Дмитро Костик, Kodisoft: Зараз наша компанія оцінюється у $50 млн

Засновник і керівник українського виробника інтерактивних столів про перспективи ринку, попит на продукцію, особливості розвитку компанії та основних замовників.

Цей матеріал також доступний російською мовою

У мережі можна знайти фото інтерактивних столів Kodisoft, за якими розважаються прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо або топ-менеджери глобальних світових компаній Cisco і Intel. Столи Kodisoft можна знайти в офісах корпорацій зі списку Fortune 500. Творцем компанії та її унікальної технології є український винахідник Дмитро Костик, який ось уже понад десять років завойовує міжнародні ринки, навчаючись на власних помилках і без залучення великих інвестицій. Весь цей час Костик, незважаючи на складності ведення бізнесу в Україні, продовжує виробляти столи тут.

Видання НВ підготувало велике інтерв’ю з підприємцем. RAU вибрала найцікавіше з його розповіді.

Фото: НВ

Про розвиток бізнесу

Щороку ми показуємо досить впевнене зростання. 2017-18 ми виросли в три рази, 2018-19, я думаю, буде приблизно такий же результат, може, більше. Основний дохід приносить маржа на пристроях і додаткові сервіси.

Реклама на столі, або замовлення музики в закладі, тобто діджитал-сервіси – на цьому виходить дуже багато заробляти; ми ділимо в деяких випадках 50:50. Наприклад, ми сидимо за столом, натиснули «замовити квитки» в кінотеатрі, який поруч. Це ділиться вже між нами і закладом.

30 з хвостиком відсотків робить великий enterprise, наприклад, сім наших клієнтів – це Fortune 500 компанії.

Про ефективність інтерактивних столів

Ми вигадали систему – інтерактивний стіл. Ми його продаємо закладу, у всіх перше ж враження – це іграшка, just for fun, просто развлекуха. Насправді заклад без столу і заклад із нашими столами – це вже ясно у всіх країнах і навіть в Україні – це плюс 32% до чеку, відразу. В Україні це вже перевірено мережею Papashon. Вони спочатку обладнали один заклад, 15 столів у Львові, рік пілотували, рахували. Потім власник-одесит приїхав і каже: «Ну що, давай торгуватися, готовий підписати на всю мережу». Поторгувалися, він підписав на всю мережу і є вже п’ять закладів, які використовують наші столи. На 32% зростає середній чек, плюс зростає трафік, все-таки на цю штуку йдуть…

Самі по собі столи закривають потребу ресторанного бізнесу операційно – можна звільнити майже всіх офіціантів, з восьми залишити тільки двох; вони починають заробляти більше грошей, плюс замовлення відразу йде в хмару, а не на листочок або в планшет.

В середньому покупка столу для закладу окупається десь за 13 місяців, якщо це за кордоном, і за два з невеликим роком – в Україні. Всього ми продали вже більше 500 столів, зараз тестуємо різні варіанти продажу, в тому числі лізинг і плату за використання, коли стіл залишається в нашій власності, а ресторатор просто перераховує якийсь щомісячний платіж.

Про рекламу та монетизацію трафіку

Ми спробували модель table is a services, при цьому столи залишаються в нашій власності. Розставляємо свій медіаносій, по суті, ми є (навіть слоган придумали) table is a new TV. Ми є і глобальним оператором цього всього, і проксі, а для рестораторів вхід дуже низький. Ми думаємо розставляти столи за дуже символічною ціною.

Більш того – ми, розставляючи столи, будемо доплачувати рестораторові, тому що у нас дохід від реклами, від цих речей буде перекривати. Ми це перевірили в Таллінні та Лондоні. Для нас це можливість монетизувати трафік. Найголовніше, що є в закладі – це людина, яка 20 хвилин дивиться на стіл. Це ж шалено довгий контакт, це не телевізор на стіні в ресторані десь там. У нас до цих пір ніде немає прямої реклами, але найпоширеніший додаток – це рисовалка, всім дуже подобається, всі дітки залипають, і дорослі… Найчастіше олівчик брендується: Crayola, Koh-i-Noor, і за цей product placement (як в фільмах) бренди готові дуже багато платити.

Дані – це нове золото, а у нас цих даних дуже багато. 20 хвилин ми збираємо, як людина поклала руки, в якій позі вона сидить. Ось навіть банально у нас є хороша аналітика, скільки він проводить в кожній секції меню, скільки вивчає десерти і так далі.

Про клієнтів в Україні та за кордоном

Зараз продаємо продукцію в дев’ять країн: Канада, Україна, Японія, США, Британія, Німеччина, ОАЕ, Катар і Сінгапур. Хочемо вийти в Кітай.

Серед наших клієнтів: Intel, Microsoft (у них стоять по кампусу наші столи), Royal Caribbean, Panasonic, вони ж є нашим дистриб’ютором в Японії. DNP, теж дуже велика, 40+ мільярдів японська компанія. Наприклад, Royal Caribbean ставить столи в три зони: перша – розважальна зона для дітей або дорослих, лаундж; друга – це ресторани, бари, там, де наш основний цільовий ринок; і третя зона – це, по суті, лаундж, тільки там немає дітей, доросла тусовка, алкоголь наливають.

В принципі всі ці ринки дуже близькі до операторів їжі, це 30%. Ще 35-38% формують прямі продажі саме рестораторам. Зазвичай наш клієнт (портрет) – це індивідуальний ресторан або дуже маленькі мережі, ті, хто може швидко прийняти рішення, висмикнути кеш і зробити щось унікальне. З ними виходить масштабування, як з Papashon’ом, навіть в Україні, незважаючи на те, що середній чек набагато нижче, ніж на Заході.

В Україні у Papashon’а в середньому 16-20 столів на заклад… Напевно, десь 80 наших столів працюють в Україні.

Про нових інвесторів та IPO

У мене завдання – вивести Kodisoft на IPO. Ми вже два роки робимо аудит, структурували компанію, перенесли її з України в британське право для того, щоб почати працювати за правилами, які зрозумілі біржі.

Компанія згенерувала, напевно, в цілому більше десяти мільйонів прибутку, що і дозволяло багато років реінвестувати й дозволяє досі. Ми прибуткова компанія.

Без частки відсотка десь 95% належить мені, а 5% розподілено між трьома інвесторами. Ось зовсім недавно третім інвестором і партнером став Петро Чернишов, який купив близько 2% компанії.

За нашими оцінками, зараз вартість Kodisoft становить близько $50 млн. Я хочу робити IPO, коли у нас буде капіталізація хоча б два з хвостиком мільярдів.

Фото: НВ

Про сприйняття України за кордоном і перенесення виробництва

У нас є девелопмент і тим більше продакшн в Україні, це прямо погано. Я вже наїздився, налітав і це чорна пляма, відмитися від якої складно… Навіть пропозиція від Канади: «Хлопці, переносить все виробництво. На три роки в Онтаріо ми вас звільняємо від податків, даємо ще півмільйона канадських доларів (це 0,4 мільйона американських) грантових грошей, які ви навіть не повертаєте. Це вам на капекс і покрити перенесення. Працюйте!»

Їх теж можна зрозуміти, але, звичайно, для компанії це зараз боляче, незрозуміло, чи треба це робити, тому що якщо ми переїжджаємо в Північну Америку, ми дуже сильно позбавляємо себе Китаю через всі це протистояння та мита.

Читайте також –

Майбутнє сьогодні: які інновації скоро можуть стати буденністю для рітейлу