Засновник Zakaz.ua про роботу у США, перспективи України та масштабування інновацій

Єгор Анчишкін, один із співзасновників сервісу Zakaz.ua, розповів про те, як українцям вийти і закріпитися на ринку Сполучених Штатів, особливості ведення бізнесу у США та планах на майбутнє.

Багато українських продуктових мереж доставляють товар замовникам за допомогою плат форми Zakaz.ua, а не розвивають власну службу доставки. Портал delo.ua поспілкувався із одним з засновників сервісу Єгором Анчишкіним, який вже декілька років розвиває аналогічний проект у США. Rau.ua вибрала найцікавіше з висловлювань бізнесмена.

– Коли приймали рішення про переїзд, планували переїжджали назавжди чи лише робити бізнес?

– У нас рішення було специфічне за іншими критеріями. Воно було пов’язане з глобальною структурою технологічного бізнесу.

Якщо у вас технологічна компанія в Україні і ваш дохід пов’язаний лише з українськими клієнтами, ви завжди знаходитесь під ризиком, що компанія зі значно більшого ринку може вкласти в розробку значно більші гроші.

У десять чи сто разів більше. І коли це відбувається, ви не можете нічого протиставити. Грубо кажучи, український ринок не може прогодувати всі компанії. Поглянемо на Zakaz.ua. За Zakaz.ua є GV Machines, компанія, яку ми заснували в 2010-му, яка розробляє всю технологію і володіє Zakaz.ua. Але багато речей, які ми робимо для Zakaz.ua з технологічної точки зору знаходяться у глобальному конкурентному полі.

Якщо б ми не розширювались, ми б дуже ризикували, тому що цінність Zakaz.ua була б лише операційна, технологічної цінності не було б.

Нам потрібно було розширюватись. Ми мали багато варіантів різних ринків: спочатку Росія, потім Бразилія, Індія, Сполучені Штати. Послідовно ми досліджували їх. Багато часу витратили на дослідження Росії. З Бразилією стало все зрозуміло швидко. Потім були паралельно Індія та США.

Відмова від Росії

– Чому все-таки вирішили піти не за планом?

– Дуже просто. З Росією все стало зрозуміло в 2014 році. Я не слідкував за політичною ситуацією в Україні, а займався побудовою компанії. Я багато часу вклав у те, щоб розширити бізнес у Росії. Наприклад, ми вели там перемовини з “Магнітом”, “П’ятірочкою” та іншими. Потрібно сказати, що стосовно Росії я знаходився в якихось ілюзіях, які сформувались, мабуть, ще під час шкільних років. Я їздив до Москви на перемовини разів двадцять, і деякі з них зайшли достатньо далеко. Але в 2014 році стало зрозуміло, що ніяких переговорів бути не може, і ми повністю викреслили Російську Федерацію зі своїх планів.

З Бразилією було теж все просто. Це не дуже англомовна країна, і, щоб робити там локальний бізнес, треба знати португальську і знаходитися на місці приблизно 1-3 роки, щоб побудувати своє розуміння.

Або ж все робити через партнера. Але працювати через посередника — це не наш стиль, тому Бразилія теж відпала.

Індія значно краща в цьому плані. Там, звісно, теж є кілька локальних особливостей, але вона більш відкрита, і ми дуже серйозно зараз розглядаємо Індію. Однак вирішили, що спочатку запустимося в США, подивимось на розвиток, а потім сформуємо своє ставлення щодо Індії.

Щодо Сполучених Штатів, то ми вважали, що запізнилися з виходом на цей ринок, але після дослідження зрозуміли, що все гаразд і можна, так би мовити, атакувати.

– А що ви виявили при дослідженні? Ви знайшли свою нішу? Чи побачили, що конкуренція не дуже велика?

– Конкуренція тут велика, просто змінилось наше розуміння того, як ця конкуренція побудована. Ми зрозуміли свою модель, ми працюємо з існуючими рітейлерами, тобто з великими мережами, у яких технологічних навичок немає, а конкурувати їм треба. У процесі дослідження ми зрозуміли, що ці мережі не дуже просунулися, і ми маємо можливість зайняти своє місце — ринок значно більше ніж Instacart і Google Express осягнув на початок 2015 року.

Zakaz.ua у Штатах

– Ваш сервіс в Штатах працює за тією же моделлю, що і Zakaz.ua?

– Не зовсім. Є технологічна частина, яку ми називаємо CartFresh. Zakaz.ua — виключно операційна компанія, яка працює на технології CartFresh, вона організовує роботу збиральників, пакувальників, кур’єрів, наймає їх, тренує і т. ін. І відповідно будує операційні відносини з партнерами з Мetro, Auchan, Novus і т. д.

В Америці ми дослідили це питання і зрозуміли, що побудувати операційну частину ми не можемо. Тому ми працюємо з рітейлерами так, щоб вони будували операційну частину, а ми надавали функцію управління цією операційною частиною.

Так зараз і відбувається, є клієнти, є клієнтський персонал (збиральниці, пакувальниці і т. п.), але керують цими співробітниками наші диспетчери, які знаходяться в Києві.

– Розкажіть про CartFresh. Як відбувається монетизація цього проекту, на чому ви заробляєте гроші?

– Рітейлери платять за управління операційними процесами (customer service, диспетчеризація), а також ліцензійні відрахування за програмне забезпечення, яке вони використовують. Це той софт, який ми створили за п’ять років побудови Zakaz.ua в Україні і продовжуємо його розвивати.

– Яким ви бачите майбутнє CartFresh у Штатах? Ви хотіли б продати його, наприклад, якомусь рітейлеру?

– Це дуже цікаве питання. Воно інтимно пов’язане з тим, як буде сам ринок розвиватися. Тому що рітейлери, особливо в Сполучених Штатах, зараз у складному становищі та шукають шляхи виходу з нього.

Фактично наше майбутнє буде пов’язане з тим, як добре ми з невеликою кількістю рітейлерів розвинемо ці потенційні гарні шляхи.

Тобто, якщо досягнемо успіху в зростанні кількості замовлень, в ефективності зборки, в економічній вигоді, тоді нас може викупити рітейлер, а може якась технологічна корпорація, якій цей ринок цікавий. Не знайдемо шляхів — буде інше майбутнє, менш цікаве.

– Минуло два роки з моменту запуску вашого проекту в США. Як ви оцінюєте цей запуск? Щоб зробили по-іншому?

– Зараз ще зарано говорити про якісь успіхи. Ми десь між невдачею і успіхом. Тобто ми існуємо, у нас є бізнес, який не є збитковим, але звісно, що в сенсі розвитку ми хотіли б розширюватись швидше, ніж в нас це виходить.

Це простий план. Сенс у тому, щоб розширювати кількість клієнтів, рітейлерів. Зараз є два клієнти і цього достатньо, щоб ми існували і розвивались, але дуже повільно. Переговори ми, звісно, ведемо, вони з кожним на різних стадіях, але я не можу коментувати це зараз.

Zakaz.ua в Україні

– Яка зараз ситуація із Zakaz.ua в Україні?

– З початку роботи Zakaz.ua ми намагалися надавати сервіс дуже високої якості і не йти на компроміси. Але з часом стратегічно стало зрозуміло, що ніша людей, які готові платити за сервіс, занадто мала в Україні і, навіть, якщо ми всю її займемо, цього буде мало. Наші апетити почали зростати, і ми подивилися на сегмент з доступними цінами. Зрозуміло, що в Мetro і Auchan ціни підходять всім.

У 2014-2016 роках нам треба було обрати шлях, який дозволить задовольнити і тих, хто звик до преміального сервісу, і тих, хто тепер хоче купувати за найкращими цінами.

У таких випадках, зазвичай, компанія має два продукти, наприклад преміум і стандарт. Ми вирішили не йти цим шляхом, а знайти оптимальну точку, яка підходить обом сегментам. Звісно, виникали проблеми. Одна з них — під час пошуку шляху економії телекомунікаційних витрат. Звичайно, ми намагалися захистити наших користувачів від можливих негараздів, але це не завжди було можливо. Зараз Zakaz.ua вже стабілізувався, є певний рівень сервісу, є оптимальні ціни, і є Zakaz.ua — стабільна компанія.

– Ви управляєте Zakaz.ua зі Штатів чи тут є місцева команда?

– В Україні є локальний менеджмент, генеральний директор, який звітує раді директорів. Я не приймаю операційних рішень.

– Чи буде Zakaz.ua розвиватися в інших містах України?

– Звісно, в 2016 році ми відкрились у Львові, Одесі і далі будемо розвиватись. У Києві більш розвинений ринок, люди знають, що таке доставка. В інших містах потрібна просвітницька робота, якою там займаються наші партнери-рітейлери.

– Поки ви займаєтеся цим проектом, ви не будете займатися якимось іншим чи виходити в інший сегмент?

– Ні, не буду. Розумієте, у цілому рітейл він локально нудний, але глобально дуже цікавий. Там 3 млн співробітників, які зараз працюють у продуктових супермаркетах, а завтра можуть опинитися без роботи. Справа стає майже суто технологічна: завтра дозволять дронам літати, у мене є дрони, а в інших нема, і все, кінець історії.

– Ви думали про співпрацю не лише з продуктовими магазинами?

– Ми думали, звісно, ідеї завжди є. Але складність полягає в тому, що для кожного виду доставки потрібна своя технологічна база. Люди купують продукти не так, як вони купують одяг.

Джерело: delo.ua

Читайте також –

Розумний маркетплейс: як українці залучили 3 млн користувачів в сервіс продажів з ШІ