Російська кухня: які російські кафе і ресторани продовжують працювати в Україні

Не тільки банки, бренди одягу і нафтотрейдери з корінням з РФ не поспішають покидати Україну, незважаючи на санкції, війну і громадський осуд. Громадське харчування «родом з Росії» також продовжує працювати. російська кухня

У першій частині цієї серії публікацій RAU розповіла, які російські бренди зі сфери fashion-рітейлу ще продовжують працювати в Україні, хоча і не афішують країну свого походження. А заодно і уточнила: хто і чому вже покинув український ринок, а які торгові марки абсолютно безпідставно вважають російськими.

У цій статті ми дослідили: наскільки глибоко був пов’язаний ресторанний ринок України і Росії, які бренди з північно-східного сусіда успішно розвивали бізнес у нашій країні, і хто ще продовжує працювати. Важлива обмовка: у більшості випадків російський бренд в Україні був представлений за принципом франчайзингу, і лише в окремих випадках простежується прямий зв’язок між власниками бізнесу з РФ та українськими кафе чи ресторанами. Максимум, чим можна дорікнути вітчизняним підприємцям – в тому, що ідею вони почерпнули з Росії. Інші деталі співпраці – наприклад, чи платять вони російським авторам бізнес-ідеї і власникам торгової марки в РФ роялті та відсоток від обороту – відноситься до конфіденційної інформації і традиційно не розголошується.

Шоколадно-кавовий будинок

Коли говорять про російські бренди кафе і ресторани в Україні, то перш за все згадують Кофе Хауз і Шоколадницю. Перший Кофе Хауз було відкрито в Україні в середині 2000-х років, і в даному випадку мова йшла не про розвиток по франчайзингу, а про пряме представництво російської компанії. Зараз мережа налічує 26 закладів, і Кофе Хауз Україна, як і раніше, належить офшору ТРК Холдинг Лтд (кінцевий бенефіціар — росіянин Тимур Хайрутдинов) та українці Світлані Шикуловій. Генеральний директор мережі Роман Карпушкин.

Мережу Шоколадниця створив російський підприємець Олександр Колобов у 2000 році, а вже в 2006 році перший заклад мережі з’явився в Києві. У жовтні 2014 року компанія поглинула російський Кофе Хауз – свого основного конкурента, що належить Тимуру Хайрутдинову. І стала найбільшою мережею кав’ярень в Росії.

Але з-за складної структури власності український підрозділ Кофе Хауз в угоду не увійшов. Входження українського підрозділу Кофе Хауз також заперечує директор українського підрозділу Шоколадниці Вадим Височин: «В Україні ніякого зв’язку між Шоколадницею і Кофе Хауз немає». У той же час він підтвердив RAU, що мережа є українським підрозділом російської компанії.

Так що в даному випадку можна стверджувати, що популярні серед українців кав’ярні продовжують приносити прибуток своїм російським власникам. Разом з тим, у червні 2016 року власники українського підрозділу Кофе Хауз виставили заклад на продаж. Як раніше розповідала RAU, за мережу планувалося виручити близько $3 млн. У цю вартість входили не тільки право оренди приміщень та обладнання, але і можливість використовувати бренд Кофе Хауз. Однак з тих пір інформація про угоду не з’явилася, а самі кав’ярні продовжують працювати.

Японський городовий

Крім сегмента кави і супутніх частувань росіяни закріпились ще в сегменті азіатської кухні. Наприклад, Євразія входить в ресторанну групу Євразія Холдинг, яку заснували у 2001 році російські підприємці Олексій Фурсов і Дмитро Єкимов. Саме Дмитро в 2005 році привіз до Києва з Санкт-Петербурга торговельну марку Євразія, а разом з нею фітнес-клуб Sport Life, співзасновником якого він є. Як він сам розповідав в інтерв’ю kmbs, для запуску Sport Life та Євразії в Україні він спеціально запросив свій пітерський менеджмент, що дозволило в короткий термін зайняти у Києві одразу дві ніші. Керуючим партнером мережі ресторанів Євразія став інший російський підприємець Віктор Мармузов.

Те ж саме стосується мережі Жовте море. Перший ресторан відкрився в Києві в 2009 році і входить в московський ресторанний холдинг Lite Life, що належить російському ресторатору Олександру Орлову. Йому ж належать ресторани Танукі, два з яких працюють в Києві, і спільний із зіркою телешоу «Наша Раша» Сергієм Свєтлаковим заклад Eshak, що знаходиться неподалік від Палацу України. В 2013 році, під час його відкриття, розгорівся скандал, так як ресторан площею 1100 кв. м на 380 місць знаходиться в житловому будинку, що викликало протест жителів. Дозволений максимум посадочних місць для закладу в житловому будинку – до 50 осіб, однак це не заважає працювати ресторану і сьогодні.

А ось мережі Сушія і Муракамі багато хто помилково називають російськими. Перша з них входить до мережі “Мировая карта”, що створена у 1996 році американцями українського походження Майклом Доном і Бені Голані. У неї також входять мережа піцерій il Molino, лаунж-ресторан Buddha Bar. Що стосується Муракамі, то мережа належить компанії FM Group, співвласником якої є український бізнесмен Сергій Матвієнко. Крім неї в FM Group входить мережа фастфудів Смачна картопля, Дрова, Папа Джон, Tarantino, Рукола та інші.

З іншого боку, мережа Печена картопля теж має російські корені – спочатку заклади відкривалися як франчайзі бренду Крошка-картошка, що з’явився у Москві. Основну стилістику і характерне меню торгові точки зберігають і понині, але чи залишився зв’язок між російською мережею, що нараховує зараз понад 300 закладів в РФ, і українським «клоном» – неясно.

Піти по-російськи

Відтік російських мереж ресторанів з України стався лише одного разу і припав на 2015 рік. У травні 2015 року Контракти повідомили, що Україну покидає російська мережа ресторанів азіатської кухні Якіторія, власниками якої значаться офшори, але кінцевими бенефіціарами ЗМІ називають власника Новоросцемента Лева Квєтного, депутата Держдуми Андрія Скотча, а також рестораторів Андрія Бурлакова і Олега Шейхаметова. За словами генерального директора компанії «Ресторанний консалтинг» Ольги Насонової, причини для виходу з ринку було дві. «Багато талановитих фахівців звільнилися з закладів, а сам менеджмент говорив про втрати інтересу до України з боку російського офісу», – сказала вона. Співвласник мережі Піца Челентано, Банка і Жовток Максим Храмов заявив, що Якіторія елементарно не змогла скласти конкуренцію Муракамі. «Російська мережа пропонувала відвідувачам масу бонусів, а коли відмовилася від них, то втратила клієнтів», – розповів він.

Однак закрилася лише київська мережа. У Харкові продовжують працювати ще три франчайзингових ресторани Якіторія, що належать українським рестораторам Оксані і Тарасу Середюк, власникам мереж Mafia і Casta. Саме з франчайзингу Якіторія почалося становлення бізнесу харківської сім’ї рестораторів, про що вони поділилися в 2013 році на форумі «РестоПрактики».

У грудні того ж року з українського ринку пішла російська мережа Росінтер, в яку входили IL Патіо, Планета Суші і T. G. I. Friday’s. Станом на початок 2013 року український підрозділ керував 16 ресторанами під брендами IL Патіо, T. G. I. Friday’s, а також Costa Coffee. Один з них працював в терміналі В аеропорту Бориспіль. Представники Росінтер тоді заявляли про намір перенести ресторани в новий термінал F, але так і не втілили свої плани в життя. Згодом компанія закрила і ті ресторани, що ще залишалися.

Читайте також

Закляті друзі: які російські мережі продовжують працювати в Україні