Як подолати дефіцит кадрів: жінки, ветерани, автоматизація та збільшення продуктивності

Україна – парадоксальна країна. Тут одночасно досить великий рівень безробіття – у 2023 році він становив майже 20% – і невелика кількість офіційно безробітних – всього 101 400 осіб. Водночас спостерігається дедалі більший дефіцит фахівців. У січні 2023-го про це говорили близько 20% респондентів, у грудні 2023-го – вже 46% опитаних.

Чи можна якось подолати, хоча б частково, нестачу персоналу? Редакція видання Liga розглянула найочевидніші варіанти. RAU вибрала найцікавіше.

Активніше залучення жінок на ринок праці

По-перше, це внутрішньо переміщені особи (ВПО), які поки не мають гідної праці або змушені доглядати за дітьми чи літніми родичами. Для них альтернативним варіантом зайнятості може стати дистанційна робота або часткова зайнятість із гнучким графіком, який можна поєднувати з хатніми клопотами.

По-друге, залишається не підрахованою частка жінок, які або стовідсотково домогосподарки, або мають неофіційний підробіток. Тобто за певних умов цих жінок теж можна долучити до офіційного ринку праці.

Самі жінки готові активніше долучатися до ринку праці. Аналіз нових шукачів, які створили резюме на Work.ua у січні 2022-го та 2024 року показав, що на ринку праці збільшилася частка жінок з 57% до 62%.

Найбільший відсоток – віком 18-24 років. І це означає, що демографічний резерв – жінки віком 45+, які поки що не мають попиту в певної частини роботодавців через ейджизм.

Залучення ветеранів та працездатних осіб з інвалідністю

До речі, мобілізовані чоловіки певною мірою теж є резервом ринку праці. Однак треба розуміти, що не всі зможуть повернутися до своїх робочих місць через поранення та відповідні обмеження.

За різними оцінками, в найближчі роки ми матимемо десь 35 000 – 50 000 військових та цивільних, які потребуватимуть протезування. І, відповідно, інклюзії у роботодавців, до якої треба готуватися вже зараз. Тим більше, що наявна кількість людей з інвалідністю теж може бути долучена до активного ринку праці. Наразі працевлаштовано лише 17%.

У червні 2023 року в Україні було 2,56 млн працездатних осіб з інвалідністю – майже 7% населення. Більшість із них – 57% – має третю групу інвалідності, 35% – другу, 8% – першу. Роботу мають лише 430 000 з них. Тобто більш інклюзивні робочі місця та подолання упередженості роботодавців допоможе додати ринку праці не одну тисячу працівників.

Збільшення продуктивності праці

Підвищення продуктивності може відбуватися завдяки вмінням та навичкам фахівців, що веде за собою збільшення їх заробітної платні. Або автоматизації чи оптимізації обладнання на робочому місці, що теж підвищує витрати компанії.

Але є нюанс. Багато роботодавців вимушені наразі приймати на роботу фахівців невідповідної кваліфікації або зовсім без досвіду, і донавчати їх власним коштом. Це теж витрати, але вони збільшують “воронку рекрутингу”. Автоматизація та спрощення робіт допоможуть залучити більшу кількість кандидатів. А більш оплачувана робота на автоматизованих пристроях додає привабливості такій посаді.

Наразі багато роботодавців переглядають обсяги робіт і намагаються поєднати суміжні вакансії, якщо за кожної немає 100% зайнятості. Наприклад, продавець-касир, бармен-адміністратор, оператор-бухгалтер.

Повернення мігрантів та залучення діаспори до співпраці

Це питання мирного майбутнього, тому що у більшості випадків ті вимушені біженці, які хотіли повернутися, вже це зробили. Більшість опитаних біженців (64%) повернулися до України у 2022 році, найчастіше з травня до вересня (46%), коли Україна повернула контроль над територіями північних регіонів.

Згідно з результатами опитувань, варто розраховувати на значний потік біженців після завершення війни або хоча б обстрілів. Єдиним економічним фактором, який може вплинути на бажання повернутись, є обмеження на перебування у поточній країні або ліквідація пільг для біженців.

А ще вони хочуть отримати гарантоване працевлаштування та ще й кращу якість життя “тут і зараз”. Важливо розуміти, що й до війни Україна мала найнижчий середній заробіток у Європі. Наразі за результатами опитування бачимо зниження кількості охочих повернутися.

Загалом частка біженців, які планують або сподіваються повернутися до України у майбутньому, зменшилася зі 77% до 65%, як порівняти з минулим роком. Водночас збільшилася частка тих, хто ще не вирішив, повертатись чи ні, — з 18% до 24%. А тих, хто втратив надію на повернення, — зросла з 5% до 11%.

Тобто одночасно з поверненням певної частини мігрантів треба розраховувати і на вплив негативних трендів.

Розраховувати на іноземних мігрантів не варто

Враховуючи низький рівень заробітної плати та безпеки, не варто очікувати великої черги охочих з інших країн працювати в Україні. Знов-таки охочі працювати будуть або з бідніших країн, або з країн, у яких безпеки ще менше. І в більшості випадків це не найближчі сусіди або близькі за віруваннями та культурними цінностями.

Можливе збільшення конфліктів через непрораховану трудову міграцію. Як альтернативний варіант можливе залучення волонтерів на оновлення країни після війни і “лагідну трудову мобілізацію” в процесі цього. Крім того, українське трудове законодавство не націлене на залучення іноземних працівників широкими верствами. І для залучення трудових мігрантів його треба буде оновлювати та адаптувати. Новий варіант Кодексу законів про працю, можливо, врахує необхідні зміни.

Отже, ринок праці наразі страждає від нестачі працівників.

Ситуацію погіршують ейджизм та сексизм деяких роботодавців, що стримує працевлаштування певних категорій працівників та збільшує проблеми з рекрутингом. Втім, наявна кількість кандидатів та працівників – це поки що все, на що можна розраховувати.

Ні на повернення великої кількості біженців, ні на масову трудову міграцію, ні на залучення діаспори розраховувати не варто.

Джерело – Liga