Обман мінімальною зарплатою: у чому схожі Amazon і Україна

Amazon заявив про намір вже з листопада підвищити мінімальну зарплату власних співробітників до $15 за годину, що вдвічі перевищує мінімум, законодавчо закріплений на федеральному рівні в США.

Як пише в колонці для видання Новое Время колишній керівник Logitech в Україні та країнах СНД Максим Праздніков, на такий крок компанія пішла після громадського осуду, а також з урахуванням ситуації на ринку робочої сили в США. На перший погляд, кейс Amazon уособлює ситуацію з мінімалкою протилежну тій, яка склалася у нас. Але в Україні основна функція мінімальної зарплати давно стала фіскальної, а не соціальною.

На початку жовтня Amazon оголосив про підвищення мінімального рівня заробітної плати для 250 000 своїх співробітників до $15 за годину, яке вступає в силу з листопада цього року. Також збільшення торкнеться і 100 000 додаткових працівників, яких інтернет-гігант планує найняти до святкового сезону. У той же час на федеральному рівні мінімальна заробітна плата, яку може запропонувати роботодавець, в два рази менше. Вона становить $7,25 за годину.

На такий крок компанія пішла через низку факторів. По-перше, після того, як стало відомо, що медіанна зарплата співробітників Amazon становить $28,4 за годину, корпорація зіткнулася з публічним несхваленням власної діяльності. У ньому взяли участь, зокрема, політики, серед яких сенатор Берні Сандерс.

Не врятувало Amazon і виправдання, що насправді компанія працевлаштовує до 575 000 чоловік по всьому світу, а власне в США річний медіанний дохід співробітника становить трохи більше $34 000 на рік.

Але суспільний осуд – не єдина причина, чому Amazon вирішив покращувати життя власних співробітників. Ще один фактор – можливо, набагато сильніший – конкуренція за робочу силу. Зараз в США спостерігається систематичне зменшення числа незайнятих. Фірмам необхідно конкурувати за вільних співробітників, зокрема, пропонуючи їм велику заробітну плату.

Сьогодні в США середня погодинна зарплата в сфері рітейлу, без урахування керівного персоналу, становить $13,2, а з урахуванням – майже $19.

При цьому значні представники галузі вже оголосили про плани по збільшенню зарплат для співробітників. Наприклад, Target пообіцяв у 2020 році підвищити мінімалку до $15 за годину, а Costco – до $14. У свою чергу, найбільший в країні приватний роботодавець Walmart підвищив заробітну плату істотно менше – всього до $11 за годину.

Але в цілому саме на прикладі Штатів ми можемо побачити кейс, коли ринок праці регулюється не стільки державою і адміністративними механізмами, скільки за рахунок кореляції між попитом і пропозицією, включаючи аспект мінімальної зарплати.

На перший погляд, може здатися, що ситуація в Україні виглядає зовсім по-іншому. Згідно з офіційною статистикою, 7% від усіх працевлаштованих українців у 2017 році отримували мінімальну заробітну плату, яка була на рівні 3200 грн. У свою чергу, без вирахування податків, половина людей заробляла менше ніж 6000 грн. У 2018 році “мінімалка” зросла, і зараз становить 3700 грн на місяць, або 22,41 грн на годину. У проекті державного бюджету-2019 закладена інша цифра – 4200 грн в місяць.

За великим рахунком, це типовий приклад того, як виглядає підвищення «мінімалки» адміністративними методами. Але для розуміння контексту треба чітко усвідомлювати, яку роль мінзар грає в Україні.

В основному, за кожним її підвищенням стоїть необхідність поповнювати бюджет шляхом збільшення податкових платежів, які прив’язані до мінімальної зарплати.

Значна частина тих, хто офіційно отримує менше 6000 грн на місяць, також отримує доплату або навіть основну частину доходів “в конверті”. А відносно невисокий легальний заробіток – це просто схема оптимізації для роботодавця, який прагне платити менше податків. Та й самі люди часто не проти працювати за офіційну «мінімалку», щоб раптом не втратити субсидій.

Відповідно, підвищуючи мінзар, влада автоматично намагається досягти хоч якогось зменшення обсягів зарплат “в конвертах” і збільшити загальну суму податкових надходжень.

При цьому ніхто не говорить, що одне лише підвищення «мінімалки» повністю вирішує питання стимулювання економіки. Для того, щоб бізнес активізувався, нам треба орієнтуватися на цілий ряд заходів. Перш за все мова йде про чесні суди, захист прав інвесторів і майбутню лібералізації валютного законодавства, які дозволять залучити капітали з-за кордону.

Але поряд з ринковими механізмами ми просто не можемо взяти і відразу відмовитися від принаймні обмеженого державного втручання. Більшість українців давно звикли працювати в тіні, і без стимулів і навіть певного примусу навряд чи звідти вийдуть.

Мінімальна заробітна плата – один із прикладів втручання, яке допомагає поступово виводити з тіньового сектора все більше доходів.

Державне втручання в економічні процеси іноді неминуче. У нашому випадку, зростання мінімальної заробітної плати шляхом її постійного законодавчого підвищення – це один з можливих сценаріїв, основна мета якого – збільшення податкових надходжень і детінізація економіки. При цьому не треба намагатися розгледіти в «мінімалці» таку вже велику політичну чи соціальну функцію. Не дуже швидко, але в Україні й без того відбувається зростання реальних доходів людей, які вже зараз набагато вище навіть нової «мінімалки», закладеної в проект Державного бюджету-2019. Зате головна мета кожного підвищення мінімальної зарплати – зробити так, щоб доходи раптом не збільшувалися повз бюджет. Бо, втративши момент, потім їх буде набагато важче повернути з тіні.

Автор: Максим Праздніков, керівник Logitech в Україні та країнах СНД (2007-2016)

Джерело: Новое Время

Читайте також –

Як у Безоса: що Rozetka.ua запозичила у Amazon