Галина Герега, Епіцентр: 2024 рік виявився чи не найтяжчим для нашого бізнесу за час великої війни

Співвласниця компанії Епіцентр К в ході свого виступу на заході «Бізнес і війна: Діалоги про майбутнє з NV» розповіла про дефіцит персоналу, подолання енергетичної кризи, роботу в Польщі та плани на майбутнє.

Про найбільші виклики

Кожен український бізнес під час війни стикається з великими викликами. З першого дня ми працювали і були з Україною. Ми продовжуємо працювати тут, всіляко підтримуючи українців. Вся фінансова модель нашого бізнесу, яку ми будували двадцять років, з початку повномасштабного вторгнення «склалася» як картковий будинок. Нас закидали листами з вимогами повернути гроші, кредитні ресурси тощо.

Проте нам вдалося знайти вихід і крок за кроком почати відбудову бізнесу. На жаль, якщо зруйновані торговельні центри можна відбудувати, то не можна повернути до життя загиблих – працівників компанії та їх колег, що пішли в лави ЗСУ боронити Україну. Наразі більше 4000 наших співробітників знаходяться у війську. Вже є декілька ТЦ Епіцентр, де всі позиції зайняті жінками. Ми навчили їх керувати вантажівками, навантажувально-розвантажувальною технікою та ще багато чого.

Для нас завжди найціннішим капіталом були люди. І зараз дефіцит кадрів, спричинений війною (призов та еміграція співробітників), не дає змоги підсилити бізнес. Наприклад, до нещодавнього відкриття нового ТРЦ Green Gallery в селищі Чабани під Києвом ми не змогли набрати навіть 100 співробітників при наявності 450 створених робочих місць.

Про брак енергії та коштів

Але ж одними ТЦ діяльність компанії не обмежується. Є ще напрямок електронної комерції, логістика, велика аграрна компанія Епіцентр Агро з елеваторним господарством на 2 млн тонн. Ці елеватори завантажені лише на 47%. Звісно ще триває збір врожаю, але потужності на 100% не будуть завантажені.

Так само є завод із виробництва керамічної плитки в Калинівці Epicentr Ceramic Corporation, який виробляє 3 млн кв. м плитки на рік. Ця продукція експортується у 30 країн Європи, що свідчить про рівень конкурентоспроможності нашої продукції. Але тепер постало питання енергоефективності та енергонезалежності. Через брак енергії були змушені зупиняти печі. Попри заяви з високих трибун української влади пільгового кредитування на такі цілі так і не змогли отримати.

Тому довелося збудувати на дахах вже шести ТЦ Епіцентр сонячні електростанції, що дозволяє заміщати до 30% потреби в енергії. Є ще одне ефективне джерело енергії – газопоршневі генератори. Але для їх встановлення потрібно ще більше коштів. Тому якщо держава хоче аби українські компанії інвестували в свій розвиток та піднімали економіку, потрібно їм допомагати в цьому. Ми на межі виживання, оскільки 2024 рік виявився чи не найтяжчим для нашого бізнесу за час великої війни. Але я вірю в Україну та її народ. Тому подальший розвиток ми бачимо тільки тут.

Про вихід у Польщу

Поки не були збудовані ТЦ по всій Україні, питання виходу на інші ринки не розглядалося. Агресивний розвиток магазинів Епіцентр тривав до 2010-х. В кінці 2023 року ми зайшли в Польщу з нашим проєктом магазинів Intersport (купили активи польської компанії – прим. ред). Компанія Intersport Україна вже досить давно працює тут і головний офіс цієї міжнародної мережі високо оцінив результати її роботи. Тому запросили нас до співпраці у польському активі мережі, який був збитковим та не мав сталих інвесторів.

Проте я вважаю, що треба все-таки працювати в Україні, бо для іноземців ми завжди будемо чужими. Наприклад, в тому ж польському Intersport ми стикнулися так само із дефіцитом персоналу. Навіть із українців, що виїхали в Польщу не можемо знайти ефективні кадри.

Також нагадаю, що в Чернігові був сучасний завод Пласт-Бокс Україна, який було зруйновано обстрілами. Тому наразі група компаній Plast-Box розвиває виробництво в Польщі, маючи гарного партнера. Але ми бачимо ті самі проблеми польського бізнесу, з якими стикається Україна. Тільки в нас на додачу йде повномасштабна війна.

Тому ми не змінюємо своїх намірів та маємо перспективні плани розвитку саме в Україні аж до 2030 року. Хоча в Польщі такі структурні елементи бізнесу як логістика обов’язково потрібно буде розвивати. Оскільки є потреба в накопиченні запасів плитки українського виробництва для подальшої доставки її по території Європи.

Про подальшу стратегію

Зрозуміло, що довоєнні плани розвитку до 2030 року поки не актуальні. Головне завдання натепер – відновити все, що було втрачено під час війни. Нагаю, що Епіцентр втратив 10 торговельних центрів загальною площею 200 000 кв. м у Маріуполі, Бучі, Чернігові, Харкові, Херсоні, Нікополі, Мелітополі (в окупації). Також у цих магазинах було знищено товарів на 2 млрд грн. Наприклад, зараз жителі Бучі та Чернігова, які звикли купувати в Епіцентр, постійно питають у зверненнях до компанії, коли буде відновлено роботу магазинів. Звичайно, хочеться всіх обійняти та зробити це якнайшвидше. Але без вільних обігових коштів це зробити дуже важко. Ми вже маємо всю проєктну документацію для відбудови в обох містах – справа лише за отриманням коштів.

Також розвиваємо нову мережу дитячих розважальних центрів Epiland. Перший відкрився в київському ТЦ на вул. Полярна 20 Д, другий відкриється разом із другою чергою в ТРЦ Green Gallery.

Маємо плани розвитку логістики. Ефективна логістика – це ключ до успіху будь-якої роздрібної компанії. За час війни вдалося відкрити першу чергу фулфілмент центру на заході країни, а на зведення другої черги поки бракує коштів. Вона потрібна аби закрити кільце логістики та вчасно доставляти всі замовлення.

Рухаємося в напрямку придбання важкої будівельної техніки. Бо, скажімо, власний автопарк на більш ніж 3000 автомобілів дуже допоміг у час, коли були закриті морські порти. Свого часу ця техніка, включаючи 50 олієвозів, була взята в лізинг і допомогла експортувати нашу продукцію через сухопутний кордон.

Про кошти на розвиток

Є таке українське прислів’я: з миру по нитці – бідному сорочка. Так само і ми. З початку війни отримали максимальне кредитне навантаження, але витримали завдяки банкам які розвивалися разом із нами. Так, колись наш другий кредит в 50 млн грн в 2005 році організував один із банків за тиждень. В Україні є багато далекоглядних банкірів. Війна коли небудь закінчиться, а партнерські стосунки мають тривати вічно. Колись настане той час, коли не ми будемо просити гроші у банків, а навпаки – будемо пропонувати банкам розмістити наші кошти. Я сподіваюся дожити до того часу.

Натомість західні банки розглядають зараз Україну як місце з дуже високими ризиками. Ми витратили майже 2,5 роки на переговори з однією такою фінустановою щоб врешті решт отримати відповідь: «ми повернемося о цієї теми після закінчення війни». Тому допомагають старі надійні партнери в Україні. По 10-30-50 млн грн кредитних коштів отримуємо на свій розвиток. Я особисто зустрічаюся з головами правління банків і ми отримуємо умови кращі за ті, що можуть запропонувати західні банкіри.