Один із трьох: історія співвласника мереж АТБ і Коло Геннадія Буткевича

Як співвласник найбільшої продуктової мережі України починав свою справу в ритейлі, які управлінські рішення приймав та навіщо йому розробка корисних копалин та атомна енергетика.

Відомий український бізнесмен Геннадій Буткевич посів 15-те місце серед 100 найбагатших українців у 2021 році за версією Forbes Ukraine, маючи на той момент статки в розмірі $530 млн. Він каже, що не пам’ятає свій перший зароблений мільйон, не вміє довго відпочивати і вважає, що треба жити правильно. Тому не брав хабарів на службі в міліції, і бізнес побудував теж чесний – учасники ринку визнають, що мережа АТБ веде справи жорстко, але своє слово тримає. Про свої принципи Буткевич, якому скоро виповнюється 66 років, говорить так: «Чуже я ніколи не візьму, але своє не віддам. І рука не здригнеться, якщо буде свавілля». Співвласник і член Наглядової ради корпорації АТБ разом з партнерами створив найбльшу продуктову мережу України, а потім зайнявся інвестиціями в девелопмент, видобуток, переробку та гуманітарні проєкти через власну компанію BGV Group Management. Зокрема, успішно запустивши власну продовольчу мережу маркетів формату «біля дому» – Коло. RAU пропонує ознайомитися з основними фактами розвитку бізнесів за безпосередньої участі Геннадія Буткевича, які зараз оцінюються в кілька мільярдів доларів.

Силова підготовка

Неформальний лідер і головний стратег корпорації АТБ Геннадій Буткевич родом з Дніпропетровська. Там же закінчив у 1980 році Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. Маючи офіцерське звання після інституту, спочатку пройшов службу в радянській армії на Далекому Сході, а потім – повернувся до Дніпропетровська й пішов працювати в міліцію. «У мене була мрія – розкривати вбивства, навіяна серією книг братів Вайнерів «Ера милосердя». Плюс у мене загострене почуття справедливості», – пізніше згадував бізнесмен. Можливо це також спонукало його отримати другу вищу освіту на юридичному факультеті ДНУ ім. О. Гончара за спеціальністю правознавство. Проте замість карного розшуку Буткевич одразу потрапив до відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності (рос. ОБХСС). Перед розвалом СРСР, в 1991 році став керівником новоствореного відділу по боротьбі з організованою злочинністю в Дніпропетровську. За словами самого Буткевича, ця робота в нього добре виходила. «Хабарів я не брав. Можна сказати, через це я й пішов з міліції трохи раніше», – пояснював майбутній доларовий мультимільйонер.

Щасливий випадок

Піти з МВС спонукала вигідна пропозиція: за $4000 на місяць надавати послуги з безпеки засновникам ТОВ «Корпорація «Співдружність» Юлії Тимошенко та Віктору Пінчуку. Нагадаємо, ця компанія поставляла російський і туркменський газ в Україну в обмін на продукцію українських трубопрокатних заводів. Майже через три роки (в 1995-му) Пінчук вийшов зі спільного бізнесу, а Буткевич лишився будувати «з нуля» службу безпеки в компанії “Єдині енергетичні системи України” Юлії Тимошенко. За свою роботу попросив великий бонус до зарплати. Ці гроші пішли на закупівлю обладнання для переробки м’ясної продукції та запуск в роботу м’ясокомбінату Ювілейний (в смт Слобожанське Дніпропетровської області), що в подальші роки дозволило мати стабільний грошовий потік для розвитку інших напрямків, в тому числі роздрібної торгівлі. Так у свої 37 років Геннадій Буткевич почав шлях у великий бізнес. Він вважає, що випадок грає велику роль в житті людини. І такий щасливий випадок стався у його житті.

Доленосне партнерство

До роботи в ЄЕСУ (1995-97) Геннадій Буткевич вже мав власне кафе та трьох друзів – Євгена Єрмакова, Віктора Карачуна і Сергія Тарасюка. За однією з версій, поки Буткевич опікувався безпекою газових трейдерів, Євген Єрмаков та Сергій Тарасюк разом з Ярославом Корчевським створили в листопаді 1993 року компанію Агротехбізнес, яка займалася оптовою торгівлею паливом, агропродукцією та запчастинами для сільгосптехніки. Віктор Карачун працював там найманим топ-менеджером. Згодом Ярослав Корчевський вийшов з бізнесу, а Геннадій Буткевич став акціонером. Водночас сам Геннадій Буткевич стверджував, що з самого початку їх було тільки четверо і «до АТБ, можливо, були й інші партнери, але в інших бізнесах».

Так само через непублічність засновників тепер важко зрозуміти, хто й коли купив чи взяв в оренду перші шість невеликих гастрономів у Дніпрі в тому ж таки 1993 році (як свідчить офіційна історія компанії). Магазини мали назви «Клен», «Каштан», «Тополя», «Ясен», «Калина», «Берізка» тощо. За спогадами CEO компанії АТБ-Маркет Наталії Шаповалової, була навіть «Зіронька». А потім назву спростили до «Продукти» і перейшли на нумерацію торгових точок. У компанії жартували, що зміна вивісок пов’язана з тим, що закінчилися види відомих городянам дерев. Після запуску м’ясокомбінату, який офіційно відкрився 19 грудня 1996 року, партнери змогли більше вкладати в розвиток торгового напрямку і купувати магазини.

Запуск АТБ

На початку діяльності «розподіл» обов’язків між партнерами був наступним. За виробництво відповідав Єрмаков, торгівельну діяльність вів Карачун, будівництво та розвиток – Тарасюк. Буткевич займався в основному стратегічними питаннями та безпекою бізнесу і GR. «Без Єрмакова не вийшло б зробити виробництво, а без Карачуна нічого б не реалізувалося. Тому що він купував дешевше, продавав дорожче – це купець з великої літери», – казав Геннадій Буткевич. Кожен ніс в сім’ю по $3000-4000, а решту вкладали в розвиток бізнесу, зокрема – в розвиток мережі магазинів. До кінця 1990-х налічувалося вже зо три десятки торгових точок, на базі яких в липні 1999 року була створена компанія АТБ-Маркет (скорочено від АгроТехБізнес).

Початок нового тисячоліття мережа зустріла з 45 гастрономами. Перші супермаркети АТБ почали відкриватися з 2001 року. Тоді магазини з відділами та прилавками послідовно трансформувалися в точки самообслуговування (53 на кінець року). Перші два десятки супермаркетів запустилися в Дніпропетровському регіоні, в 2002-му почалося освоєння Запорізької та Черкаської областей, а на початку 2003 року – Полтавської. В жовтні 2004-го в Дніпрі відкрився 100-й АТБ, мережа зайшла в Чернігівську, Кіровоградську, Донецьку області та АР Крим.

Проте початковий формат жорсткого дискаунтера на кшталт німецького Aldi чи Lidl «не зайшов» українцям і вже 2003 року асортимент розширили з 800 до 2500-3500 SKU та ввели єдиний стандарт магазину 800 кв. м на 10 кас. «У нас були проби та системні помилки… Але у нас це не пішло. І ми зробили м’який дискаунтер. Але це все робили Єрмаков та Карачун. Я ніколи не включався в те, як покласти товар, за якою ціною його брати», – пояснював Буткевич.

Тоді ж, у середині 2000-х остаточно сформувався пул акціонерів. Через розбіжності в поглядах на подальший розвиток бізнесу в 2004 році компанію залишив Сергій Тарасюк. Він отримав у власність м’ясокомбінат Ювілейний (вийшовши зі структури власників АТБ-Маркет). Згодом Тарасюк намагався запустити власну роздрібну мережу Цент, але в кінці 2011 року ці магазини були продані мережі Varus.

Великий стрибок

Деякі ЗМІ згадують, що тільки після виходу Тарасюка його частку в бізнесі отримав Віктор Карачун, який до того виконував обов’язки гендиректора. На користь цієї версії свідчить факт призначення на посаду CEO компанії Бориса Маркова в 2004 році. Як зізнавалися потім власники АТБ, попри складнощі цього періоду, компанія змогла зробити стрибок у своєму розвитку. Геннадій Буткевич, Євген Єрмаков та Віктор Карачун, маючи рівно по третині бізнесу, поступово почали відходити від безпосереднього управління, зосередившись на стратегії розвитку. Це сталося через 10 років від початку спільної справи.

В 2003-07 роках мережа АТБ відкривала по 30-50 магазинів в рік у східних, центральних і південних регіонах. Прибуток компанії збільшувався на 25% щорічно. Для зниження витрат приміщення для магазинів викуповують, а не беруть в оренду. АТБ активно освоює невеликі міста, в яких не представлені інші торгівельні мережі. В цей же час починається і розвиток логістичних центрів. За рахунок оптимізації маршрутів і процесів, а також жорсткого графіку розвезення товарів, витрати на логістику зменшуються у 2,5 рази.

Попри те, що відкриття одного магазину АТБ вартувало $1,5-2 млн (у випадку придбання та будівництва), Буткевич і партнери практично не залучали кредитів. Така тактика дозволила не тільки пережити економічну кризу 2008-10 років, а й відкрити більше 200 магазинів. У 2010-му виручка АТБ досягла 10,8 млрд грн. У порівнянні з 2008 роком її валовий прибуток зріс в 2,5 рази – до 2 млрд грн. Відмітку в 500 магазинів мережа перетнула в жовтні 2011 року, перетворившись на гравця національного масштабу.

Концентрація на головному

Партнери тоді назвали 2008 рік часом нових можливостей, зрозумівши, що все зробили правильно. Тоді ж, за словами Євгена Єрмакова, стало зрозуміло, що треба сконцентруватися на чомусь одному, відсікти все зайве. Адже до того партнери мали багато різних бізнесів: розливали мінеральну воду, мали столярні цехи та СТО. В результаті основні зусилля були зосереджені на розвитку ритейлу та напрямках, що підсилюють його. Так, у липні 2011 року почала працювати м’ясна фабрика Фаворит плюс (ТМ Добров, М’ясна лавка, Ковбасний ряд). Її продукція представлена на полицях АТБ.

В структуру корпорації АТБ також входить кондитерська фабрика Квітень, де з 2010 року додатково з’явилися потужності для фасування продуктів харчування, зокрема, цукру. Наразі обидві фабрики є основними виробничими підприємствами групи, в тому числі виробляючи товари під власними торгівельними марками АТБ, що дозволяє тримати низькі ціни.

Приватне підприємство Транс Логістик з 2011 року надає транспортно-експедиційні послуги, маючи вже понад 700 власних транспортних засобів. З 2014 року комплексне обслуговування мережі АТБ у сфері складської логістики здійснює компанія Логістик Юніон. Розподільчі центри розташовані в Дніпропетровській, Київській, Одеській, Харківській, Херсонської областях і в містах Дніпро та Львів. Загальна площа 10 розподільних центрів на кінець 2020 року складала більше 207 000 кв. м складських площ. Будівництвом і реконструкцією всіх об’єктів нерухомості АТБ займається інжинірингова компанія Ритейл-Девелопмент, створена у 2006 році. До складу корпорації також входить спортивний клуб «Восход».

Технологія виживання

Геннадій Буткевич з партнерами постійно вдосконалювали свій бізнес. «У нас навіть створено спеціальний підрозділ для «ходіння по кабінетах». Близько п’ятнадцяти людей з вищою освітою», – розповідав Геннадій Бутккевич, пояснюючи технологію збору 80 підписів чиновників для відкриття чергового магазину. Всі бізнес-процеси було побудовано максимально ефективно – оптимізовано асортимент товарів, логістику, вибудовані прозорі, чесні, але разом з тим досить жорсткі умови відносин з постачальниками. У компанії створено систему навчання та підвищення кваліфікації персоналу, працюють навчальні центри у Львові, Одесі, Києві та Дніпрі.

Тому навіть втрата у 2014 році через бойові дії на Сході 152 магазинів й нового розподільчого центру (загальна сума збитків оцінювалася в $300 млн) не зламали цей бізнес. Натомість в 2016-му з’явилася корпоративна книга стандартів «Ідеальний магазин», де було зібрано та прописано норми, правила та стандарти сучасного супермаркету. Тоді ж відкрилися перші «чорні» АТБ – дискаунтери нової концепції. До початку повномасштабної війни в різних куточках України працювало понад 1300 дискаунтерів мережі АТБ, щороку ця цифра зростала на 100-120 магазинів. Після повномасштабного вторгнення 31 торгова точка була знищена, а 79 залишилися на тимчасово окупованих територіях. Зараз в Україні працює понад 1200 супермаркетів у 305 населених пунктах. В планах на 2024 рік – відкриття ще 60 магазинів.

Робота на перспективу

З 2015 року Геннадій Буткевич розпочав власний бізнес, окремо від партнерів по АТБ, започаткувавши інвестиційну компанію BGV Group Management. «Війна показує, що якщо ми побудуємо легальну економіку, відкриту для інвестицій з усього світу – то зможемо домогтися незалежності. Без інвестицій і відкритого ринку, без підвищення капіталізації нашої країни ми не переможемо», – казав бізнесмен ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну. На його думку нашими лобістами на Заході повинні стати директори найбільших корпорацій і фондів. Тому навіть зараз BGV продовжує презентувати іноземним інвесторам нові проєкти і активно сама вкладає кошти. Лише за останні два роки Геннадій Буткевич та його компанія BGV інвестували у розвиток українських проєктів майже 3 млрд грн.

BGV вже контролює кілька компаній, що володіють ліцензіями на розвідку або видобуток дев’яти видів ресурсів у низці областей України. Мова йде про рідкісні корисні копалини, які життєво важливі для сучасних технологій. «Уран, берилій, цирконій, графіт можуть принести набагато більше грошей, ніж АТБ», — говорить Буткевич. За вісім років вже вкладено понад $100 млн в українські гірничодобувні проєкти, які потенційно виведуть Україну в світові лідери за окремими сировинними напрямами.

Мрія Буткевича – будувати малі ядерні реактори в Україні. Разом з Віталієм Якименко і Олександром Настенком почали займатись спочатку ураном, а згодом і рідкоземельними металами та графітом у Кіровоградській і Житомирській областях. ТОВ «Атомні енергетичні системи України», де Буткевич є мажоритарним акціонером, стала першою компанією, що зуміла отримати ліцензію на приватну розвідку родовищ урану і рідкоземельних металів. На 2025 рік анонсовано початок будівництва одного з найбільших графітових заводів у Європі на Балахівському родовищі у Кіровоградській області.

Це не єдиний енергетичний проєкт Буткевича. Він інвестував $500 000 у фонд Іллі Пономарьова Trident Acquisitions Corp. «Це фонд. Трохи вклали туди. Іллю Пономарьова я вважаю порядною та дуже професійною людиною, я повністю довіряю тому, чим він займається. Я поклав гроші, повіривши йому», – так пояснював свою участь в проєкті Буткевич. Водночас купівля в 2021 році компанії Укрнафтінвест, яка володіє ліцензіями на розробку нафтогазових площ в Одеській області, свідчить, що Буткевич не поставив хрест на викопному паливі. Уже під час широкомасштабного вторгнення BGV Group Management в 2022 році запустила на Житомирщині один із найсучасніших в Україні щебеневих заводів із повністю новим технопарком та власною залізничною інфраструктурою. Член Ради директорів BGV Group Management Сергій Войцеховський наголосив, що проєкт запустили аби не заморожувати вже вкладені кошти та з перспективою на повоєнну відбудову в країні.

Розвиток інфраструктури — ще один важливий фокус Геннадія Буткевича та його компаній. У 2023 році, в умовах широкомасштабної війни в країні, BGV розпочала проєктну роботу з метою організації будівництва у Житомирі нового стадіону та житлового еко-масиву. Компанія націлена власним коштом розвивати спортивну та рекреаційну інфраструктуру в області.

Своє Коло

Геннадій Буткевич також почав разом із Сергієм Войцеховським власний проєкт в сфері ритейлу. 7 лютого 2017 року почалася історія мережі магазинів біля дому Коло під управлінням ТОВ «Арітейл». Це був новий на той час формат convenience store — лаконічні та зручні мінімаркети, покликані закривати основну потребу в продуктах харчування і товарах першої необхідності. Вони фактично формували нову культуру покупок, де фактор часу переважає над ціною. Найбільший з магазинів має площу 160 кв. м, а найменший — 28 кв. м. Попри формат компактних мінімаркетів, асортимент товарів нараховує понад 3500 SKU. Перший магазин Коло з’явився у Києві. У травні 2019 року команда Коло запустила власний розподільний центр та логістичну службу.

Перші п’ять років мережу Коло розвивав Євгеній Кулинич, який обіймав посаду генерального директора з квітня 2017 року. Під його керівництвом мережа швидко та впевнено зайняла лідерство в сегменті “магазини біля дому”. Підтвердженням цього стала перемога мережі Коло в номінації “Магазин біля дому/мінімаркет року в FMCG” на IV щорічній церемонії нагородження кращих рітейлерів і девелоперів України RAU Awards 2020. Тоді саме Євгеній Кулинич отримав диплом та нагороду. На жаль, колишній директор мереж Коло, Фуршет, ДЦ тощо Євгеній Кулинич загинув на фронті. На знак вшанування його пам’яті RAU була заснована спеціальна премія його імені.

Станом на початок 2024 року мережа Коло нараховувала 240 магазинів у Київській та Одеській областях. Ключові пріоритети на цей рік — підвищувати операційну ефективність та якість з огляду на зміни у логістичних ланцюгах аби споживачі могли якісно і швидко придбати продукти біля дому. Трансформації торкнулися і самого Геннадія Буткевича, який сказав у 2022 році: «Українці повертаються до свого коріння – у бізнесі, самоусвідомленні, побуті. Я почав вчити українську мову».