Головна > Досвід > Генадій Буткевич, АТБ: Чуже я ніколи не візьму, але своє не віддам
Генадій Буткевич, АТБ: Чуже я ніколи не візьму, але своє не віддам

Генадій Буткевич, АТБ: Чуже я ніколи не візьму, але своє не віддам

Співвласник корпорації АТБ про кар’єру в міліції, роботу на Юлію Тимошенко і Віктора Пінчука, людей Януковича і втрати на Донбасі, а також про Порошенка, Зеленського, особисте життя і власні принципи.

Цей матеріал доступний російською мовою

Один із засновників і співвласників корпорації АТБ Генадій Буткевич дав обширне інтерв’ю YouTube-проекту «В гостях у Дмитра Гордона». Портал RAU публікує адаптований матеріал з найцікавішими тезами бесіди.

Про роботу в міліції

У мене була мрія – розкривати вбивства, навіяна серією книг братів Вайнерів «Ера милосердя». Плюс у мене загострене почуття справедливості. В УВС я прийшов після армії, в 1991 році став керівником відділу по боротьбі з організованою злочинністю в Дніпропетровську. У мене добре виходило працювати на цьому шляху, були хороші агенти. Я їм довіряв, а вони мені. Я був справедливий, деякі й досі вітають мене з днем народження.

Життям особливо ризикувати не доводилося: ми складали план, його погоджувало і стверджувало керівництво. І зустріч з контингентом проходила по ньому – все було прораховано і продумано.

При виїзді на сімейні справи холодок був більшим, ніж при роботі з організованою злочинністю. Був у мене один випадок: під’їхав за адресою, вирахував, що потрібна квартира на п’ятому поверсі. Дзвоню у двері. Їх відкриває мужик в трусах під два метри зростом і з сокирою в руках і каже: «Ну що, мусор, заходь. Зараз я тобі розповім, як треба себе вести в моєму домі». А за ним бачу: жінка на підлозі лежить. У цій ситуації допомогла вулиця і спорт. Я перевів погляд на жінку, поставив їй запитання, мужик відвів від мене погляд, а я різко завдав йому удар в пах. Після цього він спокійно, мирно поїхав до райвідділку.

Про знайомство з Тимошенко і Пінчуком

Хабарів я не брав. Можна сказати, через це я й пішов з міліції трохи раніше, так як надійшла пропозиція, від якої неможливо було відмовитися. Мені запропонували роботу на підприємстві «Співдружність» Юлії Володимирівни і Пінчука із заробітною платою $4000 на місяць. Я забезпечував їх безпеку.

У 95-97 роках очолював службу безпеки «Єдиних енергетичних систем України». Мені довелося створити її з нуля, і вже потім багато хто визнавав, що ця служба безпеки була найкращою в Україні. У неї в тому числі входили фахівці КДБ і міліції.

Коли Тимошенко і Пінчук розійшлися, у мене була розмова з Віктором Михайловичем, він хотів, щоб я залишився у нього. Але я для подальшої своєї долі вирішив, що краще, якщо буду працювати з Юлією Володимирівною. Як відчував, що $4000 було мало, попросив у неї пристойний бонус до зарплати. Та сума грошей, яку я отримував як бонус, пішла на будівництво м’ясокомбінату. Це був 1995 рік.

Про старт бізнесу та партнерів

Хочу відзначити тих, з ким починав – це Єрмаков та Карачун. Без Єрмакова не вийшло б зробити виробництво, а без Карачуна нічого б не реалізувалося. Тому що він купував дешевше, продавав дорожче – це купець з великої літери. Коли ми починали, нас було четверо. Так вийшло, що четвертий від нас пішов.

Ми довгий час, як говорили на вулиці, ділили гроші і в сім’ю несли по $3000-4000. Решту вкладали в розвиток бізнесу.

З бізнес-партнерами у нас дуже хороші відносини. Ніколи не було ситуації, щоб хотілося розійтися. Іноді буває дуже складно, але я вважаю, що саме це і привело нас до таких результатів, які у нас є. Тому що будь-яка людина може звихнутися, коли маєш більше можливостей для вирішення питань.

Про мережу магазинів та її показники

Починали з жорстких дискаунтерів, як німецькі Aldi та Lidl. Реалії України показали, що потрібно робити м’який дискаунтер. Але цим займалися бізнес-партнери – я ніколи не займався питаннями, як покласти товар, за якою ціною брати.

Зараз мережа АТБ складається з 1077 магазинів, з них у власних об’єктах розташовані 900. У компанії працює понад 60 000 співробітників. Середня заробітна плата – 14 000 грн.

Витрати на відкриття магазину залежать від місця розташування, міста. В середньому – $1,5-2 млн.

У минулому році в розвиток було вкладено $200 млн. Товарообіг склав 128 млрд грн. Податків було виплачено близько 13 млрд грн. Компанія чиста – без кредитів і боргів. Всі показники ми нарощуємо в рік на 20-25%.

Про людей Януковича, втрати в Криму і на Донбасі

За часів, коли державу очолював Віктор Янукович, до нас приходили люди, вхожі в його коло. Пропонували продати бізнес. Як бачите, ми продовжуємо працювати. Тільки охорону після цього посилили.

У Донецьку і Луганську втратили 152 магазина і розподільчий центр. Ми оцінили збитки в $300 млн. У Криму встигли вчасно втекти, за безцінь віддали магазини.

На Донбасі ж їх просто забрали. До мене приїжджали деякі елементи, контингент, з яким я колись працював, пропонували туди приїхати. Тоді ще був Захарченко, який говорив, що якщо я приїду поговорити з ним, я буду в безпеці. Мені не було страшно. Але я не поїхав, бо вважав, що неправильно там працювати. І через тиждень мені прислали наказ про націоналізацію мережі. Не знаю точно, хто зараз володіє магазинами там, чи то дружина, чи то коханка Захарченко. Навіть якщо наші магазини працюють, нехай. Добре, що вони за ними стежать, щоб там скло і стіни були цілі. Коли Донбас повернуть, питання повернення власності будемо вирішувати в правовому полі.

Про Порошенка, Зеленського та інших політиків

З Володимиром Зеленським зустрічався в Америці – це було восени 2019 року. Я бачив очі людини, яка хоче зробити добре. Я думаю, що він чесна людина і йому дуже складно зараз. Якби мені запропонували очолити країну в такому економічному становищі, в якій йде війна, я б не погодився.

З Петром Порошенко спілкувалися. Грошей у мене він не просив, в 2014 році просив допомогти на виборах.

Авакова я зовсім не знаю. З Луценко знайомі. Відносно мене і моєї сім’ї були протиправні дії, які хотілося припинити. Але вони до сих пір не розкриті.

Про особисте життя і свої принципи

Я більше віруюча людина, ніж ні. Щось там є і потрібно жити правильно. Чуже я ніколи не візьму, але своє не віддам. І рука не здригнеться, якщо буде свавілля. Ніколи не заздрив силі, а прагнув до неї. І по життю зараз так. Мій робочий день триває по-різному: іноді дві години, іноді 12. Сплю 4-5 годин вночі та півгодини вдень. У машині підсипаю завжди. Не вмію відпочивати: на третій день відпустки починаю ходити по номеру готелю. Зараз я живу в Києві, а в Дніпро їжджу тільки на наглядову раду. У мене дві дочки Анна і Даша, яка зараз студентка.

Обговорили з партнерами, щоб вводити в наглядову раду мою старшу дочку Анну. Нехай потихеньку займається бізнесом.

Важливу роль в житті зіграли дід, мама і батько. Моя мама говорила, що потрібно бути поруч з людьми успішними і у яких є почуття гумору. Дід пройшов три війни, прийшов командиром частини. Після демобілізації пішов на завод начальником відділу кадрів. Чесний, порядний і сильний характером. Він привчив мене читати книги. ТБ не дивлюся. Батько якось сказав: «Ті люди, які читають книги завжди будуть командувати тими, хто дивиться телевізор».

Читайте також – 

Співвласники АТБ: На початку в нас не було грошей на розвиток, ми економили на всьому

Про автора