Зникла посилка: які сервіси доставки не витримали конкуренції в Україні

Фактичне закриття поштового оператора Justin, який належить власникам мережі Сільпо, змусило згадати й інших невдах на цьому ринку. Ми зібрали історії розвитку та занепаду найбільш відомих сервісів доставки та поштових операторів, які працювали на ринку України, але були змушені закритися.

Цей матеріал доступний російською мовою

Дистанційне обслуговування покупців останнім часом було одним із найдинамічніших напрямків розвитку рітейлу. Тому не дивно, що за останні п’ять років на українському ринку встигло з’явитися і зникнути чимало компаній – від поштових операторів до сервісів доставки їжі з ресторанів. RAU зібрала найбільш відомі кейси .

Justin – листоноша Fozzy Group

У вересні 2017-го поштовий оператор Justin, який входив до Fozzy Group, згідно з амбітними планами його власників, мав потіснити Нова пошта, Укрпошта та Meest Express. Відділення та поштомати Justin планували відкрити у всіх супермаркетах Сільпо та Фора. Щоб знайти клієнтів, Justin почав активно співпрацювати з інтернет-магазинами. Компанія відкривала кобрендингові відділення з інтернет-магазинами, наприклад, з Rozetka, Lamoda, а першим був Parfums, який перевів свої точки видачі в Justin.

Його основною конкурентною перевагою вважалася концепція зайняття ніші під умовною назвою «Забирати посилки дорогою додому»: увечері клієнт заходив до супермаркету по продукти й одночасно міг забрати посилку, яку напередодні замовив в інтернет-магазині. Однак цього не сталося. Як писав Forbes.ua, з посиланням на одного з топів логістичного ринку, якому відомо про ситуацію навколо Justin, компанії не вдалося отримати всіх бажаних локацій у мережі Сільпо. З 540 відділень лише близько 220 містилися в торгових точках Fozzy Group. А ціни на оренду в наявних місцях були високі.

Також не вдалося об’єднати логістику Сільпо і Justin, як не вдалося й організувати обслуговування поштоматів персоналом супермаркетів – довелося наймати окремих робітників. Justin намагався заманити нових клієнтів швидкою доставкою і тримав тарифи трохи нижчими за тарифи Нова пошта.

Але виявилося, що українцям все одно було ближче і зручніше забирати посилки з Нова пошта, оскільки мережа торгових точок Fozzy Group (585) була приблизно в 35 разів менша, ніж мережа відділень і поштоматів Нова пошта (на 28 липня 2022 року –  20 361 відділення і поштомат).

Ці факти, висока конкуренція, незадовільні фінансові показники значно ускладнили становище Justin. Відкрите вторгнення росії 24 лютого цього року поставило останню крапку в історії бізнесу, який розвивався п’ять років поспіль – ринок інтернет-торгівлі обвалився і за місяць компанія фактично перестала існувати. Наразі вона лише видає посилки, які клієнти мали отримати до закриття відділень.

InPost повернувся в Польщу

Цікаво, що міжнародну доставку Justin намагався організовувати з польським оператором InPost (власник компанія Integer.pl S.A), який до того вже працював на українському ринку і пішов з нього у травні 2017 року, тобто за декілька місяців до початку роботи Justin. Цей оператор зробив ставку на поштомати і захопив 45% ринку Польщі, але не зміг закріпитися в Україні. У прес-релізі компанія повідомляла, що рішення про закриття бізнесу було прийнято у лютому 2017 року з огляду на “відсутність перспектив зростання без значних вкладень у збільшення числа поштоматів”. І це при тому, що компанія сама виробляла обладнання та розробляла софт. Наприкінці 2016 року компанія вийшла з ринку росії, а в 2017-му також закрила бізнес у Малайзії, Іспанії, Норвегії та Бразилії.

Як розповідала свого часу регіональний директор компанії OMNIC Анна Снітко, причин кілька, але основна: зміна складу акціонерів і перегляд стратегії розвитку. Поштомати перевезли до Великобританії та Польщі. Ефективність їхніх поштоматів на польському ринку дуже висока – понад 120% (якщо вважати по обороту – PTD – parcel turnover per day). Для порівняння: в розрахунках, які OMNIC робить для клієнтів, беруть за основу прибутковості показник PTD від 40%. У січні 2021 року InPost вийшла на Амстердамську біржу з капіталізацією $9,7 млрд.

Нагадаємо, InPost вийшла на ринок України у 2013 році та співпрацювала з компаніями Lamoda.ua, Oriflame та Avon. Обсяг інвестицій для виходу в Україну становив 5 млн грн. На ці гроші за три роки компанія встановила 40 поштоматів у Києві. Для ідеального покриття столиці, за словами тодішнього операційного директора InPost Ukraine Ксенії Ейхлер, потрібно було ще встановити 40-50 поштоматів, унікальність яких була в тому, що вони розташовувалися ззовні будівель ТРЦ і БЦ, станцій метро та супермаркетів і тому доступні для клієнтів цілодобово.

Експерти серед можливих причин провалу InPost називають, зокрема, несприйняття сервісу поштоматів українським споживачем; небажання основних логістичних операторів віддати свій потік на поштомати.

ПриватБанк – великий, але незручний посередник

Одним з першопрохідників на ринку доставки через поштомати був ПриватБанк, який почав розвивати цей сервіс всередині 2014 року і вже весною 2015 року оперувув більше ніж 700 апаратами. До кінця 2015-го планувалося видавати 1 млн посилок на місяць за рахунок розширення мережі до 1300 терміналів, зробивши її найбільшою в Східній Європі. Відмітку в 1400 терміналів перетнули вже у вересні того ж року, але подальший розвиток майже зупинився. Надалі працювало 1460 поштоматів, посилки до яких доставляли всі провідні оператори. Але дві третини відправлень забезпечувала Нова пошта.

Як і у випадку з Fozzy Group, швидкому зростанню мережі сприяли синергетичні можливості групи Приват. Але тут далися взнаки проблеми першопрохідника. Складності почалися по декількох напрямках: продукт, на думку Анни Снітко, був досить сирий і управлявся в напівавтоматичному режимі. Потім ПриватБанк був націоналізований, а його фінансові, технологічні та операційні ресурси стали для мережі поштоматів недоступні. Справа в тому, що під час націоналізації всі напрямки ПриватБанк були виведені на окремі юрособи і оператор поштоматів також.

Практично всі компанії, які доставляли посилки в поштомати ПриватБанк стали розвивати свої власні мережі, тому або знизили обсяги доставки, або, взагалі, відмовилися від роботи з ним. Зокрема Нова пошта заявила, що робота поштоматів ПриватБанк до 18.00 не відповідає потребам клієнтів, багато з яких у цей час іще знаходяться на роботі та не можуть скористатися сервісом.

Згодом, влітку 2018 року ця мережа терміналів була викуплена Meest Express і стала частиною поштоматної мережі компанії. Як наголошували у Meest Express, купили лише обладнання, а не компанію оператора.

Ін Тайм не встиг за часом

Логістична компанія Ін Тайм була заснована у Запоріжжі в 2002 році й за 10 років роботи нібито міцно зайняла своє місце на ринку експрес-перевезень. Вона доставляла грузи від 100 грамів до 10 тонн в будь-який населений пункт країни. Клієнтів обслуговували 302 представництва в 215 містах України. Цей оператор пропонував різні схеми доставки, зокрема «від складу до складу» й «від дверей до дверей». Перелік додаткових послуг включав постачання вантажів у супермаркети та особливі умови доставки для інтернет-магазинів.

«За 14 років існування компанія перетворилася в звичайну невиразну службу доставки із застарілими бізнес-процесами, або взагалі з їх відсутністю», — так в 2016 році охарактеризувала оператора на той момент заступниця директора з маркетингу Ін Тайм Тетяна Чичикова. Тому було прийнято рішення про глобальні зміни в концепції.

Влітку 2018 року гендиректор логістичної компанії Ін Тайм Сергій Грачов розповів журналістам, що в результаті інвестування в IT-інфраструктуру і редизайн відділень, перестановці кадрів в управлінській структурі Ін Тайм вдалося в 2017 році збільшити загальний обсяг відправлень на 26%. Набагато активніше росла доставка до дверей і в відділення – на 39,6% і 22,4% відповідно. На той час було ребрендовано 40% із 648 відділень, з яких 450 були відкриті по франшизі. Загалом кількість відділень мали довести до 720.

Проте фокус компанії на зміні концепції в 2017 році негативно вплинув на якість обслуговування у відділеннях, і тільки в 2018-му вдалося повернутися на необхідні показники. Аби розвиватися далі, компанія закупила 100 поштоматів для власної мережі, оскільки до того співпрацювала з польською мережею почтоматів InPost та терміналами від Приватбанк. Але перша пішла з ринку, а графік роботи другої мережі не влаштовував клієнтів Ін Тайм.

Компанія інвестувала в інформаційну систему SAP, яка дозволила перенести бізнес-процеси в хмару. Також був розроблений і впроваджений новий інтерфейс взаємодії з клієнтами: сайт, особистий кабінет, API, запущено мобільний додаток. У 2018 році планувалося запустити міжнародну доставку.

Але на думку експертів оператор дуже довго реалізовував рішення в лабораторних умовах, і запізно почав виставляти поштомати на зовнішніх локаціях. Ринок дуже динамічно розвивався і не дозволяв розробляти рішення так довго. Тому вже 2019 року почався процес згортання мережі поштоматів.

Своєю чергою учасники логістичного ринку говорили, що агресивний розвиток — це те, що згубило Ін Тайм. Логістика – низькомаржинальний бізнес (рентабельність 5-7%, максимум 10%), де прибутковість досягається на масштабах, а Ін Тайм так і не вийшов на потрібний оборот, щоб бути стабільно прибутковим.

Тому вже на початку 2020 року портал MC.today повідомив про неплатоспроможність цього логістичного оператора. 1 березня того ж року в Ін Тайм офіційно заявили про зупинку магістральної логістики і закриття частини відділень. Згодом багато клієнтів судилися з оператором за втрачені вантажі та неотриману плату за посилки. Після банкрутства Ін Тайм компанія Meest забрала франчайзингові відділення в свою мережу.

Свого часу співвласник служби доставки Нова пошта Володимир Поперешнюк пояснював банкрутство Ін Тайм нормальним процесом очищення ринку від слабких гравців, застарілих технологій та помилок менеджменту.

iPOST як донор Нова пошта

Схожі процеси відбувалися і на ринку кур’єрської доставки. Зокрема, в серпні 2020 році власники Нова пошта купили кур’єрську онлайн-платформу iPOST. В’ячеслав Климов і Володимир Поперешнюк сукупно придбали 81,46% статутного капіталу компанії Айпост Прогрес, яка володіє сервісом iPOST. На думку експертів, мета угоди – отримати доступ до IT-рішень і процесів компанії для того, щоб скласти конкуренцію існуючим в той час сервісам доставки Glovo і Rocket.

В самій Нова пошта сказали, що інвестують в швидкість і таланти. Також в компанії додали, що спільно з iPOST вони залучили великих клієнтів – АТБ і Fozzy.

iPOST – українська онлайн-платформа кур’єрської доставки, заснована в 2016 році Максимом Плющевим і Сергієм Жмуді. Платформа з’єднує кур’єрів і відправників. Кур’єри реєструються в додатку iPOST, де знаходять замовлення і доставляють їх за оплату. З кожної доставки iPOST стягував комісію.

Компанія iPOST зуміла за два місяці організувати доставку товарів з найбільшої в Україні мережі магазинів – АТБ. Швидкісна доставка була запроваджена з 1125 магазинів в 287 населених пунктах України.

Як пояснювали в компанії, вона працює за принципом Uber, коли найближчий кур’єр бере доставку в роботу через мобільний додаток і відразу ж її виконує. На момент покупки сервісу значний поштовх його розвитку надала пандемія коронавірусу, коли багато інтернет-магазинів почали співпрацювати з iPOST, що дозволило їм в рази збільшити обсяги продажів.

Зліт і падіння Rocket

Український стартап з доставки їжі Rocket вважався серйозним гравцем на ринку, збирався підкорювати світ та оцінювався в $50–100 млн, закінчив своє існування значно гірше: закрився в 2022 році, заборгувавши ресторанам мільйони.

Як і всі подібні сервіси в 2020-21 роках, Rocket активно зростав на хвилі пандемії. Він працював з 3000 ресторанів у 25 містах України, виходив на іноземні ринки. Через арешт першого інвестора Тімура Рохліна закордонними правоохоронцями вже у лютому 2022-го Rocket почав відчувати проблеми з фінансуванням. Повномасштабна війна забила останній цвях у бізнес.

У березні співзасновники Rocket Олексій Юхимчук та Станіслав Дмитрик повідомили співробітників, що нового власника знайти не вдалось, проект заморожений, а команді краще шукати нову роботу. Після чого обидва фаундери перестали виходити на зв’язок.

Нагадаємо, сервіс доставки під назвою Raketa в компанії Pokupon створили 2018 року. Перше замовлення було виконано 5 березня 2018 в Дніпрі. На запуск було витрачено близько $200 000. 11 листопада 2019 року сервіс почав діяти в Києві, де відкрили dark kitchen (на початку 2022 року в Києві працювало вже п’ять таких кухонь). Протягом 2020 року компанія активно залучала нових партнерів серед яких були KFC та McDonald’s, а також почала доставку продуктів із супермаркетів.

23 грудня 2020 сервіс перейменували на Rocket, він почав працювати на Кіпрі. На початок 2022 року сервіс збільшив свою присутність в Україні з 8 міст до 29. Доставка Rocket із ресторанів стала доступною у семи країнах ЄС (Нідерланди, Франція, Португалія, Іспанія, Кіпр, Греція, Угорщина). Тому звістка про припинення діяльності стала справжньою несподіванкою для учасників ринку.

Втеча Menu.ua та Uber Eats

У 2020 році ринок покинуло одразу двоє конкурентів Rocket. Не досягнувши очікуваних показників, в Україні закрилися американська Uber Eats і вірменська Menu Group (розвивала сервіси menu.ua і eda.ua). Обидві вирішили сфокусуватися на інших країнах. Menu Group покинула ринок приблизно через рік після того як купила влітку 2019 року сервіс замовлень eda.ua – агрегатор, який не мав власної кур’єрської служби. Це зробили задля прискорення виходу на ринок. За офіційною інформацією, eda.ua надавала послуги доставки їжі з понад 1500 ресторанів 29 міст України. На той момент Menu Group вже працювала у Вірменії, Грузії та Білорусі. До кінця 2019 року компанія планувала вийти на показник GMV в розмірі $35 млн, і досягти планового показника виручки в $10 млн.

Засновник Menu Group Ваган Керобян пов’язував невдачу з поганим знанням місцевого ринку, який він оцінював у 10-15 млрд грн. За два роки у розвиток сервісу планувалося вкласти 100 млн грн.

В Україні компанія планувала дотримуватися гібридної моделі бізнесу – самостійно доставляти замовлення готової їжі в десяти містах під фірмовим брендом menu.ua, а також працювати як агрегатор в 29 населених пунктах. Проте реально запустити сервіс доставки їжі вдалося лише восени 2019-го та й то лише в столиці.

На той час вже більш ніж півроку працював в Україні інший міжнародний сервіс доставки їжі – Uber Eats (з лютого 2019-го). Україна стала 12-ю країною в Європі, де представлений такий сервіс. Як пояснював тоді генеральний менеджер Uber Eats Україна Ігор Ковальов, у міру завантаженості кожен ресторан зможе сам вибирати між своїм кур’єром і кур’єром Uber Eats. На той момент Uber Eats в Україні співпрацював з 700 ресторанами і «тисячами партнерів». За перші шість місяців роботи Uber Eats в Києві (сервіс запустився в лютому 2019 року) обсяг замовлень виріс на 80%, а суми замовлень виросли вдвічі. Але нові пропозиції не надто зацікавили ринок і вже з червня 2020 року Uber Eats вирішила припинити роботу не тільки в Україні, а й ще в шести країнах. Uber Eats дуже повільно розвивалася і не змогла налагодити роботу з великими мережами, такими як McDonald’s і KFC, що стало одним з головних чинників їх ринкової поразки. А без співпраці з подібними компаніями конкурувати на ринку доставки складно. До того ж, на думку тодішнього керівника українського офісу Bolt Тараса Потічного (ця компанія теж запустила сервіс доставки їжі), аби вийти в прибуток, треба не тільки вливати в справу фінанси, а й максимально швидко захопити значну частку ринку. Інакше все втрачає сенс. Крім того, бізнес-модель повинна врахувати чужі помилки та повністю локалізувати бізнес.

Читайте також –

Український ринок доставки їжі обвалився після початку війни: яким компаніям вдалось вижити та як вони тепер працюють