Дмитро Деревицький, Алло: Після 24 лютого ціни на імпортні товари зросли на 20%, і це лише початок

Голова ради директорів одного з провідних гравців на українському ринку техніки та електроніки – мережі Алло – очікує, що до кінця року ціни на основний асортимент товарів зростуть на 45-60%, готується до складної зими й рахує збитки від вторгення країни-терориста.

Дмитро Деревицький, співзасновник та керівник рітейлера, який до початку відкритого вторгнення рф керував майже 350 магазинами у 140 містах країни, в інтерв’ю виданню Економічна правда розповів про кількість закритих магазинів, збитки від мародерів і окупантів, проблеми ведення бізнесу у теперішній час, свою оцінку ініціатив влади та багато іншого. RAU вибрала найцікавіші тези матеріалу.

Про ціни й споживчий попит

Перше, що вплинуло на вартість електроніки й не тільки електроніки, а й усіх імпортних товарів, – це повернення з 1 липня оподаткування імпортних операцій.

Через це імпортні товари подорожчали на 20%, а ті товари, які обкладалися митом (переважно електроніка) 10-16% разом з ПДВ, подорожчали на 30-36%. Тобто з 1 липня ціни зросли на 20-36% у собівартості.

Через двадцять днів Національний банк девальвував курс гривні на 25%. Це стало другим фактором, який вплинув на подорожчання електроніки.

У всіх імпортних товарів є потенціал підвищення ціни на 45-60%. Це погана історія не лише для продавців імпортних товарів, а й для споживача. Ці податки та курс рано чи пізно будуть закладені в ціну товару, і споживач відчує колосальне подорожчання.

Ми намагаємося відтягнути момент підвищення ціни. Робимо це завдяки власній маржі настільки, наскільки можемо, щоб для споживача це не було дуже боляче.

Ціни в роздрібній мережі реагують на підвищення із затримкою. Роздрібні гравці мають відстрочку, коли для них ціна зафіксована в гривні. Наступні партії товару будуть для них дорожчими.

На більшість електроніки попит еластичний: чим вища ціна, тим менше цей товар купують. Є предмети нееластичного попиту, наприклад, бензин. Ціни на нього зросли майже вдвічі, але стояли дикі черги, щоб заправити хоча б 10-20 літрів. Не має значення, скільки коштує цей товар, споживач не може від нього відмовитися.

Електроніка та більшість імпортних товарів, які ми споживаємо щодня, належать до еластичного попиту. Тож попит падає. У перші дні війни він драматично впав. Наша виручка за перший тиждень упала, мабуть, на 90%.

Потім ситуація почала стабілізуватися, шок проходив, персонал повертався на роботу. Клієнти почали купувати ті речі, які можна брати в дорогу. Вони досі мають більший попит, ніж габаритна побутова техніка або вбудована техніка.

Попит на великі телевізори та холодильники впав у 2,5 і більше разів. Попит на портативну електроніку (смартфони, гаджети, смарт-годинники) постраждав менше, там падіння становило 10-30%.

Про роботу у перші тижні війни

Ми не могли відкрити більшість магазинів, персонал навіть у благополучних містах, таких як Львів, і загалом на заході України, не хотів виходити на роботу, бо почалася війна.

На початку війни виручка впала більш ніж на 90%, потім вона стала поступово зростати і зараз перебуває в районі 60% від показника аналогічного періоду 2021 року.

Найбільше постраждали люди – наші співробітники. У нас понад 100 людей мобілізовано. Одна людина, на жаль, загинула.

Відчувався вплив на моральний стан команди. Тобто на якісь невеликі подразники, на які в мирний час колектив зазвичай не реагував, зараз реакція була, скажімо, різкішою. Нині вже менше, люди звикають.

На жаль, ми були змушені використати механізм тимчасового зупинення трудового договору, який уряд надав бізнесу. Фактично це скорочення персоналу до кінця війни. На початку війни ми призупинили трудові відносини з 50% працівників. Тобто з 4000 співробітників залишилися 2000. Зараз ми повернули частину людей – збільшили штатну чисельність до 2400 працівників. У березні-квітні ми виплатили одноразову допомогу всім співробітникам на 25 мільйонів гривень, причому і тим, з якими ми призупинили трудові відносини у зв’язку з воєнним станом.

Склади нам пощастило пересунути на захід України. Ми це зробили після двох тижнів війни, приблизно 8 березня, і під час цього процесу не потрапили під атаки.

Про знищені магазини та збитки

У нас було понад 340 магазинів у 140 містах України, тож ми мали магазини скрізь, де ступила нога російського солдата. На півночі України, де російські війська зайшли, а згодом їх змусили відступити, у таких містах, як Ірпінь та Буча, магазини виявилися з порожніми полицями. Тобто їх пограбували.

Ми втратили контроль над магазинами на окупованих територіях у Херсоні, Мелітополі, Василівці, Бердянську, Енергодарі. Усі товари там зникли.

Наступна категорія – магазини, що потрапили під ракетні удари. Наприклад, у нашому магазині в торговому центрі в Кременчуці було п’ять співробітників і всі вони чудом вижили під час ракетного удару, хоча магазин повністю знищений.

Те саме відбувалося, коли ракети прилітали в ТЦ Retroville у Києві 20 березня, ТЦ Аврора в Запоріжжі 25 травня, ТЦ Караван у Харкові 7 квітня – скрізь знищення одного або двох наших магазинів. Ціна збитків, наприклад, нашому магазину в Retroville – 12,5 мільйона гривень. Це вартість оборотних коштів, товару, ремонту та обладнання. Найбільші збитки – через втрату флагманських форматів Алло Max.

У нас не працюють близько 80 магазинів, які давали нам приблизно 30% виторгу. З них 50 втратили на окупованих територіях, вони розбомблені або розграбовані. Інші приблизно 30 магазинів не можемо запустити в місцях, де йдуть бойові дії.

Загальний розмір втрат зараз не хотів би називати, бо за кожним фактом завдання матеріальної шкоди ми проводимо юридичну фіксацію. Проблема в тому, що процес завдання матеріальної шкоди триває.

Про компенсацію збитків від країни-терориста

На першому етапі потрібно зафіксувати всі збитки, бо якщо ви не зафіксуєте належним чином свої втрати, потім їх неможливо буде довести.

Ми почали з Retroville, тому що він почав відбудовуватися. Після того, як ТРЦ усунув наслідки прильоту ракети, ти вже не зможеш довести розмір збитків. Тому збитки треба одразу фіксувати.

Ми поки що не бачимо якогось простого механізму стягнення з росії цих збитків. Дуже сподіваюся, що уряд разом з міжнародними партнерами створять механізм, завдяки якому український бізнес та українські фізособи, які втратили автомобілі та будинки, отримають компенсацію із заморожених російських активів.

Про оренді ставки та відносини з орендодавцями

Спочатку плата за оренду була заморожена в тих об’єктах, де ми не працювали, а протягом першого тижня війни не працювали 90% наших магазинів в Україні.

Потім оплата була розморожена, її розмір стабілізувалася на рівні 50% від довоєнної плати в гривнях.

Наразі в деяких містах, де не ведуться бої, є спроби орендодавців підвищити орендну плату до довоєнного рівня. Ми здебільшого не йдемо на ці пропозиції.

Я вважаю, що війна йде на всій території країни, і це спільна проблема. Не може лише рітейл брати на себе всі ризики та зобов’язання. Гравці в торговій та комерційній нерухомості повинні допомогти нам розділити цю ношу.

Про роботу з постачальниками та маркетплейс

Постачальники здебільшого поводяться адекватно. За рідкісними винятками, ніхто контрактів не розриває, але вони адаптують свій бізнес до тих умов, які існують в Україні. Якщо постачальником є виробник, то він часто переходить на офшорну для України систему поставок, тобто відвантажує товар на складі не в Україні, а за кордоном.

Так він повністю перекладає ризики ведення бізнесу на дистриб’ютора або роздрібну компанію, яка купує товар на складі за кордоном.

Якщо говорити про маркетплейс, то приблизно 70% підприємців відновили роботу. Товарів на сайті поменшало на третину, змінилася структура продажів. Критично впали продажі дитячих товарів – більшість дітей виїхали за кордон. Упали продажі товарів fashion-індустрії.

Про плани на найближчі місяці

Вже зараз треба робити певні речі на майбутнє. У нашому оптимістичному сценарії бойові дії закінчаться до кінця року. У наших клієнтів фінансовий ресурс закінчиться десь на початку або в середині осені.

Завдяки скасуванню мит та ПДВ із середини квітня до кінця червня і внутрішнім ресурсам ми зможемо дійти до Нового року, а з 2023 року почнеться пожвавлення ринку та економіки у зв’язку із зупинкою бойових дій.

Якщо війна не закінчиться до Нового року, то все буде набагато гірше. Фінансові “подушки безпеки” клієнтів закінчаться восени. Споживча інфляція розженеться. Тривала війна може вимагати неординарних кроків від уряду. У такому разі бізнес буде “відкочуватися” назад, і нам доведеться адаптуватися до умов, що погіршуються.

В Україні нема драйвера для відновлення бізнесу. Ціна валюти зросла на 25%, у країні відсутній великий попит, бо за кордон виїхали 6 мільйонів людей. Кроки, які робить наш уряд для того, щоб зняти більше податків, на мій погляд, можуть завдати більше шкоди, ніж користі.

Мені здається, що зараз треба хоча б не чіпати цього пацієнта. Нехай він полежить на лавочці, погріється на сонці, поки ще серпень, і якось піде додому працювати.

Читайте також –

Дмитро Деревицький, Алло: Фіксація збитків від дій країни-агресора – задача з зірочкою для підприємців