Buon Appetit: як українець відкрив популярну піцерію в Римі

Піцайоло Андрій Злотко розказав, як відкрив піцерію в Римі, яка стала популярним місцем для мешканців і гостей міста, чому вирішив відкрити другий заклад в Україні та поділився планами на майбутнє.

Цей матеріал також доступний російською мовою

Андрію Злотко 33 роки, з них половину він прожив в Італії. В Римі він пройшов шлях від посудомийника до власника піцерії MastroPizza. Нещодавно Андрій відкрив у Києві першу піцерію, де можна спробувати піцу по-римськи. В інтерв’ю Delo.UA він розповів, як йому вдалось побудувати бізнес в Італії, а також поділився своїми планами на майбутнє. RAU приводить адаптовану версію матеріалу.

Від посудомийника до піцайоли

Андрій Злотко народився у невеликому містечку Іваничі на Волині, де багато хто виїхав на заробітки до великих міст або за кордон. В Італії він вперше опинився у 2002 році 17-річним хлопцем. Тут уже працювали сестра і мама. Коли більшість однолітків думали про університет, він мусив заробляти, та не здогадувався, що його життя буде пов’язане з кухнею та піцою.  Хоча майбутній піцайоло любив куховарити ще в дитинстві.

Долю Андрія вирішив випадок. Його мати не хотіла, щоб хлопець йшов працювати на будівництво, тому домовилася, щоб його узяли підсобним робітником до відомої у Римі піцерії Лауро Перні.

Спочатку він мив посуд, різав овочі та сир для піци, а також робив всю підсобну роботу. Свою першу піцу спік лише через півроку. За кілька років Андрій виріс зі звичайного піцайоли до управляючого рестораном, однак його це не задовольняло — майстер мріяв про свою власну піцерію.

В Італії є дуже велика різниця між піцерією та рестораном. Піцерія — це заклад, де можна взяти піцу, де немає столиків та офіціантів. В ресторані офіціанти приносять піцу на замовлення.

Однак перша спроба Андрія розпочати власну справу виявилась невдалою — за день до підписання договору про придбання піцерії він потрапив в аварію, де отримав численні переломи.

Одужування тривало дуже довго, на реабілітацію пішло майже півроку. Піцерію, яку він планував придбати, вже продали іншим людям, а сам хлопець втратив роботу. Після одужання йому довелось навіть кілька місяців пропрацювати кур’єром.

На чолі власної піцерії

Здійснити мрію про власний бізнес Андрієві вдалось сім років тому. Тоді вони разом з дружиною викупили занепадаючу піцерію у центрі Риму, неподалік від вокзалу Termini. Підприємець вирішив спробувати підняти її, оскільки на той час уже знав про піцу майже все.

Кошти на власну справу Андрій взяв у позику в банку. Яка була точна сума договору, він уже не пам’ятає, але в середньому на те, щоб відкрити піцерію, в Італії потрібно приблизно 100000 євро. Повернути інвестиції вдалось за два роки роботи.

На цей час для Андрія діяли податкові пільги. Та без бухгалтера у податковій системі Італії було б дуже складно розібратись.

“Все залежить від того, який заклад ви хочете відкрити — піцерію чи ресторан. Піцерія буде коштувати дешевше, ресторан дорожче. Що ж до податків, то їх дуже багато, і їхній розмір залежить від багатьох факторів — від розміру закладу, місця розташування, прибутку”, – каже він.

Спершу у своїй піцерії Андрій працював разом з дружиною Яною. Як зізнається піцайоло, у його справі найважче — це знайти персонал, адже піца “відчуває” настрій майстра, який її робить. На сьогодні у піцерії MastroPizza у Римі працює 12 осіб. Серед них — один українець. За словами Андрія, італійці дуже відкриті, для них головне — наскільки смачна піца.

За роки роботи в Італії підприємець розробив свій власний рецепт тіста. До його складу входить борошно пшениці твердих сортів, рисове та соєве борошно. Тепер його виготовляють на індивідуальне замовлення.

За словами Андрія, саме завдяки такому складу борошна вдається досягти того, що піца виходить хрусткою. Взагалі у різних регіонах Італії пекуть різну піцу: на батьківщині піци, в Неаполі — м’яку піцу, у Римі — хрустку, на півночі Італії — високу піцу.

Італійський досвід на український грунт

10 листопада 2018 року Андрій Злотко відкрив першу піцерію MastroPizza у Києві. До відкриття піцерії готувались три місяці. За цей час вдалось знайти приміщення та команду.

Усе обладнання — печі, столи, вітрини – привезли з Італії, бо, за словами підприємця, в Україні такого не виготовляють. Тому й відкрити піцерію тут коштувало не набагато дешевше, ніж у Римі.

Піцерія у Києві дуже нагадує MastroPizza в Римі — тут піцу не підносять офіціанти, а її купують на вагу. 100 грамів піци коштує 29 грн. За один раз можна спробувати кілька різних видів піци. При цьому щодня продається різна піца. У закладі немає класичного меню.

Як відмічає піцайоло, на відміну від українців, італійці їдять піцу руками. В Києві до цієї культури українців треба привчати.

Піцерія MastroPizza у Києві. Тут піцу продають на вагу

Зупинятись на досягнутому Андрій не збирається. У нього в планах — розвиток мережі ресторанів MastroPizza. Бізнесмен має намір відкрити ресторани у Києві, Луцьку та інших містах. Секрет успіху за словами піцайоло простий – для цього потрібно робити те, що ти любиш, а люди це відчувають.

“В Римі, де знаходиться моя піцерія, їжу доставляють 267 ресторанів, однак люди приходять до мене. Прагну, щоб так само розвивалась моя справа і в Україні”, – резюмує підприємець.

Читайте також –

Знати “батьківщину” концепції, цінувати дизайн, і ніяких анонсів: три правила ресторатора Ігоря Сухомлина