Юрист OLX: Відповідальність торгових майданчиків і продавців – яких змін чекати завтра

Як тільки усі частини угоди про Асоціацію з Європейським Союзом вступлять в силу, в Україні запрацюють нові директиви про електронну комерцію. До чого варто готуватись українським маркетплейсам і їх продавцям?
Витримки з виступу юриста OLX Андрія Бичука на E-Meeting #1, який відбувся в кінці січня в готелі ALFAVITO.

Законодавство і здоровий глузд

В ХVIII столітті англійський правовик лорд Блекстоун розробив концепцію права власності на земельні ділянки. Вона полягає в тому, що власник земельної ділянки має право на саму земельну ділянку та необмежений простір під нею та над нею. Концепція існувала, поки не почалось активне літакобудування. Виникло питання – як бути літакам, що пролітають над територією, яка належить тисячам власників земельних ділянок?

Лише в 1945 році Верховний Суд США отримав шанси вирішили цю проблему. Фермери Сполучений Штатів подали в суд на авіакомпанії, мотивуючи свою скаргу тим, що їх кури, коли чують звук аероплану, біжать за ним, через що ударяються об курник і, тим самим, отримують фізичні ушкодження. Тоді Верховний Суд США в обличчі Вільяма Дугласа сказав: «Ця концепція лорда Блекстоуна не має місця в сучасному світі, тому що вона не відповідає здоровому глузду».

Цю історія про те, що насправді законодавство і здоровий глузд часто не корелюються. В Україні кожну хвилину укладаються договори з купівлі-продажу товарів онлайн і до недавнього часу вони здебільшого були поза правовим врегулюванням. Прийнятий усього рік назад «Закон про електронну комерцію», на мою думку, попри всю критику, вніс певну долю здорового глузду в наше законодавство, узаконивши електронні угоди. «Закон про електронну комерцію» є саме тим правовим актом, який регулює питання відповідальності діяльності суб’єктів електронної комерції. Але, на жаль, він абсолютно не приділив уваги темі інтернет-посередників або маркетплейсів, як зараз прийнято говорить.
Тому відносини маркетплейсів і продавців, які розміщують свої товари на торгівельних площадках, досі регулюються лише цивільним законодавством та правилами використання цих ресурсів, які, по суті, є договором. Тобто, з юридичної точки зору, правила користування сервісом маркетплейсу є офертою, яку продавець приймає, реєструючись на відповідному порталі. З цього моменту ви є сторонами договору.

Коли ще не було Facebook

Щомісяця на OLX надходить від 30 до 60 заяв, що хтось продає контрафактні товари. В цій ситуації, як онлайн-майданчик, ми регулюємося «принципом вичерпання прав»: власник сервісу не може забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак, якщо товар правомірно введений в цивільний обіг. Тобто, якщо я купив автомобіль Toyota Camry в офіційного дилера, то я маю право далі його продавати, пропонувати його до продажи, чи позначати «я продаю автомобіль Toyota», і власник марки не має права мені цього забороняти.

«Принципом вичерпання прав» користуються також тоді, коли продають товари в Україні від оптових продавців або самі будучи оптовими продавцями. Але він досі на 100% не врегульований, тому що навіть суди в Україні не можуть дати відповіді як само в нас діє цей принцип. «Міжнародний принцип вичерпання прав» дозволяє товар, який був правомірно виданий в цивільний обіг, продавати незалежно від кордонів. «Національний» говорить навпаки: вичерпання прав починається поза межами юрисдикції виробника. І якщо «сірий дилер» ввозить автомобіль з Німеччини, він цього робити не має права.

У Європейському Союзі принцип відповідальності посередника побудований на декількох основних моментах. Постачальник звільняється від відповідальності, якщо він не знає про незаконну діяльність на його ресурсі або після того, як отримавши інформацію про них, він вдається до швидких дій по усуненню неправомірних дій.

Припустимо, на OLX продається контрафакт і ми про це не знаємо. До нас звертається правовласник і ми, звіривши документи і зафіксувавши факт, вдаємось до дій, щоб ці порушення припинити. В такому випадку OLX відповідальності не несе – тільки несе та особа, яка цей товар продає на нашому сервісі. При цьому правовласник особисті дані продавця в жодному разі не отримую. Якщо він хоче отримати ці дані, то для цього є передбачений законодавством порядок – він може звертатися до суду і просити ухвалу про надання цих даних.

В Європейському Союзі сфера електронної комерції регулюється «Директивою про електронну комерцію», затвердженою в 2000-му році. В 2000-му році ще не було Facebook чи iPhone, Леонід Кучма був президентом України, а музичний гурт Віагра виступав у своєму першому складі, а європейці вже регулювали ринок електронної комерції.

Все буде директива…

В «Директиві про електронну комерцію» чітко врегульована діяльність посередників. Всі вони розділені на групи і несуть різний ступінь відповідальності. І саме ці принципи прописані в угоді про Асоціацію між Україною і ЄС, які почнуть регулювати електронну комерцію країні. Коли останні три країни ратифікують її, а це обов’язково відбудеться, і врешті вступить в силу угода про Асоціацію, то буде лише півтора роки на імплементацію цих норм.

Ознайомитись із ними можна на сторінці 245 –248 «Угоди про Асоціацію», яка копіює сторінки 12-15 «Директиви про електронну комерцію». Добре це чи погано, стане вже питанням кожного індивідуально. Наприклад, в ЄС відсутній обов’язок для посередника відслідковувати дії, які відбуваються на його сайті. Показовою є справа L’Oreal проти Ebay, коли правовласник звинуватив маркетплейс у розповсюдженні контрафактної продукції. Звичайно, Ebay пояснив, що не має можливості це контролювати, адже не він продає, а продавець. Цей й логічно, адже Ebay лише надає можливість продавцю свій товар виставляти. Це як представляти претензії власнику паркану за те, що хтось на ньому щось написав. Ця суперечка тривала довгий час і Європейський Суд Справедливості її розв’язав. При цьому так, що L’Oreal вважає, що вони виграли, а Ebay, що вони.

В решті судових тяжб, прийшли до того, що, якщо Ebay на має можливості контролювати увесь потік інформації на своєму сервісі, він звільняється від відповідальності, але він повинен реагувати на скарги правовласників, видаляючи оголошення. L’Oreal вважає, що виграв він, адже за рішенням Національного Суду можна звертатись за правовою охороною і Ebay буде зобов’язаний їх побажання виконати.

Щодо взаємодії та відповідальності між правовласниками, продавцями та маркетплейсом, також показовим є приклад Alibaba. Джек Ма в одному зі своїх чисельних інтерв’ю сказав: «Я краще втрачу кошти чи якісь можливості, виходячи на глобальний ринок, але я не втрачу своєї репутації». Він мав на увазі те, що Alibaba не продає свого користувача, який, може навіть, у 80% відсотках продає контрафакт, репліки та інше. Коли Alibaba виходили в Європу, вони уклали багато угод з Асоціацією правовласників і багато чого пообіцяли. Витратили мільйони доларів на створення спеціального департаменту, який би відслідковував, хто продає контрафактні товари. Цілий поверх в Alibaba займає департамент безпеки, при якому цілодобово знаходиться три представники китайської поліції і вони активно роблять вигляд, що боряться з контрафактом. Але тут закладений чудовий принцип – якщо бізнес-модель Alibaba передбачає закриття очей на контрафакт, то ніякі вимоги чи позови до суду правовласників не змусять їх відмовитись від цією моделі чи продати свого користувача на відкуп великим правовласникам.

Питання відповідальності в Україні є гострі і найближчим часом стануть ще гострішими. Тому я рекомендую читати умови користування сервісами. Так ви знатимете, наприклад, від яких гарантій відмовляється власник сервісу, а які на себе бере. Нові принципи, які згодом стануть в Україні законом, багато чого розставлять на свої місця.