Зшити наживо: як український швейний бізнес намагається відновити роботу

Через війну близько 60% компаній легкої промисловості або закрилися, або працюють з перебоями. Що вони роблять зараз та як планують працювати надалі.

Українське видання Forbes.ua в своїй публікації розповідає як українські компанії легкої промисловості виживають під час активних бойових дій на території країни. RAU публікує адаптовану версію.

Як швейники пережили перший удар

Загалом перед війною в Україні працювало 1600 швейних підприємств, значна частина розташована у північно-східному регіоні країни: у Сумській, Чернігівській та Харківській областях. Ці регіони потрапили під удар ворога першими. Так, одну з текстильних фабрик групи компаній Текстиль-Контакт в Чернігові розбомбили. До війни на ній виробляли 400 000 погонних метрів тканини на місяць. Згоріли і сировина, і обладнання.

На фото фабрика «ТК ДТ-Чернігів», яка входить до групи компаній Текстиль-Контакт

За оцінкою власника групи компаній Текстиль-Контакт Олександра Соколовського, близько 60% компаній галузі або закрилися, або працюють із перебоями. Однак причина не лише в руйнуваннях, а й у відсутності замовлень.

Компанію в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій, спалили та пограбували. Зі складу сировини компанії окупанти вивезли 100 000 тонн бавовни. Це Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганської області, яка виробляла шкарпетки та бавовняні колготки великих розмірів під власними марками та виконували замовлення для Dodo Socks, Little Angel та інших компаній. За словами комерційного директора мануфактури Ольги Ушакової, все потрібно запускати з нуля.

Тому компанія підшуковує непрацюючі виробництва, які здаються в оренду на Львівщині. Поки веде перемовини з невеликим виробництвом на 20 вʼязальних машин (у Рубіжному було 98 машин). На чужих потужностях планують працювати рік, щоб зберегти колектив. За цей час хочуть закупити нове обладнання. Щонайменше $3 млн інвестицій планують залучити у агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Там же і шукають фінансування винайму житла для 130 співробітників. Деякі компанії також намагаються перенести виробництво на нові локації.

Пошук локацій та переїзд працівників

Як мінімум два десятки швейних компаній подали заявки на релокацію до Львівської військовій адміністрації. Наприклад, на початку березня український виробник Etnodim переїхав з Києва до Львова. Тут відкрили фізичний магазин та почали виробляти одяг на одному з місцевих підприємств. З Києва привезли лише кілька ключових співробітників, з якими компанія співпрацює понад два роки, розповідає власник Etnodim Андрій Черуха. Додатково залучили швей зі львівського підприємства.

Чверть київського штату компанії, у якій працювало близько 55 людей, відправили у відпустку за власний рахунок. Зараз ситуація в Києві стабілізувалася та компанія поступово повертається до столиці. Але про всяк випадок від нових потужностей не відмовляється та буде співпрацювати з локацією у Львові на партнерських засадах.

Загалом потужності Etnodim не постраждали, проте велика кількість підприємств галузі зруйновані або пограбовані. Скільки таких – поки що невідомо, каже голова правління профільної асоціації Укрлегпром Тетяна Ізовіт.

На фото фабрика в Рубіжному, яка опинилася у зоні бойових дій

Проблеми з перевезенням обладнання

Навіть якщо обладнання не постраждало, перевезти його – нелегка задача. В країні – дефіцит вантажного транспорту та водіїв. За словами співвласниці харківського виробника рюкзаків та сумок Денаві Наталії Каткової, обладнання та залишки товарів перевезли з харківського підприємства до Львівської області залізницею, завдяки держпрограмі релокації бізнесу, де головним перевізником виступає Укрзалізниця. За оперативну доставку обладнання до залізниці відповідальна Укрпошта. Цей механізм передбачає компенсацію частини витрат на транспортування. Перевезення обійшлося підприємиці орієнтовно в 50 000 грн, з яких Укрпошта компенсує 34 000 грн.

Але для великих виробництв важко знайти не тільки транспорт а й підходящу локацію. Наприклад, для евакуації обладнання чернігівської швейної фабрики Елегант, яка шиє на експорт жакети, брюки, сукні, напівпальта та пальта, потрібно щонайменше 50 фур. Фабрика, перебуваючи в оточеному місті, не постраждала від бойових дій. Поки її керівництву не вдалося знайти підходящого для релокації місця в центральній або західній частині країни.

За словами директора Елегант Наталії Романовської, фабрика частково почала працювати на 47-й день війни. Частина працівників зайнялася відновленням бази даних та перевіркою запасів сировини

В той же час у Олександра Соколовського є сумніви, що його зруйновану фабрику в Чернігові вдасться відновити у повному обсязі. Тому новий інвестиційний проєкт (автоматизована швейна лінія, яка покращить продуктивність бізнесу у чотири рази), який до війни планували розгорнути в Чернігові, перенесуть ближче до західного кордону. Також компанія через втрату фабрики шукає інвестора для бізнесу з виробництва тканин. Варіанти розглядають не на сході, а у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях та на Закарпатті.

Джерело: Forbes.ua

Читайте також –

Хто за все заплатить: як рітейлу фіксувати збитки та на які варіанти відшкодування можна розраховувати