Руслан Шостак, співвласник Eva і Varus: Ми маємо конкурувати ідеями, пропозицією для клієнта, а не зв’язками на митниці

Засновник і співвласник національних торговельних мереж Eva і Varus, президент корпорації Terwin в ході свого виступу на заході «Бізнес і війна: Діалоги про майбутнє з NV» розповів про дива та потенціал української економіки, а також про результат підвищення податків і приходу в Україну іноземних ритейлерів.

Про дива української економіки

Декілька істориків, які вивчали війни, розповідали мені, що не бачили у світі за останнє сторіччя такої війни, де би за 100 км від лінії фронту проводилися економічні форуми і взагалі існувала економіка. Зараз в Україні так є. Це дійсно диво, треба написати про нього книгу і вивчати у майбутньому. Але проблеми теж є. Якщо казати про інвестиції, то зараз бачимо тільки внутрішні інвестиції, тільки від компаній, які уже працюють в Україні. Вони інвестують завдяки заробленим грошам або частково завдяки кредитуванню, яке продовжує існувати в Україні. Для мене все одно це диво: у країні, яка воює, є кредитування, дуже гарні програми, внутрішнє інвестування, дуже багато компаній, які працюють, заробляють гроші.

Про підвищення податків

Я бачу великий потенціал у зборах і податках, бо 40−50% ринку, у різних галузях по-різному, знаходяться в тіні. Це дуже заважає роботі та розвитку бізнесів, які працюють повністю легально. Заважає продовжувати зростати, сплачувати податки, нарощувати свій потенціал. Наприклад, наша група компаній Terwin тільки з початку 2024 року заплатила податків у розмірі близько 4-5 млрд грн. А загалом за час війни ми інвестували в економіку країни близько 10 млрд грн. Хоча в Україні є не менш потужні підприємства, які не сплачують взагалі нічого. Не може так існувати світ, не може так існувати біла, прозора економіка. Якщо ми будемо підвищувати податки тільки для тих компаній, які дійсно все сплачують, вони просто підуть з ринку. І місце на ринку, що вивільниться, займуть компанії, які приховують свої доходи. В результаті держава недоотримає мільярди. Тому під час війни влада й бізнес мають об’єднувати свої зусилля, розуміючи, що країні потрібні податки, які йдуть на підтримку збройних сил та оборону країни. Ми як бізнес добре розуміємо виклики, які має долати влада України, але ж уряд теж має розуміти проблеми бізнесу.

Про фінансовий та людський капітал

В Україні є величезний потенціал, та найбільший виклик для нас — це виклик великих і довгих грошей. Ми не можемо отримувати кредитування на 20−30 років під декілька відсотків річних. Наша свідомість, у всіх бізнесменів, дуже коротка. Ми можемо мислити умовним кредитом на три роки, якщо він окупиться — ми йдемо далі. Україна — найгірша країна в Європі з використання робочого капіталу. Це сталося тому, що в нас немає грошей на переобладнання підприємств, на будівництво якісних новітніх технологічних підприємств. Якщо держава, банківський сектор зможуть зробити це, і ми як бізнес зможемо отримувати такі кредити, знайдемо такі гроші, тоді ми зможемо зайти в будь-яку економіку. Я амбасадор $1 трлн ВВП в Україні, і впевнений, що це можна зробити, бачу внутрішній потенціал у державі. Він величезний.

Про конкуренцію з іноземним ритейлом

Чи хвилює мене те, що після закінчення війни в країну прийдуть закордонні гравці ринку ритейла? Моя відповідь: “Ні”. І це правильна відповідь, і ось чому. Звісно, після закінчення війни та вступу до ЄС, Україна відкриє двері для європейському бізнесу. І я буду тому дуже радий. По-перше, зміниться ситуація в правовому полі — на ринку залишиться тільки білий бізнес і таких ситуацій як з Ябко (яку CEO Comfy Ігор Хижняк звинуватив в несплаті податків, – прим. ред.) не буде. 50% компаній вийдуть з тіні або підуть з ринку. На їхнє місце прийде правильний європейський бізнес. Це створює здорову конкуренцію — ми конкуруватимемо ідеями, пропозицією для клієнта, а не зв’язками на митниці. По-друге, український бізнес отримає доступ до довгих і дешевих грошей — це також підштовхне до розвитку. Враховуючи неповоротність західного бізнесу, недостатнє розуміння українського споживача та низьку адаптацію до українських умов ведення бізнесу, західним компаніям потрібно дуже багато часу, щоб вони становили загрозу українським. У цей час ми не сидітимемо на місці — розвиватимемося, виходячи на європейські ринки. Це ж дорога з двостороннім рухом.