Хто насправді винайшов коньяк і як французи заважали цьому процесу

Під час Другої світової війни нацисти включили Пуату-Шаранта, регіон, у якому виробляли коньяки, до зони окупації. Французи, боячись втратити своє головне надбання – запаси старих коньячних спиртів, створили професійне об’єднання – бюро. 

Після війни ця організація отримала назву “Національне міжпрофесійне бюро коньяків”, скорочено – BNIC. Головна її мета – захищати місцевих виробників. Саме ця організація відстояла право називати “коньяками” тільки напої, випущені в долині річки Шаранта. Якщо ви створите аналогічний напій у будь-якому іншому місці, то на етикетці потрібно писати “бренді”. Інакше чекайте на багатомільйонний позов від французів. 

Нашим виробникам у цьому плані пощастило більше, адже вони пишуть на етикетці кирилицею, а не латиницею. Французи не розуміють наші шрифти. Тому вітчизняне бренді називається “Коньяк України”. 

Поява коньяку – весь світ проти французів

Зараз це здається дивним, але коньяк з’явився більшою мірою не завдяки, а всупереч волі жителів регіону Пуату-Шаранта. Ґрунти і клімат тут не найкращі у Франції. Тому в Середні століття регіон займався випуском дешевих вин. Їх продавали англійцям. 

Коли Англія зазнала поразки в Столітній війні і втратила всі свої володіння на континенті, шарантійці втратили основний ринок збуту. І почали вирубувати виноградники. Перейти на вирощування зернових у них не виходило. Тому висаджували ліс. Європа потребувала якісної деревини. Ціни на місцеві вина сильно впали. 

Ситуацію врятували голландські купці. Якби не вони, ми б навряд чи зараз знали, що таке “коньяк”. Голландці зацікавилися винами низької якості. І, щоб завантажити на корабель більшу кількість алкоголю, вони почали переганяти їх у мідних кубах. Робити “палене вино” – brandwijn їхньою мовою. Саме від цього слова походить сучасний термін “бренді”. Це врятувало місцеве виноробство. 

У результаті перегонки виходив напій міцністю приблизно 30%. Французи назвали його о-де-ві (вода життя) і запустили виробництво. Потім, для підвищення якості продукту, вони навчилися відокремлювати перші й останні фракції, що містять у великих кількостях сивушні олії. А для підвищення міцності – робити другу перегонку, отримуючи напій, що містить до 70% етилового спирту. 

Однак, коньяк у ті часи коштував не дорого. І ставилися до нього, як до рому, текіли чи горілки. Продавався він у бочках. Ніхто й не думав вважати коньяк благородним напоєм і платити за нього великі гроші.

Люди, які зробили коньяк благородним напоєм

Ситуація змінилася лише тоді, коли з’явилися торгові доми. Це організації скуповували спирти у виноробів, складали з них купажі, розливали по скляних пляшках і продавали під своїми торговими марками. Вони гарантували високу якість і збереження одного і того ж букета, незалежно від урожаю. Складали асамбляжі, що вражають уяву багатством відтінків. 

Але хто відкривав ці торгові доми? Ви добре знаєте ці імена, вони перетворилися на назви популярних торгових марок. Зверніть увагу на національності. 

• Жан Мартель, уродженець острова Джерсі, коронного володіння британської корони. 
• Ірландець Річард Хеннессі. 
• Шотландець Жан-Батист Антуан Отар де ла Гранж. 
• Англієць Томас Гайн. 
• Француз Еммануель Курвуазьє. 
• Француз Ремі Мартан – єдиний уродженець регіону Пуату-Шаранта, який заснував великий торговий дім. 

Як бачите, історію благородного напою творили різні люди. Їм вдалося створити прекрасний напій і зробити його популярним у всьому світі. Особливо у двох країнах – США та Японії. Якщо максимально спростити, то можна сказати, що коньяк – це напій, який англійці роблять у Франції для того, щоб продавати його в Америці.

Джерело – https://spirt-opt.site/uk/category/cognac-uk/