Дві Галі, один ринок: що відбувається між мережами «Балувана Галя» і «Галя Балувана»

Альона Гребенчук, юристка з Axon Partners, у колонці для AIN зробила огляд на відомий спір між ресторанною мережею Ігоря Сухомлина та популярною франшизою напівфабрикатів.

Пересічні споживачі раптом дізналися, що ці дві мережі існують паралельно, жодна не є франшизою іншого бренду, натомість вони представляють незалежні бізнеси, які тепер зіштовхнулись у правовому полі. Але чи може одна Галя заборонити іншій працювати під схожим ім’ям?

Цей кейс може звучати як прикра плутанина в назвах, аж поки не зʼявляється судовий позов. І раптом вже йдеться не про «хто яку їжу продає», а про межі дії ліцензії, добросовісну конкуренцію та комерційний сенс власної назви.

Дисклеймер: Автори статті не можуть стовідсотково стверджувати про чиюсь вину в цьому спорі, адже договору між власниками обох мереж вони не бачили. Викладене надалі частково засновується на фактах, отриманих із відкритих джерел, а частково — на припущеннях.

Хронологія конфлікту

• 2007 рік — ресторатор Ігор Сухомлин реєструє ТМ «Балувана Галя». З переліку зазначених у заявці товарів і послуг не відразу зрозумієш, який саме бізнес ведеться під цією ТМ, адже в ньому є і «ясла дитячі», і «запускання супутників для інших», і «розклеювання афіш».
• 2011 рік — під ТМ «Балувана Галя» Ігоря Сухомлина відкривається перша варенична в Чернігові.
• 2018 рік — Олександр Теліга та Володимир Матвійчук подають на реєстрацію ТМ «Галя Балувана». Український IP-офіс в реєстрації відмовляє через несплату офіційного збору за подання заявки.
• 2019 рік — зареєстрована ще одна ТМ «Балувана Галя» Ігоря Сухомлина; у тому ж році подається на реєстрацію нова комбінована ТМ «Галя Балувана» Олександра Теліги та Володимира Матвійчука, у цьому ж році під останньою ТМ відкривається перший магазин у Луцьку.
• 2020 рік — ТМ «Галя Балувана» Олександра Теліги та Володимира Матвійчука отримує попередню відмову в реєстрації.
• 2021 рік — ТМ «Галя Балувана» Олександра Теліги та Володимира Матвійчука офіційно зареєстрована, як стверджує Ігор Сухомлин, за його дозволом через попередньо укладений договір між власниками обох ТМ. Нині ця ТМ належить Олександру Телізі, Сергію Сподіну та Аллі Телізі.
• 2025 — Ігор Сухомлин подає позов про захист прав на торгівельну марку до Господарського суду міста Києва. Щоправда, ухвалою від 16 червня 2025 року по цій справі позовну заяву повернули «у звʼязку з неусуненням недоліків позовної заяви у строк, та це не перешкоджає повторному зверненню до суду».

Чи могли власники Галі Балуваної порушити умови укладеного договору і яким чином

Судячи з останніх заяв, у 2021 році між сторонами дійсно була укладена ліцензійна угода, яка встановлювала такі умови використання ТМ «Галя Балувана»:

• дозволено використовувати ТМ лише для певних товарів (заморожені напівфабрикати);
• заборонене використання в закладах громадського харчування, ресторанному сегменті чи при реалізації готової їжі.

Найімовірніше, український ІР-офіс і виніс попередню відмову в реєстрації ТМ «Галя Балувана» через раніше зареєстровану схожу ТМ Сухомлина, адже така реєстрація підпадає під заборону відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»:

«Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг».

Використання словесного елементу «Галя» як таке не підлягає забороні. Але в контексті конкретної назви, стилістики та комерційної сфери воно може ставати частиною захищеної торгівельної марки. Визначальними для правової охорони є комбінація всіх елементів ТМ та товари/послуги, що поширюються з її використанням.

Вочевидь, укладений договір між власниками схожих ТМ автоматично розв’язав цю проблему і був доданий як підстава для подолання попередньої відмови, що дозволило здійснити реєстрацію ТМ.

Однак, згідно з відкритими джерелами, з 2023 року мережа «Галя Балувана» (та, що заморожена продукція) суттєво розширює свій формат діяльності (як от запуск лінійки заморожених готових ресторанних страв). Якщо вважати це переходом у сегмент громадського харчування, який був заборонений за договором, то, найімовірніше, це і стало підставою для позову.

Що таке договір про співіснування торгівельних марок

Це угода між власниками двох і більше торгівельних марок, яка визначає хто і де може використовувати свій знак таким чином, щоб це не розмивало бренди та не шкодило бізнес-інтересам обох сторін.

Укладаючи договір про співіснування ТМ, сторони прагнуть уникнути ризику порушення прав і потенційного судового розгляду. І хоча цей договір встановлює чіткі правила використання марки, він не гарантує відсутності спорів, а лише забезпечує основу для ефективного та результативного їх вирішення.

Що означає подібність торгівельних марок за чинним українським законодавством

Якщо слова в торгівельних марках, що реєструються для однакових/схожих товарів та/або послуг, тотожні, але змінені місцями, це підстава для відмови в реєстрації торгівельної марки. А наявне свідоцтво для торгівельної марки надає її власнику право забороняти іншим особам використовувати без його згоди будь-яке ідентичне/схоже позначення, якщо таке використання здійснюється щодо однорідних товарів/послуг.

Але якщо є дві тотожні зареєстровані торгівельні марки, то власник більш ранньої реєстрації може:

• оскаржити реєстрацію більш пізньої ТМ конкурента в судовому порядку (у нашому випадку говоримо про це в контексті виконання умов договору про співіснування двох ТМ);
• подати позов про недобросовісну конкуренцію.

Отже, сам факт реєстрації ТМ не гарантує відсутності спорів.

І насправді для всіх власників ключовою загрозою є втрата унікальності бренду в сприйнятті споживача. Навіть якщо одна ТМ не копіює повністю іншу та діє в іншому сегменті, факт їхнього одночасного використання щодо видів їжі може призвести до «розмиття» бренду. Законодавчо це називається «ризиком введення в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу». Усе це здається другорядним, доки один бренд не зіпсує собі репутацію, а інший отримає шкоду через негативні асоціації.

Суд при розгляді справи щодо порушення договору про співіснування може взяти до уваги не лише формальну схожість ТМ, а й інші питання:

• Чи було розширення бізнесу правопорушника стратегічно сплановане з розрахунком на популярність схожого бренду?
• Чи відповідач обʼєктивно розумів, що порушує договір?
• Чи не лежить провина замість відповідачів на франчайзі «Галі Балуваної», які розвивали бренд під певною ТМ і порушили умови договору франчайзингу?

Чи були в Україні схожі кейси

Ідентичні — ні. Як мінімум, у відкритому доступі. Але якщо ви такі знаєте — будь ласка, напишіть за контактними даними авторки ?. А також у разі існування договору певні спори та претензії можна врегулювати й досудово.

Існують схожі кейси за кордоном

Напевно, найбільш відомі судові справи у схожому стилі велись з 1978 по 2007 роки між Apple Corps (музична компанія, заснована the Beatles) та Apple Computer (те, що ми зараз знаємо як Apple Inc.). Якщо коротко, то між компаніями з самого початку існувало декілька угод про обмеження ринку для використання їхніх торгівельних марок Apple, але спори виникали то тут, то там.

Наприклад, у 1986 році компанія Apple Computer додала до своїх комп’ютерів можливості аудіозапису, через встановлення в комп’ютер звукового чипа. У 1989 році це призвело до подання позову зі сторони Apple Corps, які стверджували про порушення мирової угоди 1981 року.

У 1991 році було досягнуте мирне врегулювання, а компанії Apple Corps було виплачено 26,5 млн доларів США. У врегулюванні були зазначені відповідні права кожної компанії на торгівельну марку зі словесним елементом Apple: Apple Corps мала право використовувати Apple для будь-яких «творчих робіт, основним змістом яких є музика», тоді як Apple Computer мала право використовувати Apple для «товарів або послуг… що використовуються для відтворення, запуску, відтворення або іншого постачання такого контенту», але не для контенту, що розповсюджується на фізичних носіях.

Але вже після запуску музичної платформи iTunes Apple Corps подала до суду на Apple Computer за порушення договору, і Високий суд в Англії постановив, що iTunes не є порушенням жодного класу товарів і послуг, оскільки є технологічною розробкою та компʼютерною програмою.

Чи є українське законодавство достатнім для таких кейсів

Формально — так, у контексті законодавства все відносно нормально.
Наразі українська судова практика у спорах, що стосуються договорів про співіснування ТМ, ще не сформувалась остаточно. Варто не забувати й про тривалість судового розгляду (інколи простіше укласти в процесі мирову угоду, ніж дочекатись рішення).

А от наслідки такий спір може мати більш цікаві:

• бізнес почне уважніше прописувати в договорах дозволені види та межі діяльності (хотілось би вірити);
• якщо суди підтверджують можливість співіснування ТМ з чітким розмежуванням діяльності, це формує корисну практику для ринку.

Що далі

З огляду на ситуацію, є декілька варіантів:

• позов Ігоря Сухомлина подається повторно, суд підтверджує факт порушення ліцензійної угоди, що призводить до заборони використання бренду «Галя Балувана» та компенсації ресторатору (а власники придумають іншу назву для своєї мережі);
• сторони укладуть мирову угоду (зокрема, і можуть це зробити в суді), де «Галя Балувана» повернеться до первинного формату роботи із замороженою продукцією;
• Сухомлин програє, а тому створюється небезпечний прецедент для інших власників торгівельних марок в Україні.

Кейс «Балувана Галя» vs. «Галя Балувана» не є просто спором про використання назви, а має всі можливості стати вагомим прецедентом для майбутньої судової практики в Україні. Пропонуємо далі уважно за ним споглядати.