Погляд АМКУ на особливості вимоги сертифіката ISO 9001 у закупівлях: коли це допустимо, а коли — дискримінація

Сертифікати ISO, зокрема популярний стандарт ISO 9001:2015 «Система управління якістю. Вимоги», вже давно стали синонімом міжнародного визнання належної організації бізнес-процесів.

В Україні цей стандарт знайшов своє відображення через гармонізацію у вигляді національних нормативів: ДСТУ ISO 9001:2015 (затверджено наказом ДП «НДІ метрології вимірювальних і управляючих систем» від 21.12.2015 № 203, з урахуванням змін) та ДСТУ ISO 9001:2018 (ухвалено наказом ДП «УкрНДНЦ» від 30.11.2018 № 454). Подати скаргу до Антимонопольного кабінету – https://ezakupivli.com.ua/suprovid-publichnih-zakupivel/suprovid-skarg-v-antimonopolniy-k

Ці стандарти регламентують вимоги до систем управління якістю для організацій, які:

• прагнуть продемонструвати здатність стабільно постачати товари та послуги, що відповідають вимогам замовників, законодавству та нормативним документам;
• орієнтовані на підвищення рівня задоволеності клієнтів шляхом ефективного застосування системи управління якістю, включаючи процеси постійного вдосконалення.

Важливо зазначити, що умови цього стандарту є універсальними — вони можуть бути застосовані до будь-якої організації, незалежно від її розміру, форми власності, галузі діяльності чи виду продукції.

Проте, вимога щодо наявності сертифіката ISO 9001 не є обов’язковою умовою для всіх публічних закупівель відповідно до законодавства України. Виняток — це випадки, передбачені Порядком підтвердження ступеня локалізації виробництва, затвердженим постановою КМУ від 02.08.2022 № 861, а саме — закупівлі товарів, для яких законодавець прямо вимагає таке підтвердження на підставі пункту 6¹ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII.

Тому важливо не лише вимагати документальне підтвердження відповідності системи управління якістю, але й робити це коректно, аби не порушити принципи конкуренції.

Аналіз практики АМКУ: справа № 5706-р/пк-пз від 10.04.2025, закупівля UA-2025-03-27-005519-a

Суть скарги:

У тендерній документації замовник висунув вимогу — учасник повинен надати сертифікат відповідності саме ДСТУ ISO 9001:2015. Один з учасників, маючи сертифікат ISO 9001:2015, але виданий згідно з ДСТУ ISO 9001:2018, оскаржив цю умову, вважаючи її такою, що необґрунтовано обмежує участь у процедурі закупівлі.

Аргументи скаржника:

Скаржник наголосив, що в Україні паралельно діють обидва стандарти — ДСТУ ISO 9001:2015 і ДСТУ ISO 9001:2018, обидва гармонізовані з міжнародною версією ISO 9001:2015, і таким чином вимога лише одного з них є безпідставною. Також зазначалося, що сам по собі сертифікат на ISO 9001:2015 вже підтверджує відповідність системи управління якістю усім ключовим вимогам.

Висновок Комісії АМКУ:

Комісія погодилась із доводами скаржника. У рішенні зазначено, що замовник не обґрунтував критичну потребу саме в ДСТУ ISO 9001:2015, а отже, така вимога є дискримінаційною. На цій підставі було прийнято рішення зобов’язати замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, забезпечивши рівний доступ до участі у закупівлі.

Висновок

На підставі розглянутого випадку стає очевидним, що вимога сертифіката лише одного з національних стандартів, гармонізованих з ISO 9001:2015, може вважатися недопустимою дискримінацією. Якщо сертифікат дійсний, відповідає міжнародному стандарту і виданий акредитованим органом, — цього цілком достатньо для підтвердження належної системи управління якістю.

Учасникам варто наполегливо захищати свої права в подібних ситуаціях, а замовникам — дотримуватись принципів рівного ставлення, обґрунтованості вимог та відкритої конкуренції у публічних закупівлях.