Дискусії RAU Summit 2023: Що робить бізнес та уряд в напрямку інклюзивності та адаптації ветеранів війни

З якими проблемами зіштовхуються ветерани війни, коли повертаються в цивільне життя, яка роль уряду в адаптації людини з інвалідністю на роботі та важливість системно займатися питаннями інклюзивності в будь-якому бізнесі: про це міністр соціальної політики України та топ-менеджери компаній розповіли на RAU Summit 2023.

Наразі, коли в Україні триває велика війна, питання ментального здоров’я стосується не лише ветеранів, а й кожного українця. Адже всі ми чуємо тривоги, маємо невизначеність та того, за кого переживаємо. В сесії «Соціальна відповідальність бізнесу. Інклюзивність, працевлаштування та психологічна підтримка» піднімалися дуже важливі питання про адаптацію людей, які демобілізувалися та повернулися в цивільне життя, про фізичну безбар’єрність, цифрову та комунікаційну. В сесії взяли участь Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України, Антон Тютюн, заступник голови правління Ощадбанк, Ігор Рубан, ветеран та керівник департаменту персонального лікарського сервісу Діла та Орест Білоус, CEO ГО Військова школа «Боривітер» обговорили важливі питання сьогодення, коли в Україні триває повномасштабна війна. RAU вибрала головне.

Про правильність термінів

Зважаючи на те, що приблизно для 2 млн людей (воїни, медики, волонтери тощо) місце роботи – війна, то людей з інвалідністю стало більше і кількість їх росте.

Як розповіли експерти сесії, правильно говорити “людина з інвалідністю” або можна деталізувати, наприклад, “людина слабозора”.

Не коректно казати, “людина з особливими потребами” чи “з обмеженими можливостями”. Адже кожна людина має певні потреби (до прикладу, пити багато води) чи обмежені можливості (не може підняти 500 кг).

Про проблеми ветеранів з власного досвіду

Ігор Рубан, керівник департаменту персонального лікарського сервісу Діла, віддав рітейлу 20 років свого життя. Останні два роки був в лавах ЗСУ і захищав нашу країну, наразі демобілізований. Ігор із власного досвіду розказав, що після демобілізації зіштовхнувся з упередженим ставленням. Зокрема, навіть зважаючи на свій великий досвід в рітейлі, не одразу та швидко вдалося знайти роботу. Він мав 15 співбесід, а на одній задали питання, щодо його психічного здоров’я.

Звісно, є компанії, які зробили свій ціннісний вибір – зберегли робочі місця та зарплати тим, хто в ЗСУ та готові брати на роботу людей з інвалідністю, а деякі компанію ще не пройшли трансформацію і точно не можуть відповісти, чи готові взяти на роботу ветерана.

Про те, що робить міністерство соціальної політики

Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України зауважила, що найважливіший ресурс кожної компанії – це люди. Наразі кожна сфера відчуває брак кадрів, і цілком закономірно, що на ринку праці буде більше і більше людей, які мають досвід військової служби чи інвалідність. Для компаній є квота на влаштування людей з інвалідністю, яку треба виконувати і не всі до цього готові. Ще треба зважати, бо переважна більшість ветеранів, які повертаються – мають інвалідність. І саме з цим обтяженням в міністерстві працюють та пропонують наступне:

• В 30 громадах запустили нову послугу – формування життєстійкості, задля стабілізації ментального здоров’я всього колективу. Це працює так: громада надає приміщення, бізнес допомагає з його облаштуванням, а міністерство підбирає, навчає та оплачує роботу команди, яка складається з психологів та соціальних представників. Ця команда працює з групами людей підприємства чи родинами ветеранів, проводить тренінги, як треба спілкуватися з ветераном, які питання ставити, які теми не варто загострювати, щоб не створювати не потрібні тригери і т. д.
• Впроваджується тижневе відновлення в якісних комплексах чи санаторіях під супроводом дисциплінарної команди – спеціальних працівників, психологів та соціальних педагогів для дітей. Річ в тому, що 1,5-2 роки життя окремо створюють у родини свої труднощі: ветеран прожив свої трагедії та стреси, сім’я – свої. І для того, щоб «подружити» родину та не затягувати можливі кризові ситуації, було запроваджено таку послугу.
• Також, як каже Оксана Жолнович, зараз в Верховній Раді другого читання підготовлений законопроект 5344-Д, який змінює філософію виконання квот щодо працевлаштування людей з інвалідністю. «Ми відмовляємося від адміністративно-господарських санкцій, від того, щоб за кожного працівника раз в рік сплачувати величезну суму в розмірі середньорічної зарплати – це великий тягар зібрати величезну суму і в березні її сплатити. Ми переходимо до простих рішень – запроваджуємо субсидовані місця, де будемо повертати частину заробітної плати, розуміючи, що у людини з інвалідністю втрачена ефективність, також ми змінили цю санкцію на цільовий внесок в підтримку і він становитиме всього 40% середньорічної зарплати в мирний час, а під час війни – 20%», – пояснює Оксана Жолнович. Якщо цей закон буде ухвалено, то кожна компанія, яка влаштовує 30% людей з інвалідністю, матиме право на гарантовану підтримку. Адже наразі є брак трудового ресурсу і він багато в чому буде мати ознаку інвалідності. Також після ухвалення закону буде доступна і спеціальна послуга – навчання фахівців, які допоможуть людині інтегруватися на підприємство, а працівникам підприємства зрозуміти потреби людей з інвалідністю та як з ними взаємодіяти. Тому що цей місточок, між колективом та людиною, яка влаштовується – є дуже важливим.

Про важливість бути інклюзивним бізнесом

Антон Тютюн, заступник голови правління Ощадбанк, розповів, що ще 10 років тому почали займатися системно питаннями інклюзивності. Ощадбанк, як соціально відповідальний бізнес працює в тих зонах, де, напевно, жоден банк не працює – прифронтові території. Також першими заходить на звільненні ЗСУ території. До прикладу, в Херсоні після деокупації через тиждень запускали відділення за допомогою генераторів та Starlink, не маючи води та світла. І тоді 500 людей стояли в черзі.

Також в Ощадбанк вибудовують інклюзивне відношення і всередині, і зовні. Тут вивчили досвід західних країн, провели глибинні інтерв’ю з ветеранами, людьми з інвалідністю, експертами ринку, подивилися на досвід колишньої Югославії тощо. І на базі всіх знань запустили програму по безбар’єрності, яка складається з трьох частин:

1. Фізична безбар’єрность, тобто, потрібно просто зробити те, що вимагає закон (та навіть більше) і всі відділення мають бути пристосовані для обслуговування людей з інвалідністю.
2. Комунікаційна безбар’єрность. Люди з інвалідністю не хочуть, щоб до них було якесь особливе ставлення та їх виокремлювали. Вони хочуть такого ж відношення як і всіх. Тому в Ощадбанк комунікаційна безбар’єрность – це про те, що персонал навчається спілкуватися з людьми з інвалідністю, враховуючи їх реальні потреби. Тут створили стандарти, за якими мережа має комунікувати, і в кожному відділенні буде людина, яка вміє розмовляти жестовою мовою та знає гайди, які є в державі та може направити людину з інвалідністю в певну інстанцію, де їй допоможуть з пошуком роботи, отриманням пільги на комунальні послуги тощо.
3. Цифрова безбар’єрность. По-перше, щоб людина могла вдома отримати всі свої послуги і нікуди не ходити. По-друге, сама зняти кошти в банкоматі. До прикладу, це все реально, як каже Антон Тютюн на його очах людина, яка не бачить, за допомогою тактильних маркерів змогла дійти з метро до відділення, де її зустрів консультант, провів до банкомату, біля якого за допомогою навушників вона сама зняла кошти.

Про «плавну» адаптацію ветеранів до цивільної роботи

Орест Білоус, CEO ГО Військова школа «Боривітер» розповів, що їх громадська організація працює з квітня 2022 року, налічує 136 людей та має 14 напрямків підготовки. Вже випустили 19 000 військовослужбовців і ця цифра збільшується. Також 85 000 діючих військових отримали психологічну підтримку. Незважаючи на те, що це військова організація, всі процеси подібні до бізнес-процесів. Тому тут залучають ветеранів війни до роботи, це допомагає їм швидше та не різко адаптуватися та реалізуватися.

«Ми стали середньо площадкою для багатьох – людина вийшла з фронту, продовжує займатися військовими темами, але в бізнес-середовищі», – каже Орест Білоус.