Євроінтеграція та тварини: як рух України до ЄС змінює життя фермерських тварин

27 червня минуло 9 років з моменту підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Цим документом Україна зобов’язалася поступово адаптовувати національне законодавство до європейських acquis — нормативно-правової бази ЄС, спільної для всіх країн-членів. Українське законодавство, що потребує змін, стосується не лише розвитку демократичних інституцій, верховенства права та територіального співробітництва, а й неочевидної, на перший погляд, сфери — добробуту фермерських тварин.

Чи наблизилося за ці роки зоозахисне законодавство України до європейських стандартів? Як змінилися умови утримання фермерських тварин і як це впливає на можливості українських виробників виходити на європейські ринки?

Почнемо з того, чому це важливо. Тимчасова лібералізація торгівлі між Україною та ЄС та набуття Україною статусу кандидата до ЄС у 2022 році сприяли зростанню експорту української тваринницької продукції на європейські ринки. На кінець 2022 року 432 підприємств мали право експорту на ринок ЄС. 

Разом з тим, серед усієї продукції АПК саме до продукції тваринництва застосовується найбільше вимог щодо безпеки та якості продуктів. Щоб потрапити на ринок ЄС, товари мають відповідати довгому переліку критеріїв, який, окрім ветеринарної сертифікації, фітосанітарного контролю і дотримання прав споживачів, включає пункт про забезпечення благополуччя тварин. 

Стандарти добробуту фермерських тварин у країнах ЄС вищі, ніж ті ж стандарти в Україні. А це означає, що лише ті українські виробники, які вже покращили умови для фермерських тварин на своїх підприємствах, мають доступ до європейського ринку.  

Повторимо: згідно з Угодою про Асоціацію зоозахисні акти ЄС мають бути повністю імплементовані в українське законодавство і стати обов’язковими для всіх операторів ринку. Стратегія імплементації цього законодавства була затверджена Кабінетом Міністрів України ще у 2016 році й мала бути виконана до 2021 року. Давайте розглянемо, наскільки успішно ми слідували накресленому плану.

Стандарти добробуту тварин у ЄС

Чинна нормативно-правова база ЄС щодо добробуту фермерських тварин складається з трьох блоків і визначає порядок утримання, транспортування та умертвіння тварин. Зокрема, вона включає: 

1. Директиву Ради стосовно захисту тварин, що утримуються для сільськогосподарських потреб, а також чотири окремі Директиви, що визначають мінімальні стандарти добробуту курей-несучок, курчат-бройлерів, свиней та телят;
2. Директиву про захист тварин під час вбивства чи забою;
3. Інструкцію щодо захисту тварин під час транспортування і пов’язаних з цим операціях.

Визначальною особливістю європейського законодавства є те, що фермерські тварини визнаються чутливими істотами, а тому вони не повинні зазнавати непотрібних страждань та ушкоджень під час утримання, а процес умертвіння має бути максимально швидким та безболісним. 

Під час розведення тварин мають враховуватися їхні фізіологічні та поведінкові потреби, забезпечуватися свобода руху, доступ до їжі й води, регулярний ветеринарний огляд. Найбільш жорстокі практики заборонені: батарейні клітки для курей-несучок, індивідуальні бокси для телят та станки для свиноматок (окрім перших 8 тижнів життя для телят і перших 4 тижнів вагітності для свиноматок). Заборонено проводити умертвіння без попереднього оглушення, відлучати новонароджених поросят і перевозити тварин довше 8-ми годин без перерви. 

Другою особливістю законодавства ЄС є його конкретність. Директиви та Інструкції чітко регламентують навіть найдрібніші деталі в утриманні тварин: рівень освітлення та загазованості приміщення, з якого матеріалу має бути підлога, підстилка і які корми використовуватися, як часто потрібно здоювати молочних корів під час транспортування і до якого віку можна обрізати дзьоби курчатам. 

Візьмемо до прикладу Директиву Ради 1999/74/ЕС від 19 липня 1999 року про встановлення мінімальних стандартів із захисту курей-несучок. Стаття 4 Розділу I визначає, що збагачені клітки для курей-несучок (клітки з кращими, ніж в батарейних системах, умовами утримання) мають відповідати таким критеріям: «щонайменше 750 кв. см площі клітки на курку, 600 кв. см якої повинні бути корисною площею; висота клітки… повинна бути не менше 20 см в кожній точці, … загальна площа жодної клітки не повинна бути менше ніж 2000 кв. см». Вимоги включають також наявність гнізда, настилу, що забезпечує можливість клювання і дряпання та відповідних сідел, з місцем, не меншим за 15 см на курку.

джерело: Відкриті клітки Польща

Стандарти добробуту тварин Україні?

Основні засади благополуччя фермерських тварин в Україні визначають Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Наказ «Порядок використання тварин у сільському господарстві» та Постанова «Про затвердження Правил транспортування тварин». 

У 2015 році міжнародна зоозахисна організація Compassion in World Farming (Співчуття у фермерстві) проаналізувала національне законодавство на його відповідність європейському і визначила, що воно не висвітлює усі необхідні сфери добробуту тварин і має низький рівень відповідності нормативним актам ЄС. Українське законодавство застаріле, містить багато неточностей, а вимоги до добробуту тварин носять радше декларативний характер, ніж прикладний. 

Невтішні результати аналізу означали, що на Мінагрополітики та Підкомітет з управління санітарними та фітосанітарними заходами, які стали відповідальними за імплементацію зоозахисного законодавства, чекає багато роботи. VIII Розділ уже згаданої Стратегії щодо імплементації норм ЄС визначив часові рамки впровадження Стандартів утримання та поводження з тваринами. 

У 2021 році — на 3 роки пізніше заявленого — нарешті було імплементовано перший з трьох блоків законодавства ЄС щодо добробуту тварин. Це наказ Мінекономіки «Про затвердження Вимог до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання», який запроваджував п’ять актів права ЄС (загальні вимоги до добробуту усіх сільськогосподарських тварин, плюс спеціальні вимоги для свиней, телят і різних видів курей).

Другий блок, що охоплює заходи, які застосовуються до оглушення та забою тварин, мав бути впроваджений у 2019 році. Натомість Наказ Мінагрополітики «Про затвердження Вимог до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння» з’явився у 2022 році. 

Третій блок законодавства щодо транспортування тварин зі строком впровадження у 31 грудня 2019 року так і не був адаптований.

Якщо узагальнити — ми виконали затверджений план на ⅔. Це добре чи погано?

2 лютого 2023 року був опублікований «Аналітичний звіт, що доповнює висновки Єврокомісії щодо заявки України на вступ до Євросоюзу». Цей документ містить оцінку, наскільки нормативно-правове поле України наблизилося до права ЄС. 

Єврокомісія визначає, що за Главою 12 (Безпека харчових продуктів, ветеринарна та фітосанітарна політика), яка включає пункти про добробут тварин, ми moderately prepared — тобто помірно підготовлені. «Ключові положення, зокрема в секторах здоров’я тварин, добробуту тварин і фітосанітарних заходів, потребують подальшого узгодження із законодавством ЄС». Лише 4-и «переговорні глави» з 33-ьох мають таку саму оцінку, ще 5 — мають вище, решта 23 — нижче. 

Звучить обнадійливо, якщо забути, що останній блок зоозахисного законодавства Україна не імплементувала, а перші два —  прострочила на три роки. І це при тому, що такі дестабілізуючі фактори як пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалися після затвердженого строку імплементації. 

До того ж затвердження мінімальних стандартів добробуту для фермерських тварин не означає миттєву необхідність впроваджувати зміни на фермах. Встановлення «перехідного періоду» для законодавчих актів — звичайна світова практика. Так «Вимоги до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання» набудуть чинності лише з 1 січня 2026 року, а окремі положення «Вимог до забезпечення благополуччя тварин під час забою та умертвіння» — лише з 1 січня 2027 року.

Без сумніву, за останні 9 років Україна здійснила значний поступ у сфері регулювання виробництва та реалізації тваринницької продукції. Це підтверджують і висновки Єврокомісії й, щорічне зростання кількості українських експортерів на європейський ринок. 

Утім інтеграція України до спільного ринку ЄС не забезпечує автоматично виграшний квиток для усіх вітчизняних виробників. Вона лише дає простір можливостей. Це означає, що саме ті українські виробники, які якомога швидше запровадять зміни у виробництво відповідно до європейських стандартів, зможуть залишатися конкурентоспроможним і відкрити нові ринки збуту.  

Тож чи принесе користь встановлення далекосяжних дедлайнів і затягування адаптації українського законодавства? Навряд. Для фермерів це означає обмеження у виході продукції на європейський ринок. Для споживачів — нездійснені очікування щодо походження продукції. Нагадаємо, що згідно з дослідженням ГО «Відкриті клітки Україна», для 70% українців важливо, щоб тварини на промислових фермах утримувалися в умовах, які відповідають їхнім природним потребам, а 63% українців готові доплатити за упевненість, що тварини, з яких були виготовлені харчові продукти, утримувалися в гуманних умовах. І такі дані цілком корелюють з очікуваннями громадян ЄС. 

Понад те, для держави та її громадян таке зволікання означає відкладання моменту вступу до ЄС, позаяк саме повністю адаптоване законодавство — одна з умов нашого вступу.

фото: обкладинка
джерело: Unsplash

Авторка: Марія Войтович, представниця Cage-free Альянсу Українського Бізнесу