Володимир Поперешнюк, Нова пошта: Ми програли мир до війни
Співвласник Нової пошти Володимир Поперешнюк розповів NV про острах втратити бізнес у березні минулого року, розвиток у країнах ЄС і про те, в чиїх руках кнопка для повернення українців після війни.
Після початку великої війни Нова пошта нарощує розвиток у країнах ЄС. У жовтні минулого року компанія вийшла на польський ринок, де зараз вже створено мережу, а згодом — і в Литву. На черзі — Німеччина, країни Балтії та інші країни ЄС. Усе через мільйони українців, які виїхали за кордон подалі від війни та користуватимуться послугами української компанії. Хоча Nova Post планує залучати і місцевих клієнтів.
Як Нова пошта планує розвиватись в Україні, про відкриття відділень за кордоном і що відбувається з інвестиційним кліматом — Володимир Поперешнюк розповів в інтерв’ю NV Бізнес.
Про рішення розвивати бізнес за кордоном
У нашій глобальній стратегії прописано, що маємо весь час зростати та розширюватись. Для нас це підприємницький виклик — вийти в Європу і тут працювати. Ми створюємо глобальний бізнес, який надає швидку і зручну доставку, — і він не гірший, ніж великі європейські та американські компанії. Однак ми не конкуруємо тут. Ми вибудовуємо партнерські відносини та допомагаємо один одному, створюємо для них додатковий об’єм посилок з та в Україну. З одного боку, привносимо щось нове на місцеві ринки, оскільки маємо певні вимоги щодо якості та сервісу доставки, а з іншого — навчаємось самі. Це 100% взаємний процес.
Робота в країнах ЄС — це новий бізнес для нас, який пов’язаний із міжнародною доставкою. Тут потрібно постійно співпрацювати з митницею, оформлювати документи на кожну посилку та швидко спаковувати відправлення. Це інші процеси, під які ми розробляємо спеціально нові технології. Деякі з них адаптуємо потім і в Україні. Наприклад, для країн ЄС розробили і зараз тестуємо новий мобільний додаток, який плануємо впровадити потім в Україні.
Про інвестиції для виходу на міжнародний розвиток
До 2025 року плануємо відкрити 200 відділень у 30 країнах Європи. Для цього у найближчі два роки плануємо інвестувати 10 млн євро. Ми не купуємо компанії, приміщення, а все обладнання та меблі виробляються в Україні. Наприклад, на запуск у Польщі ми інвестували 1 млн євро.
Ми фокусуємось не тільки на українських клієнтах, які приїхали в країни ЄС під час повномасштабної війни. Враховуємо й тих, хто виїхав раніше. І це дуже велика цифра — біля 10 млн людей. Дійсно, після нашої перемоги частина українців повернеться додому, але будуть і ті, хто залишиться у країнах ЄС. По-друге, ми працюємо не тільки з українцями, але й з місцевими клієнтами — людьми та бізнесом, які відправляють свої товари та вантажі в Україну та з України. На другому етапі нашого розвитку у світі ми плануємо доставляти посилки по Європі, тобто з Литви у Польщу, в Іспанію чи Британію тощо.
Нашу стратегію можна описати трьома словами — швидко, легко, безпечно. Тобто ми маємо бути швидшими, ніж інші. Наприклад, наші відділення працюють у неділю і це вже пришвидшує строк доставки. Тобто ми беремо всіх європейських гравців і намагаємося бути трошки швидшими, трошки легшими та безпечнішими.
Про інвестиційний клімат України і процес проведення реформ
За рік війни не відбулось економічних змін. Влада займалася війною, пошуком ресурсів для неї, але не формуванням економічної політики. Втім, протягом року уряд таки впровадив низку фрагментарних економічних ініціатив. На початку війни була ініціатива спрощення оподаткування (застосування єдиного податку за ставкою 2% доходу). Але в результаті вона більше заплутала підприємців, ніж допомогла їм, — і тепер її скасовують. Були протягом року невдалі спроби регулювання ринку палива, які лише призвели до зростання дефіциту пального в країні.
Інвестиційний клімат в Україні поганий. Війна — привід сказати, що реформ немає, але їх треба терміново проводити. І тому повернення українців — це відповідальність тих, хто в Україні опікується створенням умов для ведення бізнесу. І ця кнопка у керівництва держави, яке відповідає за економічний блок.
Якщо умови для ведення бізнесу стануть найкращими у світі, то українці повернуться та ще й з собою привезуть іноземців. Якщо вони залишаться на сьогоднішньому рівні, то люди виїжджатимуть. Зараз багато говорять про цю проблему. Але, почекайте — цього не було до війни? Люди виїжджають звідти, де погано, і їдуть туди, де добре. Ми не зможемо бути багатшими за швейцарців, але можемо створити найкращі умови для розвитку. І це треба робити сьогодні.
На це немає ні політичної волі, ні розуміння. Люди навіть не розуміють, що саме через них українці не будуть повертатися.
Про те чому українці виїжджали за кордон
Ми програли мир до війни. Українці виїжджали до війни. Ми не були готові до війни від слова зовсім. І я не бачу жодних змін для бізнесу. Буде все так, як було і до війни. Єдина надія — на підприємців, які не зупиняються. Вони працювали до війни, тягнули всю країну. Вони роблять це зараз і будуть тягнути країну після війни. Поки вони є, у нас все буде добре. Але я, наприклад, хочу, щоб було по-іншому. Я хочу жити в найкращій країні світу, найбагатшій країні світу, найбезпечнішій країні світу. А це можуть створити лише підприємці.
Про постійну загрозу війни та як це впливає на ведення бізнесу
Я сподіваюся, що бойові дії закінчаться. Але загроза війни буде з нами назавжди, адже ми не можемо змінити географічне сусідство. Щоб нівелювати цю загрозу, потрібна сильна економіка. Мало хто розуміє, але обороноздатність тримається на сильній економіці. Якщо ми хочемо цю загрозу прибрати, треба більше та краще працювати, розвиватися і зростати.
Ми працюємо 22 роки і показали, що можемо працювати в будь-яких умовах. І зараз виходимо у Європу, де умови для бізнесу не можна назвати простими та легкими. Треба отримати ліцензію, враховувати регулювання тощо. Але це Європа, вони вже стали багатими і це їхні проблеми.
Україна не може брати приклад із розвинутих країн. Бо вони всі стали такими 100−150 років тому, а США — взагалі 200 років тому. Не вийде стати багатими за день, за два-три тижні чи за місяць. Треба йти до цього якийсь період, пройти певний шлях, але це треба зробити. Не треба 200 років, можна за 20 років це зробити. Спочатку необхідно створити ліберальну економіку, умови для бізнесу, як було в кожній країні, що вже зростала.
Про острах втратити бізнес
Ми вистояли у 2022-му і працювали кожен день війни, хоча компанія була на межі банкрутства на початку березня 2022 року. За минулий рік доставили 315 млн посилок.
Нас врятували робота та бажання жити в мирній і процвітаючій країні. Якщо підприємець хоче вижити, має багато працювати. Ми це й робили — створювали нові послуги, оптимізували витрати, мотивували е-сommerce відновлювати роботу тощо.
Ми боялися втрити бізнес. Скажу чесно, я видихнув лише 1 квітня. На той момент ми відновили 40% нашого об’єму. З’явилися клієнти, бізнеси відновлювалися, і головне — наші воїни відігнали рашистів від Києва. Це критично важливий момент — щоб вони відійшли від Києва.
Але попри все ми залишилися прибутковою компанією у 2022 році.
Про роботу відділень за 15 кілометрів від лінії фронту та мотивацію працівників їздити в такі гарячі точки
Люди там реально живуть і працюють. Ми не примушуємо наших працівників працювати у прифронтових містах, але нам також не потрібно мотивувати їх робити це, адже всі розуміють важливість доставки в ці регіони. Саме завдяки цим людям місцеві та військові можуть отримувати ліки, продукти, допомогу, посилки від рідних. Наприклад, коли наші співробітники вперше заїжджають на деокуповані території, то охоплює біль. Шкода людей, понівечені будівлі, зламані долі, порожні школи, які ще рік тому вчили дітлахів… Але коли тут люди отримують посилку або гуманітарну допомогу, вони отримують надію на життя, силу працювати, силу відстоювати, силу допомагати ще більше.
Про розвиток бізнесу в Україні
Зараз ми розвиваємося швидше і більше, ніж минулого року. Тому що криза і злість — наш мотиватор. Ми розлючені. Економіка має розвиватися, має працювати — це наша обороноздатність. Тому ми у цьому році плануємо відкрити 2000 нових відділень у селах і містах, встановити 1000 нових поштоматів, збільшити нашу сортувальну інфраструктуру. Наприклад, добудуємо два великі інноваційні центри. Один працюватиме під Києвом, інший — в Одесі. Багато сподівань покладаємо на міжнародний розвиток. Будемо виходити найближчим часом на ринок Німеччини, Чехії, Румунії.
Джерело – NV