Зміна колекції: як бренду MustHave вдалося швидко знайти себе у новій воєнній реальності

В межах проекту «5 O’Сlock COCKTAIL with Deloitte» співвласниці бренду одягу MustHave розповіли про перебудову роботи свого виробництва на військові рейки, розробку нових колекцій до перемоги, попит на українську продукцію за кордоном та багато іншого.

Цього разу онлайн-випуск проекту Deloitte в Україні відбувся у форматі марафону, учасниками якого стали власники та керівники українського рітейлу. Зокрема RAU пропонує ознайомитися з основними тезами виступу Анна Коваленко та Анастасія Дзюба, співвласниць бренду одягу MustHave.

Про довоєнний стан

До початку повномасштабного вторгнення станом на 23 лютого мережа MustHave налічувала десять магазинів у Києві та Львові, із яких вісім знаходилися у торгівельних центрах. Окрім того, мережа мала власне виробництво в місті Бердичів площею в 1500 кв. м та два офіси у Києві та в Бердичеві. Штат компанії налічував 165 співробітників. З початком війни ніхто з них не вийшов на роботу, шукаючи можливості убезпечити себе та зрозуміти, врешті, як діяти далі. Це рішення було прийнято о шостій ранку 24 лютого після обговорення ситуації з керівником HR-напрямку. Таким чином дали декілька днів співробітникам, аби ті змогли виїхати у безпечні місця.

Про перехід на військові рейки

Після короткої перерви, вже 28 лютого, почали шити розвантажувальні жилети (спеціальний тактичний елемент спорядження) для бійців територіальної оборони. Цей запит від військових виявився дуже вчасним та допоміг зорієнтуватися – на що можна переорієнтувати своє виробництво та бути затребуваним. Звісно, на початку було важко, бо всі були налякані, до того ж довелося облаштовувати укриття, якого до того часу не було на виробництві. Часті повітряні тривоги також сповільнювали виробничий процес. Згодом вдалося досить швидко налагодити всі процеси, та й люди трохи призвичаїлися до нової реальності. Тепер приблизно 70% завантаження нашого виробництва – це виготовлення балаклав та тактичних жилетів для потреб територіальної оборони й ЗСУ. Ця робота координується при сприянні та підтримці благодійного фонду «Фундація змін».

Про весняну заміну асортименту

За два місяці війни ми пошили 3500 розвантажувальних жилетів і трохи більше балаклав. Якби не війна, весною ми мали би шити жіночі трикотажні костюми. Але життя внесло свої корективи. Наразі лише третина потужностей задіяна для пошиття модного одягу, як раніше.

Додатково ми роздали на 650 000 грн запаси теплого верхнього одягу тим, хто цього потребував. Тому що багато хто лишав свої домівки буквально в піжамі. Оскільки доступ був не до всіх складських приміщень, виходили з того, що є і роздавали всім, хто приходив за допомогою в діючі магазини або просто звертався в компанію. Зокрема через тиждень після початку війни ми відкрили два магазини у Львові, і там роздавали теплі речі біженцям.

Про переваги роботи в Україні

Як відомо, швачки досить затребуваний персонал, і не тільки в Україні. Деякі з наших працівниць виїхали за кордон. Але можна вже говорити про те, що навіть ті, хто виїхав на заробітки ще до війни починають повертатися. Тому що тут умови праці як мінімум не гірші, а в Бердичеві поки досить безпечно. Сподіваємося, що так буде й надалі, тому підшукуємо нових працівників серед переселенців, які переїхали до центральної частини України та бажають тут залишитися.

Про несподівані перспективи

Перш за все варто зауважити, що одяг не є предметом першої необхідності. Для тих хто, звісно, його має. Тому ми не розраховували на великий попит під час війни як в самих магазинах, так і на сайті. Але, як виявилося, дівчата все одно хочуть гарно одягатися та шукають позитиву й розради у час поганих новин. Зараз, як свідчить робота наших магазинів та онлайн-продажі, дівчата роблять невеликий весняний шопінг, аби розрадити себе.

Також ми відчуваємо цікавість з боку закордонних покупців, хоча це може частково пояснюватися значною кількістю українців, які виїхали за кордон. Багато хто хоче підтримати таким чином Україну та її виробників. Сподіваємося, що згодом почне працювати «сарафанне радіо» і попит за кордоном та мода на все українське буде зростати. Власне 2010 року саме так – із вуст в уста – починався цей бізнес. Наразі про Україну дізнався весь світ, і вже зараз кількість замовлень і відправлень в інші країни збільшується. Цьому сприяють оператори доставки, які зробили спеціальні тарифи для товарів з України. Тому до найближчих до нас країн можна доставити посилку приблизно на 30% дешевше ніж це було до війни.

Про плани на літо

Ми вже розробили літню колекцію одягу, присвячену перемозі над ворогом і лише чекаємо відповідної дати. Ми віримо в ЗСУ та Україну! Також в роботі колекція вишиванок, плани стосовно якої виношували близько двох років, а війна прискорила цю роботу. Найближчим часом ця колекція з’явиться.

Наразі вже місяць працюємо за системою дроп (від англійського drop – кидати, коли рітейлер «викидає» до торгового залу певні товари з нової колекції невеликими партіями, коли вважає за потрібне, прим. ред.).

Це світшоти та футболки з написами. Нещодавно випустили першу невелику колекцію суконь у кольорах українського прапору. Вона також мала успіх і це гарний знак, бо попит на плаття свідчить про те, що люди готові купувати не тільки повсякденний одяг. А це значить, що життя відновлюється попри триваючу війну.

Читайте також –

Як трансформується fashion-рітейл під час пандемії: кейси Must Have та Arber