Головні думки сесії “Жінки в рітейлі” на Retail & Development Business Summit 2018

11.12.2018 08:15

544

Микола Маранчак

Спікери RDBS-2018 про гендерні стереотипи, розвиток напрямку made in Ukraine та якості, що необхідні жінкам для ведення успішного рітейл-бізнесу.

В рамках сесії “Жінки в рітейлі. Історії успіху. Натхнення. Мотивація” Retail & Development Business Summit, що пройшов 6 грудня в КВЦ Парковий, спікери обговорили роль жінки в українському рітейлі, власні історії успіху і роль бізнес-леді у формуванні образу сучасного вітчизняного роздробу. У панельній дискусії взяли участь співвласниця VOVK Тетяна Семенченко, власниця мережі зоомаркетів MasterZOO Поліна Кошарна, автор і засновник Всі.Свої Анна Луковкина і керуючий партнер MIRA top recruting Мирослава Трандаш. RAU публікує вибрані цитати експертів.

Мирослава Трандаш:

В Україні все частіше на посадах керівників жінки. І цей факт не може не радувати, тому що ринок праці стає більш цивілізованим і всі стереотипи поступово йдуть геть.

У нашому світі все змінюється. Те, що працювало вчора, сьогодні вже не працює. Нове покоління лідерів-жінок повинні приймати самостійно виклики і самі постійно змінюватися.

Якості лідера, які повинні бути незалежно від гендерної приналежності – це готовність працювати у швидко мінливих рамках, коли немає нічого стабільного. Потрібно постійно вчитися і відкриватися новому. І це те, що жінкам особливо добре вдається. Майбутнє саме за такими якостями.

Анна Луковкина:

Кожна людина повинна робити те, що вона хоче. Якщо жінка хоче займатися бізнесом, немає жодної причини їй цього не робити. Це ніби, якщо жінка хоче подорожувати – питання “повинна або не повинна” це робити має визначати сама людина.

Якщо раніше в 2014 році люди з гордістю показували, що на них українське пальто, то зараз це вже сприймається як належне. Люди вже виробили звичку купувати українське, це стало просто нормально. Водночас покупець став відноситися до українських брендів прискіпливо. Більше немає ніяких поблажок. Українські бренди зобов’язані відповідати високому рівню, для покупця перш за все важлива якість. Але ринок все-таки все ще досить маленький, і далеко не всі стежать за якістю, не розуміючи, що така помилка їм не буде прощена.

Людям важливо купувати речі, за якими стоїть якась цікава історія. Їм також цікаво, що ця річ була зроблена в Україні, а не в якійсь гігантській корпорації невідомо де.

Поліна Кошарна:

Найкраще, що сталося з нашою країною за останні чотири роки – це зростання підприємницького духу. Це дуже помітно, адже виражається в активному виробництві більш якісних товарів, послуг і всього, що в них закладено. Сьогодні, коли в Україну приїжджає іноземець, він бачить ці зміни, ми ж поки свої досягнення недооцінюємо.

Українському виробнику дано невеликий кредит довіри з боку споживачів, тому що дійсно всі сьогодні готові один одного підтримувати. Але цю довіру треба виправдовувати, тому що одна справа цю хвилю взяти, але її потрібно ще утримати. І це вже про відповідальність.

Півроку тому ми співбесідували молодого хлопця на позицію менеджера. Півтори години пройшли у продуктивній бесіді і в кінці він задає питання: “Скажіть, а що у вас з гендерною ознакою в компанії?”Я зрозуміла, що когось це питання досі в світі турбує. Всі ці стереотипи є у нас в головах, хоча складно звичайно знайти, наприклад, бухгалтера чоловіка, це буває рідко.

Тетяна Семенченко:

Сьогодні вже не важливо хто керує бізнесом – чоловік або жінка. Треба просто зрозуміти, що стаючи на стежку бізнесу, ти зробив вибір, який несе в собі чимало ризиків і труднощів. Тебе чекає робочий день 24/7, відповідальність за людей, за те, що ти їм пропонуєш.

Кожна жінка живе здебільшого в емоціях. Ми – дівчата повинні зрозуміти, що в бізнесі емоція не завжди повинна бути на першому плані і з цим треба навчитися працювати.

Якщо ти не будеш розвиватися, ти не зможеш розвивати свій бізнес. Повинна бути гармонія з собою, навколишнім світом і своїми рідними.

Хочеться, щоб українці пишалися своїм також, як і італійці. Їх одяг плюс-мінус нічим не відрізняється від одягу українських виробників, більше того, багато італійського одягу та взуття шиється в Україні. Але про це ніхто не знає, адже там написано “зроблено в Італії”. Я хочу, щоб українці пишалися своїм точно також.

У VOVK склалося історично, що представлено саме жіночий одяг. Але на виробництві у нас наприклад головний конструктор-дизайнер – чоловік. Я ніколи не звертаю увагу на гендерну приналежність. Для нас це не принципово. Не розумію, чому це досі хвилює інших людей.