Володимир Шаповалов, goodwine: Ми дуже вимогливі до якості вина, і тут у нас немає компромісів

Щоб працювати з goodwine, деяким виробникам доводиться розробляти лінійки спеціальних продуктів, адже у них неможливо купити місце на полиці.

Цей матеріал також доступний російською мовою

Перший магазин goodwine, з величезним асортиментом вин, відкрився у 2007 році в центрі Києва. На старті в компанію було вкладено близько $8-10 млн, переважно це кошти від продажу частини попереднього бізнесу мережі ДЦ. Зараз у goodwine три магазини плюс два під торговою маркою BadBoy. Володимир Шаповалов, співвласник та генеральний директор goodwine в інтерв’ю Мінфін розповів, як створювався goodwine, чому вийшов за рамки мас-маркету і як став популярним серед багатих клієнтів. RAU пропонує ознайомитись з найцікавішими фрагментами цього інтерв’ю.

Чужий досвід та власна ідея

Ми працювали у мас-маркеті побутової хімії, косметики, продуктів для дому. Нову справу з Дмитром Кримським ми замислювали як щось інше, зовсім нове, з нестандартними на той час підходами управління та ведення бізнесу. А винна тема – це справа випадку. Нам самим було цікаво вино і нам здалося, що у цьому напрямі на ринку є ніша. Ось ми й вирішили скористатися шансом.

У нашому випадку все відбувалося досить швидко. Умовно від моменту ідеї до моменту реєстрації компанії пройшло близько року, потім приблизно рік до відкриття магазину. Звичайно, глибоких знань у винній темі спочатку ні в кого з нас не було, тому в команду ми запросили людей із «винним» досвідом. Ми з Дмитром, зі свого боку, збиралися закривати частину з маркетингу та бізнесу.

Спочатку ідея була у тому, щоб зробити спеціалізовану мережу. Але ми зрозуміли, що оскільки вартість напоїв в Україні завищена, дати споживачеві справедливі європейські ціни реально лише через прямий імпорт. Було очевидно, що розвивати прямий імпорт та одночасно відкривати мережу магазинів ми не зможемо – нас фізично не вистачить.

Рішення прийшло само собою: потрібно відкривати один магазин, але він має продавати багато, щоб ми могли возити різні вина. З цього моменту ми почали вивчати досвід інших, чи є десь у світі такий формат. Тож не можна сказати, що ми не дивилися на чужий досвід, але спочатку ідея сформувалася та коригувалась у нас самих.

Від мас-маркету до luxury

Стартовий капітал переважно склали гроші від частини продажу попереднього бізнесу. Інше питання, що ці гроші швидко скінчилися. Довелося залучити позики. Ми звернулися до банків. Отримати кредит було непросто, але нам вдалося. Загалом у перші два роки ми інвестували в бізнес близько $8-10 млн. На початку запуску свого винного проекту ми поставили за мету за перший рік вийти на виручку в $10 млн.

На старті асортимент ми формували таким чином: ми брали вина в інших імпортерів, тобто, які вже були представлені у нас на ринку, і доповнювали їх своїм власним імпортом — винами з добрим, на нашу думку, співвідношенням ціна-якість.

Спочатку ми цілилися в мас-маркет, але коли вийшли на ринок, нас потягнуло у дорожчий сегмент. Ми не хотіли себе позиціонувати як luxury-бутік, але й конкурувати із рядовим супермаркетом теж не було бажання.

Тому ми обрізали все найдешевше, тобто відмовилися від жорсткого мас-маркету. Наприклад, горілку продавали не дешевше за $10, у вині також були свої обмеження. Далі ринок нас підхопив і поніс у бік нішевих вин, у яких ми стаємо все сильнішими.

Ми привозили доступніші вина із загальновизнаних винних регіонів. Спочатку це були Італія, Франція, Іспанія, Чилі, Аргентина. Поступово додавалися екзотичніші. Ми, напевно, перша компанія, яка повезла вина з Нової Зеландії, потім з Австралії, ПАР. Наразі вже представлені вина з усіх основних виноробних регіонів світу.

Безцінне місце на полиці

Ми не намагаємося бігти надто далеко попереду ринку, але й не на 100% під нього підлаштовуємося. Все-таки трохи задаємо тон у той напрямок, який нам подобається. Іноді йде кілька років, щоб розвинути якусь категорію. Але ми пропонуємо продукти, в які віримо, які нас запалюють. Ми дуже вимогливі до якості, і тут у нас немає компромісів. Щоб працювати з нами, деяким виробникам доводиться розробляти лінійки продуктів спеціально для goodwine. У нас неможливо купити місце на полиці. У наших взаєминах з виробником, особливо закордонним, ми виступаємо в ролі тих, хто просить. Зазвичай, наші виробники настільки затребувані, що ми стоїмо по кілька років у черзі, перш ніж вони потраплять до нас на полиці. Наприклад, є вино, на яке ми очікуємо майже 10 років.

Локдаун, як зайвий привід випити

У локдаун наша роздрібна мережа активно розвивалася, але В2В-частина, яка відповідає за співпрацю з ресторанами, дуже сильно просіла. У рази виросли онлайн-продажі. Ми маємо напрямок «Особистий помічник», який займається доставкою продуктів. Так ось там був такий приріст, з яким ми важко справлялися. Загалом, у грошах ми виросли, у натуральному вираженні — ні. Що цікаво, зросла середня вартість пляшки. Таке враження, що наші покупці сидячи вдома дозволили собі підняти планку за одиницю.

Нові проекти

Плануємо запускати і нові проекти. Буквально нещодавно, ми відкрили Garage на території заводу Тетра-Пак. Це проект, який обʼєднав пекарню Bakehouse, кавʼярню Yellow Place, винний магазин та бар Sabotage Wine та fine-dining ресторан Mirali. Але Garage — це маленька прелюдія до основного проекту, який відкриється через чотири роки. Тут буде новий корпус, новий обʼєкт в унікальному форматі, якого ми ще не бачили ніде у світі. Наша мрія зробити його візитною карткою для столиці та місцем must see для гостей міста.

Читайте також –

Iгор П’єх, Бюро вин: Плануємо відкрити магазини Bad Boy у Севастополі та Донецьку, коли їх повернемо