За даними Держстату, на початок повномасштабного вторгнення у прифронтових областях проживали понад 15 млн людей, що дорівнює більш ніж третині населення України. Чимало населення залишило цю зону, однак багато хто живе там і зараз, і ці люди потребують постійного підвозу продуктів.
До 24 лютого 2022 року ЕКО Маркет мав великий ринок у нині окупованих областях та регіонах ведення бойових дій. Магазини мережі в Донецькій, Сумській, Миколаївській, Херсонській і Чернігівській областях відвідували приблизно 1,2 млн покупців на місяць, що дорівнювало майже 2500 тонн продуктів за відповідний період.
Про зміни, що сталися після початку війни, та як зараз працює продуктовий рітейл у прифронтових містах і чому це важливо директор з логістики ЕКО Маркет Наталія Краснікова розповіла у колонці для NV.
За перші місяці війни вартість перевезення товарів зросла подекуди на 200%. Це були важкі часи, коли ринок тільки починав адаптуватись до умов, що змінювались щоденно: ворог займав населенні пункти, перерізав дороги, атакував майже з усіх боків. Тоді ми завозили тільки найнеобхідніші продукти. Ринку знадобилось два місяці, щоб стабілізувати ситуацію. Проте ціни на логістику стали на 50% вищими за довоєнні показники.
На це передусім вплинули ціни на пальне, які зросли вже на 40% з початку вторгнення, також деякі випадки перестали вважатися страховими.
Найважча ситуація в областях, де ведуться найактивніші бойові дії — це Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська та Харківська області. Чим ближче до лінії фронту, тим важче доставляти товари. За словами Краснікової, йдеться про умовну зону в 50 км, де ціни на доставку у 2−3 рази вищі за середні по країні.
Це ми спостерігаємо з досвіду роботи наших магазинів у Миколаєві, Херсоні, Краматорську, Костянтинівці, Покровську, Мирнограді. До війни у цих містах проживало приблизно один мільйон людей. Кожного дня ми підвозили туди в середньому 30 тонн продуктів. Зараз це десь 20 тонн.
Все ж падіння не таке критичне, як очікувалось. Магазини у вищезазначених містах щомісяця відвідують понад 200 тисяч покупців. Однією з причин є те, що частина людей повернулась у свої домівки. Також магазини у прифронтових регіонах часто відвідують військовослужбовці.
Три основних кроки для організації стабільної логістики до прифронтових міст.
1) Залучення власного штату водіїв та авто. Через постійний ризик потрапити під обстріли великі мережеві логістичні гравці або покинули регіон, або підняли ціни, включивши в них потенційні ризики. Є ще невеликі локальні гравці, але через проблеми масштабування ми рідко користуємось їх послугами. Та й в таких умовах дуже важлива надійність, що й найкраще забезпечує власний штат.
Це також дозволяє допомагати місцевим мешканцям і бізнесу на зворотному шляху, наприклад доставляти особисті речі при евакуації чи проводити релокацію невеликих виробництв.
2) Зміна гендерного складу. Рітейлер почав залучати дедалі більше жінок до роботи в логістичних центрах, складах, водіями тощо. Війна спричинила дефіцит робочої сили у багатьох сферах, тож гнучкість у цьому питанні дозволяє оперативно закривати ті потреби.
3) Децентралізація ухвалення рішень. Для стабільної логістики на територіях, близьких до лінії фронту, важливо організувати всі процеси так, щоб навіть позаштатні ситуації не могли критично вплинути на процес. Людина може переїхати, піти захищати країну, обрати іншу роботу, не бути на зв’язку через обстріли тощо. В таких моментах важливо, щоб її функції могли оперативно перехопити. Тому ми намагаємось максимально зафіксувати та формалізувати всі процеси, щоб при зміні виконавця його роботу міг зробити інший працівник.
Джерело – UCSC
14
Дарія Осіїк
