
Перша будівля М10 Lviv Industrial Park отримала міжнародний «зелений» сертифікат EDGE


Як склалася доля компаній, що першими почали побудову власної роздрібної мережі під своїм брендом, хто до сих пір успішно розвивається, а хто – вже пішов з бізнесу.
За даними дослідницької компанії GT Partners Ukraine, зараз в нашій країні працює близько 140 продуктових роздрібних мереж. Частина з них – невеликі локальні гравці, а частина – національні гіганти з сотнями магазинів. Причому деякі лідери присутні на ринку вже без малого 20 років! RAU проаналізувала: які рітейлери почали вибудовувати власні торгові мережі першими, хто пішов за першопрохідцями, і як склалася доля перших мережевих роздрібних компаній.
Перша досить системна роздрібна мережа в форматі Cash&Carry з’явилася в Україні в 1995 році: оптовий магазин компанії Rainford «Сонячний». Його відкрили в Дніпрі місцеві бізнесмени Олександр Мартинов і Борис Цейтельман. Але до наших днів вона «не дожила».
Основна частина вітчизняних FMCG-мереж з’явилася на рубежі тисячоліть. У 1998 році з легкої руки підприємця Ігоря Баленка почали роботу точки Ля Фуршет, з недешевим імпортним асортиментом. Ця обставина, помножена на кризу 1998-го, підштовхнула бізнесмена до нового дисконтного формату магазину – так з’явився перший супермаркет Фуршет. Українці шукали низькі ціни, і сприйняли «на ура» формат дисконтного магазину: перший Фуршет окупився менш ніж за два роки.
У тому ж році Володимир Костельман відкрив під Києвом перший Fozzy Cash&Carry, а в столиці – перший Сільпо. Тоді ж з’явилися магазини ще одного велетня – АТБ. Насправді вони вже працювали, в форматі супермаркету і дискаунтера, але називалися «Тополя», «Калинка», «Берізка», «Клен», або просто «Продукти». У 1998 році Геннадій Буткевич з партнерами перейменували магазини – так з’явилися АТБ-маркети (абревіатура «Агротехбізнес», компанії Буткевича). Надалі успіх мережі забезпечило дотримання бізнес-моделей популярних європейських дискаунтерів – Lidl і Aldi, заснованих на низькій націнці, високому обороті і швидкому розширення мережі.
Поява ще одного бренду – Велика кишеня, сталася через два роки, у 2000, не виключено, що через те, що Баленко і Роман Лунін не змогли домовиться раніше про відкриття Фуршету на базі цеху, що належав Луніну. Він реалізував ідею Баленко і через два роки відкрив там супермаркет Велика кишеня.
Перспективний український ринок привернув увагу і зарубіжних компаній. Першою з «варягів», у 2000 році, на ринок вийшла австрійська REWE Group, відкривши перший супермаркет BILLA у Києві. За 8 років компанія за рахунок іноземних інвестицій побудувала і відкрила супермаркети в Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Дніпродзержинську, Сумах, Одесі, Нікополі, Краматорську, Житомирі. Остання криза не пройшла безслідно – в 2017 році стало відомо про те, що BILLA згорнула бізнес в регіонах і розпродала там активи.
У 2001 році на ринку з’явилося відразу чотири нових мережі: Наш край, Вопак, Копійка і Таврія В. Перших трьох об’єднує «прописка» – Західна Україна. З невеликих регіональних мереж вони виросли в рітейлерів національного масштабу. Наприклад, магазини самої бурхливо зростаючого з них – Наш край зараз працюють в 18 областях України. Це один з перших українських рітейлерів, який зробив ставку на розвиток по франчайзингу.
У 2002 році Володимир Костельман запустив новий формат – «магазини біля дому». Для розвитку своєї нової мережі Фора Fozzy Group скуповувала досить великі регіональні мережі. Наприклад, на початковому етапі розвитку мережу посилили 30 магазинів Дніпрянка, а потім 40 точок українсько-литовської мережі Бумі-маркет.
2003 рік можна вважати роком експансії іноземних брендів – в Україні відкрилися перші торговельні точки німецької METRO Cash&Carry – торгового підрозділу компанії METRO Group. Незважаючи на збитки, понесені рітейлером в 2014 році в Донецьку, і втрату 4-ох гіпермаркетів, ритейлер активно розвивається і впроваджує нові формати.
Завершили парад «іноземців в ритейлі» французи – в 2008 році в Україну вийшла корпорація Auchan, розвиваюча бренд Ашан. З тих пір вона побудувала або купила більше 20 торгових об’єктів формату “гіпермаркет” і “супермаркет”, а в планах компанії – розвиток і формату «магазин біля дому».
Але не у всіх зарубіжних рітейлерів відносини з українським споживачем склалися. Багато з них так і не змогли закріпитися в країні та змушені були піти з ринку. Особливо це справедливо для компаній, які раніше успішно працювали в Росії. У 2005 році в Україні вийшли відразу дві мережі з російським корінням: Патерсон і Перекресток. Обидва бренди дуже добре відомі в РФ, тому їх вихід супроводжувався гучними заявами про плани швидко потіснити місцевих гравців і увійти в число лідерів роздрібного ринку. Не склалось.
Патерсон пропрацював трохи більше трьох років, і максимум, що зміг добитися – три супермаркети в Києві. Перекресток, що входить до складу найбільшого російського рітейлера X5 Retail Group, також не надав по суті ніякого впливу на ринок продуктового мережевого роздробу – 13 магазинів навіть за українськими мірками не є скільки-небудь помітної мережею. У 2013 році Перекресток продав свої торгові точки і звернув бізнес в Україні.
Ще менше протримався на вітчизняному ринку бренд О’кей, що успішно розвивався в Росії. У 2007 році компанія відкрила свої перші гіпермаркети, а вже в 2009-му була змушена покинути Україну.
Справедливості заради варто відзначити, що навіть західні корпорації не завжди можуть похвалитися суцільними успіхами. Невдачею завершилася спроба Metro Group вивести на український ринок бренд Real: у 2012 році два гіпермаркети бренду були продані Auchan в рамках глобальної угоди з продажу активів Real в Східній Європі.
Є приклади і вітчизняних FMCG-мереж, «які не дожили» до наших днів. Один з найвідоміших – перша роздрібна мережа України Rainford, на піку розвитку налічувала 49 магазинів. У 2011 році через високе боргове навантаження компанія збанкрутувала.
Причина зникнення ряду інших брендів банальна: поглинання більш щасливими конкурентами. Так з карти мережевого продуктового роздробу України зникли Барвінок, Бі-маркет, Бумі-маркет, Караван та інші мережі. Внутрішньокорпоративний конфлікт і початок вторгнення проросійських сил в Донбас привів до «раптової смерті» роздрібного бізнесу компанії Амстор. Зараз на місці маркетів бренду відкрилися Сільпо, а сам Амстор існує тільки у вигляді торгових центрів.
Редакція дякує компанії GT Partners Ukraine за допомогу в підготовці матеріалів.
Читайте також –
Топ-10 найбільших торговельних мереж України за сумарною торгівельною площею