Чотири виклики для бізнесу: війна не робить українців менш вибагливими споживачами

Першим і головним викликом зараз є безпека наших співробітників. Як ви бачите з новин, ми трактуємось в росії як законна ціль. Тому, на жаль, наші логістичні центри часто потрапляють під удари. Головне завдання — безпека наших співробітників, а це насправді технологічно важке завдання, тому що, наприклад, підліт ракети С-300 до будь-якої точки Харкова, займає 40 секунд. За цей час ми маємо виконати певні дії, аби люди опинилися в безпеці. Саме тому ми побудували укриття всередині наших об’єктів та біля кожного виходу, щоб кожен працівник міг дістатися до укриття за 30 секунд.У нас вже побудовано 876 укриттів і ми продовжуємо інвестувати у їх будівництво.

Виклик другий — це забезпечення роботи бізнесу в умовах постійних тривог, постійних атак. Українці, окрім того, що це неймовірно мужні, патріотичні люди, залишаються дуже вибагливими споживачами. Люди можуть пів ночі перебувати в укритті, близько дев’ятої ранку звідти виходять після повітряної тривоги. І після всього цього, досить швидко українці перемикаються в режим вибагливого споживача. Адже попри жахливу ніч, якщо Нова пошта десь запізнюється на годину чи дві, починається все як у мирний час: горіть у пеклі, ви запізнилися з Ужгорода до Покровська на дві години тощо. Це важливе щеплення для нас, бо ми маємо працювати, не знижуючи планку якості, попри всі зовнішні умови. Ми не змінювали власні KPI, метрики, пов’язані зі швидкістю, якістю та доступністю. Наш менеджмент знає, що не можна наводити як виправдання те, що в нас було кілька десятків годин повітряних тривог.

Третій виклик — відсутність електрики та зв’язку. На це знаходимо рішення. Але вони потребують величезних інвестицій. Це газопоршневі станції, сонячні панелі та старлінки, генератори в будь-якому відділенні. Зараз «навчили» поштомати працювати й без електрики, і без інтернету. Адже відсутність електрики не може бути виправданням для бізнесу не виконувати свої обов’язки. Українці звикли до бездоганного сервісу і ми маємо залишатися на цьому рівні.

Четвертий виклик — це питання мобілізації, проблема нестачі персоналу відповідно. Це вже стає головною проблемою для кожного українського бізнесу. В нас зараз мобілізовано 3572 колеги. На жаль, маємо загиблих, жахлива цифра — на війні ми втратили 170 людей. Ми живемо в таких самих умовах, як усі українські бізнеси. Ми є критично важливими для економіки та забронювали 50% від військовозобов’язаних у компанії, але цього не вистачає. У нас відкрито 2600 вакансій по всій країні.

Як на мене, через мобілізацію відбуваються певні перекоси. Люди йдуть працювати у ті компанії, які можуть забронювати 100% працівників. Маємо перенавчати жінок на ті професії, які традиційно не були жіночими. Це інвестиції в навчання, технології, техніку, в автоматичні сортувальні рішення.

Але все це не може бути виправданням для будь-якого зниження якості сервісу. Навіть упродовж війни вимоги споживача залишаються високими. Крім того, війна закінчиться і ми все більше будемо стикатися зі зростанням конкуренції. Як внутрішньої, так і зовнішньої. До цього треба бути готовим. Треба мати сили та розуміти, що все це — тренування для того, щоби не тільки до нас по закінченню війни прийшли конкуренти, але й ми стали конкурентами для наших іноземних колег.