Юрій Захарук, засновник Brotherhood: Чоловікам не важлива мода
«Моделі одягу ми розробляємо спільно зі службовцями ЗСУ, СБУ, бійцями з різних підрозділів, які мають 10-15-річний практичний досвід», – каже Юрій Захарук із Brotherhood.
Brotherhood починали у 2015 році як виробники тактичного одягу для допомоги АТО. Через два роки їхній асортимент значно розширився, поповнившись міським одягом. Тепер «братство» активно розвиває продажі через інтернет-магазин і Facebook, виходить за кордон, залишивши незмінною лише свою цільову аудиторію – суворих чоловіків, яким важливі не бренд або сезонність, а в першу чергу якість, практичність і ціна. Що допомагає виконувати нестандартні запити, чому «силовики» продовжують купувати саме цю марку навіть поза службою, чого не вистачає українському ринку та чому середньовічні лицарі носили каптури, rau.ua розповів засновник бренду з суворим чоловічим характером Brotherhood Юрій Захарук.
Коли кітель замалий
– Проект задумувався як бізнес чи волонтерська діяльність?
– Як спосіб вирішення питань, що поставали, волонтерська діяльність можлива лише у випадках, коли у вас є ресурс, з якого можна волонтерити. Коли є час і гроші. Або, наприклад, сотня біноклів, які можете віддати. Але для цього вони у вас повинні бути. Тому концепція була спочатку іншою – робити ті речі, у яких є потреба.
– З чого починали?
– Починали з «мілітарі» одягу. Працювали з волонтерами та окремими підрозділами – відшивали розвантажувальні жилети, чохли для бронежилетів та інші речі, які практично були відсутні в Україні. До нас зверталися нацгвардійці із запитами, на кшталт: «На складах немає підсумок під заряд ВОГ-25. Треба пошити». Але зараз цей напрямок практично згорнули і останні півроку переходимо на міський стиль – продаж одягу на кожен день.
– У чому причина?
– Причина проста – ми не може зрівнятися за ціною пошиття з людьми, які шиють у колоніях. Наша продукція завжди буде дорожчою. Є і глобальніша причина – списана нова американська і британська форма зі складів зберігання дешевша і якісніша, ніж будь-який український пошив. У них інші характеристики – за повітропроникністю, розривними навантаженнями, стиранням. Коли знайомі просять поради, я завжди кажу: «Бери натовську форму складського зберігання».
– Чому раніше так не робили?
– Раніше менше завозили. Форма – це ж не костюм, нею мало хто займався, не було необхідності. Форма – практична річ, яку можеш порвати завтра. Злетів з БТР, тебе протягло і одяг одразу перетворюється на мотлох. Тому потрібно брати лише перевірене і доступне.
– Коли почали шити одяг для міського носіння?
– Серія Urban з’явилася одразу. До нас зверталися з поліції, СБУ та інших підрозділів, які працюють у місті. Причому щоб придбати для себе. Власне, усі моделі розробляємо спільно зі службовцями ЗСУ, СБУ, бійцями з різних підрозділів, що мають 10-15-річний практичний досвід. Вони нам підказують навіть такі банальні речі, як ширина рукава, кут вигину, що повинно бути в кишенях тощо. Усе це впливає на виріб.
– Консультуєтеся при пошитті з людьми, далекими від теми?
– З цього все починалося. До нас приходили чоловіки 35-50 років і говорили: «У мене пузо, на мене кітель маленький, розшийте його». Якщо взяти натівську армію – то це в основному підтягнуті люди. Людина на Заході, яка пов’язала життя з військовою справою, регулярно займається спортом і стежить за собою. У нас чоловіки більшої статури, які не планували брати зброю в руки в 40 років. Тому за деякими позиціями в нас 11 розмірів за співвідношенням росту й ширини.
Made in Ukraine з чоловічим характером
– Звідки досвід виробництва нестандартних речей? Чим ви займалися до цього?
– Уже багато років працюємо з театральною тематикою. Робимо реквізити для фільмів, театрів, кліпів: різниця невелика, відшивати зимову форму для танкіста, літню для снайпера або театральний костюм. Одразу намагаєшся розібратися в суті, вивчаєш вимоги і під це вже визначаєш технічні рішення. Нехай ширина штанів не відповідає стандартам моди, зате в них зручно бігати, вони не натирають, в них не запарюєшся і можна сісти на шпагат. Така ж аудиторія у нас купує звичайні речі – люди, які ганяються не за трендами, а за практичністю.
– Тобто «весняної колекції» не буде?
– З огляду на те, що ми не шиємо модний одяг, у нас немає таких понять як, «сезон 2017», «колекції в модному кольорі». Є речі, які залишаються актуальними всі сезони, бо вони практичні. Ось ви одягнені в реглан. Він може бути з останньої колекції або старої – це на ньому ніяк не відображається. Чоловікам це не важливо. Ми не женемося за модою або наддорогими рішеннями, намагаємося робити речі хорошої якості в доступній ціновій категорії.
– Що взагалі в асортименті?
– Куртки, штани, футболки, світшоти, реглани, сорочки.
– Не тільки ж військові їх купують, як розширюєте аудиторію?
– Беремо участь у виставках made in Ukraine. У літній сезон у «Зроблено в Україні», «Кураж базар» та інших. У середньому – двічі на місяць.
– Кажуть, що в made in Ukraine практично нічого немає для чоловіків.
– З погляду розвитку бізнесу, шити вигідніше для жінок, оскільки вони більше витрачають коштів на себе. Але ті, хто купують через «цей колір – тренд сезону», – не наша аудиторія. Нехай на виставках made in Ukraine немає нашої цільової аудиторії – чоловіків від 30 до 50 років, ми вирішили, що потрібно пробувати, і не прогадали. Все-таки жінок навіть тут супроводжують чоловіки, зокрема й ті, хто зацікавиться і купить нашу продукцію.
Brotherhood у майбутньому
– А що ще пропонуєте покупцям, аби їх зацікавити або утримати?
– У нас – шестимісячне гарантійне обслуговування. Якщо покупець порвав річ, незалежно від причини, ремонтуємо її безкоштовно. Для людей, що займаються полюванням, риболовлею або активним способом життя, це важливо. Звернень практично немає, але важливий сам підхід.
І, звичайно, міняємо річ протягом двох тижнів. Не сподобалася, не підійшла – у тебе є час передумати. Також не робимо проблеми, якщо клієнт замовляє три речі, аби вибрати одну. Досить, щоб він пересилання оплатив.
– Що означає Brotherhood?
– У перекладі з англійської – це братство. У середні віки лицарі одягали свої загони в каптури й гербові накидки одного кольору, щоб відрізняти в бою своїх від чужих. І тоді ж, у XIV столітті, виник термін Brotherhood, як синонім бойового братства. Якщо говорити сучасною мовою – «ветеранська організація».
– Плануєте завойовувати ринок – якось заявляти про себе?
– Створювати магазини і заходити в торгові центри не плануємо. Це є сенс робити, коли формуєте запас прибутку. Я дивлюся на наших колег, які шиють для жінок речі – вони продають одне пальто за 2000-5000. У них є запас прибутку за рахунок націнки, аби оплачувати оренду. Якщо ми продаємо зимову куртку за 700-1200 грн або штани за 600-900 грн, (за 1000 грн – у нас навіть немає таких цін), то запасу необхідної маржинальність ніде взятися. Наша початкова концепція – мінімізація будь-яких витрат. Україна не дуже багата країна і коли середня зарплата навіть у Києві 5 000 грн, то самі розумієте. Ми можемо поставити ціни в півтора-два рази вище заради маркетингу або красивого магазину, але за це заплатить кінцевий покупець. Ми орієнтувалися на онлайн.
– Яким бачите ринок через кілька років і себе на ньому?
– За ці роки з’явилися сотні українських брендів. Думаю, що вони будуть розвиватися в сторону європейсько-американських стандартів, коли повсюдно почнуть з’являтися мультибрендові магазини. Поки в Україні немає таких місць, де одразу можна поміряти взуття 30-50 виробників. Думаю, що на ринок зайде безліч зарубіжних брендів. Я противник підтримки українського тільки тому що воно вітчизняне. Мені здається, людина заслуговує якісного продукту: їздити на хорошій машині, користуватися якісним телефоном, ходити в зручному взутті і одягатися в зручні речі незалежно від країни-виробника. Його має оточувати не бренд, а задоволення від життя завжди і всюди.
Що стосується нас, то ми цього року оновили сайт, запустили мобільну версію, продовжуємо внутрішню оптимізацію. Сайт Brotherhood вантажиться за 0,7 секунди – це хороший показник швидкості завантаження сайту. І цього року з’явиться англомовна версія. Будемо рухатися на Захід, оскільки в нас активно розвиваються продажі в США, Австралію, Гонконг. Будемо розширювати географію.