Розслідування проти Guess. Тривожний дзвінок для рітейлу?

Юрист ЮФ GOLAW Артем Фролов розповідає, чим може обернутися для українських роздрібних мереж ініційоване Єврокомісією антимонопольне розслідування проти Guess.

6 червня 2017 року Європейська Комісія анонсувала початок антимонопольного розслідування відносно великого рітейлера і виробника одягу компанії Guess. Комісія має намір вивчити, чи не порушила компанія конкурентні правила Європейського Союзу шляхом включення в договори з офіційними дистрибуторами обмежень на перепродаж продукції рітейлерам з інших країн ЄС.

Зважаючи, що останнім часом Антимонопольний комітет України (АМКУ) активно застосовує у своїй діяльності європейські підходи, дане розслідування може мати наслідки і для рітейлерів в Україні.

Звіт по сектору E-Commerce

Зазначене розслідування проводиться в продовження звіту Європейської Комісії по сектору електронної комерції, який був опублікований раніше в 2017 році. У звіті, зокрема, наголошено на ключових нюансах, які мають відношення до захисту конкуренції.

Серед практик, які можуть шкодити конкуренції, Комісія відзначила наявність в договорах з рітейлерами умов щодо вибіркового поширення товарів, рекомендацій про мінімальну роздрібну ціну, а також обмежень на продаж продукції за географічною ознакою. Деякі із зазначених обмежень є прямим порушенням конкурентного законодавства, в тому числі Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пропонуємо більш детально розібратися з тим, які саме умови угод з рітейлерами можуть потенційно спричинити за собою санкції з боку АМКУ.

Обмеження на поставку товарів

Наявність в договорах обмежень на поставку товарів лише певним рітейлерам може бути розцінено АМКУ як розподіл ринків по колу покупців, що є антиконкурентними діями в розумінні статті 6 Закону про захист економічної конкуренції. У той же час, через відсутність відповідних рекомендаційних роз’яснень, кожну ситуацію і договір варто оцінювати індивідуально.

Що стосується європейських підходів, то практика укладання договорів з обмеженим колом рітейлерів відома в ЄС як вибіркове розповсюдження продукції «selective distribution». При цьому розрізняється вибіркове поширення на основі якісних і кількісних критеріїв. Так, виробники часто укладають договори на розповсюдження продукції виключно з тими рітейлерами, які відповідають ряду вимог до приміщень і кваліфікації персоналу. Вибіркове розповсюдження продукції на основі якісних критеріїв, як правило, не тягне за собою ризиків для конкуренції за умови, що в основі вибору лежить об’єктивний критерій (наприклад, унікальна система навчання персоналу).

У той же час, українським компаніям не варто копіювати європейські підходи за огляду на фактичну відсутність релевантної практики застосування законодавства про захист конкуренції. Ефективним механізмом запобігання порушень конкурентного законодавства є отримання висновків АМКУ про кваліфікацію дій на підставі поданої суб’єктом господарювання інформації.

Мінімальні роздрібні ціни

Широко поширена серед рітейлерів практика встановлення рекомендованих роздрібних цін (РРЦ) також може бути розцінена АМКУ як антиконкурентні дії. Схожих підходів дотримуються в ЄС, де встановлення мінімальних роздрібних цін є обмеженням конкуренції за визначенням, що тягне за собою санкції з боку конкурентних відомств.

Європейський підхід відрізняється від українського тим, що практика рекомендації роздрібної ціни не вважається в ЄС автоматичним порушенням конкурентного законодавства за умови, що ринкова частка кожної зі сторін не перевищує 30%. Звертаємо увагу, що мова йде саме про рекомендаційний характер ціни, і ні в якому разі не про мінімальну фіксованою ціною.

Що стосується України, то будь-яка формулювання в договорі про встановлення мінімальної або рекомендованою роздрібною ціни може бути розцінена АМКУ як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно, було б доцільно по можливості уникати включення подібних формулювань в договору з ритейлерами.

За здійснення антиконкурентних дій Закон про захист конкуренції передбачає відповідальність у вигляді штрафу до 10% виручки компанії від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладено штраф.

Як висновок, хотілося б ще раз зробити акцент на тому, що практика застосування АМКУ санкцій за антиконкурентні дії у сфері рітейлу все ще перебуває на етапі формування. Відповідно, необхідний індивідуальний професійний підхід при оцінці кожної ситуації і угоди.

Ефективним способом мінімізувати ризики, пов’язані з конкурентним законодавством, є отримання від АМКУ висновків про кваліфікацію дій на підставі статті 14 Закону про захист економічної конкуренції.

Автор – Артем Фролов, юрист Юридичної фірми GOLAW

Читайте також –

Як рітейлеру убезпечити себе від ризиків при укладенні договору оренди з ТРЦ