Від світового лідера до наздоганяючого: історія компанії Adidas

Про шлях Adidas до світової слави в 1930-ті роки, боротьбу з конкурентами, перестановки в менеджменті, контракти зі спортсменами та музикантами і нові розробки компанії.

Adidas – одна з небагатьох компаній, які не тільки допомогли створити нову галузь, а й існують досі, залишаючись на лідерських позиціях. Історія Adidas почалася в середині 1920-х років. Бренд довго вважався номером один на ринку екіпіровки, але тепер, програвши конкуренцію Nike, докладає всіх зусиль, аби повернутися на вершину. Історію німецької компанії Adidas вивчало видання vc.ru.

Історія створення Adidas. Компанія Gebrüder Dassler

Історія бренду Adidas починається з Адольфа Дасслера. Він народився 1900 року в німецькому місті Херцогенаурах. Батько працював на фабриці з виробництва взуття, а мати була чи то прачкою, то чи то володіла пральнею. Адольф був наймолодшим із чотирьох дітей.

У дитинстві Адольф найближче дружив з братом Рудольфом, старшим за нього на два роки. Обидва захоплювалися спортом і часом жорстко змагалися один з одним. У 1914 році Рудольфа призвали в армію, Адольф же взявся вивчати справу батька. Ще одним його захопленням став футбол, який у той час як раз набирав популярності у Європі.

Точно невідомо, чи брав участь Адольф Дасслер у Першій світовій війні: відомості з цього приводу суперечливі і залежать від джерела. З огляду на рік його народження, можна припустити, що якщо він і опинився на фронті, то вже наприкінці війни.

Після закінчення війни умови миру щодо Німеччини були дуже жорсткими, і сімейство Дасслерів опинилося в скрутному становищі. Зневірившись у можливості знайти роботу, Адольф задумався про створення власного бізнесу з виробництва взуття. За найпопулярнішою версією, перша майстерня була відкрита в приміщенні колишньої пральні, де працювала мати підприємця.

До знаменитих бутс та іншої екіпіровки було, звичайно ж, іще далеко. Спочатку сімейна мануфактура Дасслерів спеціалізувалася на пошитті спальних капців. Матеріали брали зі списаних армійських запасів. Далі з’явилися гімнастичні капці.

Проте Адольф Дасслер уже тоді вважав, що в майбутньому бізнес повинен забезпечувати хорошим взуттям спортсменів. У 1924 році була створена компанія Gebrüder Dassler. За найпоширенішою версією, це сталося після того, як до бізнесу Дасслера приєднався його брат Рудольф.

Обидва брати вже встигли попрацювати на взуттєвій фабриці, але тепер взяли на себе різні функції. Адольф зайнявся виробництвом, а більш комунікабельний і активний Рудольф почав налагоджувати продажі. На момент створення в компанії працювало вже 14 осіб, включаючи Дасслерів.

У 1925 році Адольф розробив футбольні бутси. Для їх виробництва потрібні були шипи – це забезпечив Рудольф, який налагодив партнерство з місцевим ковалем. Утім, є версія, що Адольф домовився про все ще раніше. У будь-якому випадку, так з’явилися шиповані бутси компанії, які незабаром стали дуже популярними і дозволили братам збільшити обороти. У 1926 році Gebrüder Dassler виробляла більше сотні пар взуття на день. Ще через рік Дасслери змогли дозволити собі оренду фабрики.

Успіх спортивного взуття навів Дасслерів на ідею повністю перевести компанію на цей напрямок. Зусиллями Адольфа почалася розробка взуття для німецьких учасників Олімпіади 1928 року в Амстердамі. Це був реальний початок популярності бренду, чиє спортивне взуття на ті часи вважалася досить зручним. Під час Олімпіади в Лос-Анджелесі в 1932 році постачальниками взуття для збірної Німеччини знову стали Дасслери.

Справжній прорив стався в 1936 році, коли взуття Gebrüder Dassler стало стандартом для німецьких атлетів. Також його використав американський легкоатлет Джессі Оуенс, який став чотириразовим олімпійським чемпіоном. Перед Олімпіадою Адольф Дасслер сам вів переговори з Оуенсом і переконав його обрати взуття німецької компанії. Для бутс Оуенса були розроблені спеціальні шипи.

Так до бренду прийшла світова слава, а продажі всього за рік досягли астрономічного на ті часи значення – 400 тисяч марок. Компанія стала виробляти близько 1000 пар взуття в день і придбала ще одну фабрику, аби збільшити виробництво.

У 1939 році, на початку Другої світової війни, у Дасслерів відібрали бізнес, хоча вони підтримували керівну партію. Адольф і Рудольф вирушили на фронт, а фабрики були перебудовані під потреби військових. Вийшло не дуже добре, і через рік Адольфа повернули на батьківщину, щоб він налагодив виробництво взуття для армії. Є версія, що Адольфа зовсім не призивали в армію, аби він міг керувати своїми фабриками.

Розпад Gebrüder Dassler. Розвиток бренду Adidas

Після закінчення війни фабрики Дасслерів опинилися в зоні американської окупації. Заповзятливі американці змусили Адольфа в якості виплати контрибуції виробляти спортивну екіпіровку для США. Сімейний бізнес за роки війни сильно постраждав, і після повернення Рудольфа з полону брати змушені були починати майже з нуля, знову закуповуючи списані армійські матеріали.

Незабаром після повернення Рудольфа між братами спалахнула сварка, точні причини якої невідомі. Дехто схильний вважати, що Рудольф був обурений тим, що його молодший брат не використовував зв’язків з американцями, аби швидше визволити його з полону.

За іншою версією, брати доносили один на одного окупаційній владі. Вони не дуже ладнали ще до війни: Рудольфу не подобалося прагнення Адольфа постійно вдосконалювати бізнес, а останній був не в захваті від поведінки брата і його зарозумілості.

Як би там не було, поки був живий батько, брати трималися разом. У 1948 році з його смертю фактор стримування зник, і бренд Dassler був розділений на дві компанії. Рудольф і Адольф вирішили, що ніхто з них не отримає права використовувати ім’я Gebrüder Dassler. Адольф створив компанію Addas, яка пізніше перетвориться на Adidas (від імені Adi Dassler), а його брат стане засновником бренду Puma. Так розділ німецької компанії дав світові два спортивних бренди.

Брати начебто розійшлися мирно, але взаємини між брендами склалися не дуже хороші. Співробітники двох компаній довго ворогували: змагалися в спортивних турнірах; кажуть, що навіть не відправляли дітей в одну школу з дітьми конкурентів, а при зустрічі не віталися. Загалом, місто Херцогенаурах розділилося на дві частини. У 2016 році вийшов присвячений цій ворожнечі фільм – «Дуель двох братів. Історія Adidas і Puma».

Ворожнеча між двома брендами стане для кожного з них важливим етапом становлення і змусить постійно рухатися вперед. Незважаючи на обіцянку не використовувати загальні напрацювання, обидва брати швидко порушили домовленість. Adidas став використовувати символіку Gebrüder Dassler, розмістивши замість двох ліній три, – так компанія Адольфа Дасслера для багатьох людей стала спадкоємцем відомого довоєнного бренду.

Завдяки досвіду Адольфа Дасслера, який і раніше займався розробкою нових моделей, Adidas прославилася як компанія, що випускає революційні продукти. Серед найяскравіших винаходів – взуття зі знімними шипами, а також футбольні бутси спеціально для гри взимку.

У 1954 році продукція Adidas покаже себе на Чемпіонаті світу з футболу в Швейцарії. Бутси зі знімними шипами стали головною зброєю збірної ФРН. У фіналі чемпіонату на постраждалому від дощу стадіоні команда здолала збірну Угорщини частково завдяки розробці Адольфа Дасслера, яка дозволила замінити шипи на більш підходящі для мокрого газону.

Після перемоги німецької збірної роль взуття в успіху спортсменів була повністю переосмислена. На цьому чемпіонаті збірна Угорщини зустрічалася з ФРН ще на груповому етапі і перемогла з рахунком 8:3, але в негоду важливу роль зіграло екіпірування. Є версія, що Puma впровадила змінні шипи ще раніше, але Adidas почала постачати їх збірній ФРН, а тому захопила і славу, і міжнародний ринок.

У середині 1950-х років Adidas уже активно працювала на ринку спортивного одягу й інших аксесуарів. У 1952 році було розпочато випуск спортивних сумок, потім у продажу з’явилися фірмові костюми зі знаменитими трьома смужками, у середині 1960-х до них додалися футбольні м’ячі. Надалі компанія почне випускати спеціальні м’ячі для важливих футбольних подій на кшталт Чемпіонату світу.

У 1956 році в Мельбурні проводилися літні Олімпійські ігри. Adidas, чию екіпіровку і так використовували деякі спортсмени, уклала рекламний договір з Міжнародним олімпійським комітетом. Син Адольфа Хорст просто надав легкоатлетам взуття компанії, справедливо вирішивши, що це приверне увагу глядачів.

У 1957 році Адольф Дасслер створив нову революційну розробку – першу модель спортивного взуття з повітряною подушкою. Потім цю технологію скопіювали багато конкурентів, зокрема й Puma.

Успішне просування на Олімпіаді й інноваційна продукція дозволили компанії всерйоз взятися за світову експансію. Було відкрито виробництво продукції у Франції і в Норвегії. Екіпірування бренду стало чимось на зразок світового стандарту, і вже наступної олімпіади більшість спортсменів обрали взуття Adidas.

Надалі Adidas продовжить використовувати великі спортивні події для просування своєї екіпіровки. Головною такою подією для компанії були Олімпійські ігри: вони дозволяли показати багато продуктів бренду, причому привертали увагу всього світу, а не прихильників одного конкретного виду спорту. Керівники Adidas вміли правильно вибрати спортсменів для реклами: до середини 1970-х років більшість переможців олімпіад носила взуття Adidas.

У 1970 році відбувся знаменитий скандал, викликаний порушенням договору між Рудольфом і Адольфом. Каменем спотикання між братами став бразильський нападник Пеле. Партнерство з ним на Чемпіонаті світу в Мексиці обіцяло і Puma, і Adidas солідну вигоду, але Дасслери пішли на компроміс. Вони уклали «Пакт Пеле», згідно з яким обидва бренди не мали права підписувати договір з футболістом.

Рудольф угоду порушив: Пеле перед початковим свистком фіналу ЧС-1970 попросив у судді дозволу перев’язати шнурівку бутсів, камери спрямували на нього, і мільйони глядачів побачили взуття спортсмена, на якому красувався напис Puma.

У 1971 році до знаменитих трьох смужок Adidas додався ще й трилисник. Новий логотип, обраний ледь не з сотні варіантів, мав символізувати те, що компанія працює в різних напрямках.

У 1972 році компанія Adidas, домовившись з Леонідом Брежнєвим, стала постачальником олімпійської екіпіровки для спортсменів радянської збірної. Надалі CCCР придбає право на виробництво фірмових бутсів.

До кінця 1970-х років Adidas вважалася світовим лідером на ринку Спортивного взуття. Компанія працювала в 150 країнах світу, а її річний оборот становив близько $500 млн. На заводах бренду, розташованих у 24 країнах вироблялося понад 200 тисяч пар взуття в день. Adidas обирали не тільки олімпійські спортсмени та їхні шанувальники, а й, наприклад, пілоти Формули-1.

У 1976 році, переглядаючи змагання з бігу на літніх Олімпійських іграх в Монреалі, Адольф Дасслер помітив проблеми із взуттям у кубинського спортсмена Альберто Хуанторена. Він доручив представникам Adidas, які були присутні на Олімпіаді, з’ясувати, у чому причина, щоб не кидати тінь на бренд. Фахівці виявили, що Хуанторена використав нові кросівки Adidas зі знімними шипами, але самостійно замінив шипи на довші і прогадав. Помилку спортсмена виправили, і він виграв дві золоті медалі.

Adidas без Дасслера. Прихід Роберта Луї-Дрейфуса

Світове лідерство Adidas, здавалося б, повинно було зробити компанію непотоплюваною, але вийшло зовсім інакше. У 1978 році Адольф Дасслер – головний мрійник бренду, що забезпечив йому 800 патентів, – помер.

П’ять років компанію очолювала дружина підприємця Катаріна Дасслер, яка до цього і так тривалий час керувала щоденною роботою. Помітна роль залишалася за сином засновника Хорстом Дасслером, який керував французькою філією, а також, як і раніше, вів переговори з різними комітетами і федераціями й займався маркетингом.

І все-таки зі смертю Адольфа Дасслера Adidas поступово занепадала. Деякі джерела вважають, що виною всьому були сімейні чвари і бажання розділити спадок. Навіть якщо вони не мають рації, у компанії все одно з’явилися б проблеми. На ринок спортивної екіпіровки, який і був цілком конкурентним, заходили американські бренди на кшталт Nike і Reebok. Adidas, яка втратила свого головного інноватора і звикла до становища лідера, не змогла швидко відреагувати на жорсткіші умови.

До кінця 1980-х років компанія ще зберігала свої позиції на європейському ринку і залишалася світовим лідером. У США її потіснила з позицій Nike. У 1985 році померла Катаріна Дасслер, а ще через два роки – Хорст Дасслер. Так компанія виявилася обезголовленою.

До влади прийшли дочки Адольфа Дасслера, які попри те що не були ефективними керівниками, але ще й, за чутками, встигли пересваритися між собою. Зрештою було досягнуто компромісу, і в 1989 році спадкоємиці вирішили продати 80% компанії. Покупцем став французький підприємець і політик, власник футбольної команди Бернар Тапі, якому угода обійшлася в 1,6 млрд франків. Щоб купити компанію, він залучив кредитні гроші.

Тапі збирався повернути компанію на вершину, але це йому не вдалося. Головні його досягнення – перенесення виробництва в Азію і контракт з Мадонною, яка стала одним із облич бренду. У 1992 році у Тапі з’явилися проблеми: він не зміг виплатити кредитних відсотків, і в 1993 році банк Credit Lyonnais продав компанію другові Тапі Роберту Луї-Дрейфусу. Дрейфус придбав бренд за набагато більшу суму, ніж його продали дочки Дасслера, – 4,4 млрд франків.

Про чергового власника Adidas варто розповісти докладніше. Він народився в багатій родині, закінчив привілейовану школу і Гарвард, а потім трохи попрацював у сімейному конгломераті з торгівлі зерном. Луї-Дрейфус не став обмежуватися великою спадщиною і репутацією хорошого гравця в покер – замість цього він почав інвестувати в інші компанії. Незабаром він очолив компанію IMS Health, що проводила фармацевтичні дослідження, і вклав у неї близько $400 тисяч. У 1988 році її було продано за $1,6 млрд.

Після цього Луї-Дрейфус став керівником рекламного агентства Saatchi&Saatchi. Про цю його діяльність інформації менше, але зазвичай вона теж досить позитивна. Загалом, в Adidas прийшла людина, яка досить успішно очолювала кілька компаній і готова була врятувати відомий бренд.

Луї-Дрейфус отримав Adidas у важкому стані, компанія потребувала рішучих дій, і новий директор найняв у керівництво бренду колишніх топ-менеджерів і дизайнерів Nike і Reebok. Також Луї-Дрейфус завершив перенесення виробництва в Азію, постаравшись всіляко зменшити витрати, водночас збільшивши рекламний бюджет і приготувався до запуску фірмових магазинів бренду.

У 1994 році Adidas представила футбольні бутси Predator, створені Крейгом Джонстоном. Пророблена рекламна кампанія зробила модель одним з найпопулярніших брендів. Загальний успіх цієї лінійки дозволив їй проіснувати до 2015 року. У кращі часи у взутті Adidas Predator грали Зінедін Зідан, Девід Бекхем та інші відомі футболісти.

У 1994 році Adidas стала спонсором футбольного Чемпіонату світу в США. Під керівництвом Луї-Дрейфуса компанія, здавалося б, поступово повертала собі втрачені позиції і перетворювалася на колишню Adidas – з відмінною продукцією і найкращими спортсменами, які її представляли.

У 1995 році компанія стала публічною, що допомогло їй нарешті покласти край боргам. Успіх серії Predator дозволив створити турнір Adidas Predator, покликаний відкривати юні футбольні таланти.

У 1996 році Adidas забезпечує спортивною екіпіровкою для Олімпійських ігор збірні 33 країн і близько 6 тисяч спортсменів. Це була відмінна демонстрація відродження бренду. Продажі зросли на 50% – багато в чому, звичайно, завдяки змаганням.

У 1997 році відбувається знамените поглинання французької групи Salomon Sports, яка спеціалізується на виробництві екіпіровки для зимових видів спорту. Після цієї покупки компанія змінила назву на Adidas-Salomon. Нове надбання досить швидко окупилося.

Уже 1997 році Salomon представила Snowblades – особливий вид надкоротких лиж. У цей же час компанія відмовилася від орієнтації на класичні види спорту і почала звертати увагу на вуличний спорт. До складу Salomon входив один з провідних виробників ключок для гольфу – компанія Taylor Made.

Таким же чином Adidas отримала контроль над Mavic – одним із лідерів на ринку велосипедного спорту. Це дозволило компанії нарешті випередити Reebok і стати другим у світі виробником спортивних товарів, але Nike залишалася практично недосяжною.

Незважаючи на оптимістичні прогнози, інтеграція Salomon пройшла не так легко, як передбачалося. Становище бренду ускладнило ще й падіння продажів у Росії та Азії, що позначилося на прибутку. Зате компанія зміцнилася на ринку США, який після його захоплення Nike був для Adidas практично закритим.

Проте компанія розширювалася і продовжувала спонсорувати видатні спортивні змагання і спортсменів. На футбольному Чемпіонаті світу в 1998 році Adidas була одночасно офіційним спонсором змагання і технічним спонсором збірної Франції, яка і виграла цей турнір. Її виручка тоді становила майже 7,9 млрд марок.

Герберт Хайнер на чолі Adidas. Компанія в XXI столітті

Під керівництвом Луї-Дрейфуса бренд значно зміцнив позиції і вперше після епохи Адольфа Дасслера став претендувати на повернення світового лідерства. У 2001 році Луї-Дрейфус подав у відставку, але, на відміну від Дасслерів, підготував собі заміну: місце генерального директора зайняв Герберт Хайнер.

Хайнер з дитинства захоплювався спортом і особливо футболом. У професійного футболіста він не виріс, але відмінно розбирався в цій сфері і розумів, яку роль зіграла Adidas у розвитку спорту.

Хайнер насамперед довів до кінця створення підрозділу Adidas Sport Heritage, який почав виробляти повсякденний одяг. Любителі спорту також не залишилися без уваги: ​​для них було створено новаторський напрямок Adidas Perfomance.

Провівши часткову реструктуризацію, Хайнер почав планувати захоплення ринку, на якому компанія найсильніше поступалася Nike, – США. Хайнер не переставав працювати і в інших напрямках. У 2004 році було створено спільне підприємство Adidas і британськоого дизайнера Стеллою Маккартні – воно мало допомогти просуванню і збільшити асортимент продукції. Ця лінійка, орієнтована на жінок, існує і зараз.

Цього ж року було випущено лінія одягу Respect M.E., створеного за співпраці Adidas зі співачкою Міссі Елліотт. Надалі до бренду Adidas приєднаються ще кілька знаменитостей, які не мають відношення до спорту. Найгучнішим надбанням Adidas на цьому терені став репер і продюсер Каньє Уест, який пішов з Nike. Крім того, у 2014 році стало відомо про співпрацю компанії з музикантом Снупом Доггом. Колекції відомих музикантів і дизайнерів дозволили бренду зміцнити становище на ринку повсякденного одягу.

Особливе місце в діяльності компанії в середині 2000-х років займали судові розгляди з приводу використання символіки Adidas в колекціях інших брендів. У 2003 році за це потрапила під суд компанія Fitness World Trading, що використала в своєму одязі дві білі лінії, схожі на аналогічні три у Adidas.

Далі були C&A, Dolce&Gabbana, Wal-Mart і ціла низка інших компаній. Головним звинуваченням було використання все того ж фірмового знака Adidas із трьох смуг. Не всі позови вдалося виграти, а багато які з них бренди і зовсім вирішували поза судом. Судитися з приводу товарних знаків Adidas продовжує і зараз: у 2015 році було подано позов на Marc by Marc Jacobs.

Однією з найрезонансніших історій став судовий розгляд з Федерацією тенісу Великобританії: та намагалася змусити Adidas зменшити емблему зі знаменитими смужками на формі учасників Вімблдону. У суді було доведено, що компанія просто не встигне це зробити, і Adidas виграла справу.

Утім, і на Adidas подають позови інші компанії. У 2012 році представники Nike визнали, що модель кросівок конкурента, представлена ​​перед Олімпіадою, створена з використанням їхньої запатентованої технології Flycknit. Довгих розглядів, яких можна було б очікувати, не сталося: Adidas досить скоро довела в суді, що порушення патенту не було.

У 2005 році Adidas продала Salomon: причиною стали збитки підрозділу і прагнення сконцентруватися на головних напрямках. Хайнер назвав покупку французького виробника помилкою. Цього ж року Adidas за $3,8 млрд купила свого конкурента Reebok: очікувалося, що це дозволить наростити свою присутність у США. Частка справді збільшилася, але Nike наздогнати не вдалося. Більше того, відчулася відмінність між Adidas і Reebok у світогляді й напрямку роботи.

Надалі переваги від покупки Reebok стануть менш очевидними. У 2012 році почнеться масове обговорення того, що Reebok приносить Adidas збитки, а потім підуть чутки про можливий продаж бренду. Ще одним гучним придбанням Adidas став бренд Five Ten – виробник спортивного взуття. Сума угоди становила $25 млн.

Для захоплення американського ринку Adidas використовувала не тільки співпраця з реперами і покупку Reebok – були й інші підходи. Компанія виступала одним зі спонсорів НБА і НФЛ. Контракт з НБА був підписаний 2006 року як наслідок покупки Reebok: перш ніж увійти до складу Adidas, компанія була головним виробником екіпіровки для баскетбольної ліги.

У 2015 році стало відомо, що Adidas не має наміру продовжувати контракт з НБА, який закінчується в 2017 році, і її охоче замінила Nike з угодою на $1 млрд. Більша частина джерел сходиться на тому, що Adidas заради вигоди просто перемкнеться з усією ліги на окремих спортсменів.

Щодо НФЛ, то її офіційним спонсором була Reebok, яка уклала договір у 2000 році. У 2012 році її замінив Nike. Adidas, як і у випадку з НБА, відповіла укладенням контракту із зірками НФЛ.

У 2004 році Adidas уклала контракт з MLS – лігою європейського футболу в США. У 2010 році угода була продовжена до 2018 року. У США німецька компанія залишається провідним виробником екіпіровки для футбольних команд. Компанія займалася не тільки формою, а й глобальними програмами на кшталт Generation Adidas – фінансовою підтримкою клубів, які залучають молодих гравців.

У 2015 році Adidas уклала контракт ще й із НХЛ. Як і з іншими лігами, попереднім її спонсором була Reebok.

На європейському ринку компанія має сильні позиції в футболі. Adidas уклала контракти з Ліонелем Мессі, Полем Погба, Месутом Озілом і безліччю інших відомих гравців. Правда, Nike на цьому поприщі не відстає від конкурента, і збірна його гравців виглядає не гірше.

Бренди не перестають конкурувати на цьому ринку. Усім відомий випадок, коли Adidas в обхід Nike уклала рекордний контракт з Манчестер Юнайтед, а Nike відповіла вигіднішою пропозицією до Челсі. У підсумку лондонський клуб розірвав контракт з Adidas.

У 2016 році стало відомо, що Adidas домовився про умови рекордного контракту з мадридським Реалом, який принесе футбольному клубу € 1,4 млрд за 10 років. На футбольному ринку Adidas як і раніше випереджає Nike, хоча американський бренд робить усе можливе, аби виправити ситуацію. У той же час позиції Nike як світового лідера поки виглядають непохитними.

Часто можна зустріти думку, що Adidas і Nike працюють для різних категорій: Nike більше орієнтується на інноваційні технології і оригінальний дизайн, а у Adidas сильні позиції на ринку вуличного одягу і більш класичних моделей взуття та екіпіровки. У німецькій компанії є навіть спеціальна серія Consortium, яка перезапускає класичні моделі з урахуванням сучасних тенденцій.

Утім, і технологічних інновацій бренд не цурається. Наприклад, у 2005 році були випущені кросівки Adidas 1 із введеним мікропроцесором – їх позиціонували як перше у світі «розумне» взуття. Також компанія запустила додаток з геолокації для резерву взуття лімітованих серій.

Це був не перший додаток, розроблений Adidas: у 2013 році вийшов сервіс Snapshot, який вимірює швидкість та інші параметри польоту м’яча. У 2015 році Adidas придбала компанію Runtastic, яка спеціалізується на розробці фітнес-додатків. Операція обійшлась у $240 млн.

Adidas – один з найдорожчих брендів у історії. Німецька компанія внесла масу нових рішень у розробку спортивної екіпіровки. Довгий час була лідером ринку, вона втратила позиції тільки через відсутність нового талановитого керівника і впевненості у своїй перевазі.

Поступившись лідерством Nike, Adidas не розвалилася повністю, як прогнозували деякі скептики. Під керівництвом людей зы сторони – не з родини Дасслерыв – компанія почала повертати свої позиції, всіма силами намагаючись перемогти Nike. Чим закінчиться ця дуель, неясно, але в будь-якому випадку конкуренція між брендами на руку клієнтам, які отримують справді якісну продукцію.

Читайте також – 

Ростислав Черевко, adidas Україна: Український ринок непередбачуваний