У серпні 2025 року компанія з виробництва плівок для фотоапаратів і кінокамер Eastman Kodak повідомила про можливе банкрутство. Річ у тому, що виробник нібито не може погасити борги на суму близько $500 млн. Раніше, у 2012 році, Kodak уже подавала заяву про банкрутство. І хоча підприємство вижило, та його роль і вплив кардинально змінилися.
Однак те, що зробило Kodak легендою, зрештою і стало причиною її занепаду: компанія винайшла багато з того, що змінило індустрію — перетворила фотографію на масовий товар і вела монопольну гру в галузі плівки та фотохімії. Однак не змогла перетворити інновації на стійку бізнес-стратегію. AIN дослідила історію злетів та управлінських помилок Kodak, що й може призвести до їхнього банкрутства.
Історія бізнесу Kodak
У 1870-х роках американський винахідник і бізнесмен Джордж Істмен працював тоді ще банківським клерком і цікавився фотографією. Та в 1879 році він розробив першу машину для желатиносрібного фотопроцесу — класичний спосіб отримання зображення, який згодом став основою у плівковій фотографії. Уже за два роки разом із бізнесменом Генрі Стронгом вони заснували компанію Eastman Dry Plate Company для продажу пластин, де Стронг був президентом компанії, а Істмен — виконавчим директором. Пізніше ця компанія стала відома як Eastman Kodak.
У класичній бізнес-моделі компанії камеру часто продавали за низькою маржею, а прибутки доотримували з продажу плівки, хімікатів і проявлення. Така модель дозволяла підтримувати лояльність користувачів і створювати «екосистему» фотолабораторій, дистриб’юторських мереж і довготривалого споживання.
У 1888 році Істмен продав першу камеру Kodak за $25. На той час фотографія не була масовим явищем, а тим паче — бізнесом. Річ у тім, що для фотографічної плівки потрібні були необхідні знання, технічні навички та відповідне обладнання. Однак Kodak зробили фотографію доступнішою та продавали камеру із вбудованою плівкою всередині.
Уже до 1950-х років компанія Kodak контролювала левову частку американського аматорського кіноринку. Така ж ситуація була з професійним кіноринком США, як каже доктор Камал Мунір, професор стратегії та політики з Кембридзької бізнес-школи. За його словами, Kodak контролювала майже 70% ринку.
«Валовий прибуток від продажу плівки сягав близько 70%, а його успіх був додатково підкріплений величезною мережею дистрибуції та одним із найсильніших брендів у світі. Компанія повністю домінувала у своїй галузі», — заявляв Мунір у 2012 році.
За даними The Economist, уже у 1970-х роках на Kodak припадало 90% продажів плівки та 85% продажів фотоапаратів у США. У 1981 році обсяг продажів перевищив $10 млрд, забезпечуючи близько 80% рентабельності.
Окрім цього, компанія активно співпрацювала з американською владою — Друга світова війна, «Мангеттенський проєкт».
Попри самогубство засновника і винахідника компанії Джорджа Істмена у 1932 році, Kodak ще протягом десятиліть зберігав свої позиції завдяки низці інновацій. Наприклад, Kodachrome — плівка для слайдів і кінофільмів, яку виробляли протягом 74 років і яку вихваляли за її чіткість, архівну довговічність і яскраві відтінкиі.
Її використовували для створення голлівудських фільмів протягом більшої частини XX століття, для знімання коронації Єлизавети II у 1953 році. Також астронавт Ніл Армстронг використовував її, щоб зняти планом місячну поверхню під час місії «Аполлон-11». Так, та сама фотографія з Місяця зроблена на плівку Kodak.
Конкуренція із Fujifilm і поява цифрової фотографії
У 1975 році інженер Kodak Стівен Сассон створив прототип цифрової камери. Але вищий менеджмент компанії не поспішав комерціалізувати це рішення, побоюючись, що воно підірве ринок плівки — головне джерело прибутку. Компанія мала кілька цифрових ініціатив, але часто трактувала їх як допоміжні до основної моделі, а не як потенційно нове ядро бізнесу.
Сама камера була розміром із тостер і створювала знімок за 20 секунд. Вона мала низьку якість і вимагала складного підключення до телевізора для перегляду. Попри це, вважається, що пристрій мав величезний революційний потенціал, який керівництво не змогло побачити. Тобто Kodak винайшла технологію, але не змогла правильно інвестувати в неї.
Японський же конкурент Fujifilm вийшов на ринок США з дешевшими плівками у 1980-х роках. Fuji перемогла Kodak у спробі стати офіційною плівкою Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, що забезпечило їй постійне місце на американському ринку. Kodak відмовили у пропозиції в $1 млн за участь в Олімпіаді, запросивши 4 млн. Міжнародний олімпійський комітет же прийшов із цією пропозицією до японців, які одразу погодились.
Згодом Fujifilm відкрила у США власний завод із виробництва плівки, а її маркетинг і зниження цін почав забирати на себе частку ринку в Kodak. З 10% на початку 1990-х років до 17% у 1997 році.
У 1990-х і 2000-х роках Canon, Nikon, Sony та інші компанії швидко нарощували позиції в цифрових камерах. Далі на ринок виходили смартфони з достатньо якісними камерами. На відміну від інших гравців, які диверсифікували портфель (медицина, матеріали, електроніка тощо), Kodak намагалася примусити цифрові рішення відповідати старій моделі у вигляді плівки, проявлювання тощо.
Однак споживачам подобалися нові можливості зберігати фото в пам’яті смартфона або хмарних сховищах, а не на проявленій плівці чи у фотолабораторії. Таким чином плівкова фотографія поступово переходила в нішу, попри те що Kodak розробила першу у світі цифрову камеру.
Мобільна фотографія та банкрутство
У 1991 році на ринку з’явився перший цифровий продукт Kodak для щоденного використання. За 5 років компанія представила лінійку кишенькових цифрових камер DC20, але найбільший прорив на ринку відбувся у 2001 році з суббрендом Easyshare. На той час ринок уже був переповнений продуктами від Canon та інших виробників, а продажі плівки почали падати.
З 2007 року рівень продажу цифрових камер зменшувався. Якраз у тому ж році Apple презентувала перший iPhone — відтоді «класичну» цифрову фотографію почала витісняти мобільна. Fujifilm припинила виробництво кіноплівки у 2013 році, інтегрувавши цифрові пресети своїх плівок у камери. Натомість Kodak залишився останнім великим виробником.
У 2012 році Kodak подала заяву про захист від кредиторів, зіткнувшись із великими боргами та скороченням доходів. Компанія продавала патенти, закривала підрозділи, скорочувала штат, а потім, вийшовши з банкрутства, фокусувалася вже не на споживчій фотографії, а на професійному друці, обладнанні та ліцензуванні.
У серпні 2025 року Eastman Kodak у своєму фінансовому звіті за другий квартал заявила, що існують «істотні сумніви щодо її здатності продовжувати діяльність». У звіті Kodak зазначала, що компанія не має «гарантованого фінансування або доступної ліквідності» для погашення своїх боргових зобов’язань на суму близько $500 млн. Щоб знайти кошти, компанія планує припинити виплати до свого пенсійного плану.
Натомість для The Verge Kodak заявили, що зможуть подолати фінансову кризу та вийти в плюс, хоча й акції компанії впали більш ніж на 25%.
Але згодом перемогли смартфони та цифрові камери, залишивши плівку для поціновувачів, а сама компанія не встигла адаптуватися до стрімких змін цифрового світу.
328
