Аналітичний нагляд: як відеоспостереження перетворюється на бізнес-інструмент у ритейлі

Під час панельної дискусії в ході RAU Workshop експерти поділилися власним досвідом реалізації проєктів та своїм баченням взаємодії департаментів ІТ, безпеки, маркетингу та інтеграторів.

В обговоренні теми «Як відео перетворюється на бізнес-інструмент у ритейлі» взяли участь комерційний директор Security Hub Денис Карельських, керівник відділу технічного забезпечення охорони групи компаній Епіцентр К Олександр Крігер, керівник компанії Performance (проєкт Sherwood та Grand Hills, Ужгород) Віктор Логойда. Модератором дискусії виступила CMO Viatec Юлія Подолянко. Учасники панельної дискусії розповіли про сценарії налаштування певних процесів, виклики та практичні кейси, а також виправданість інвестицій у ті чи інші рішення. RAU пропонує основні тези.

Формування попиту

Через повномасштабну війну великий попит на ринку відеонагляду та безпеки спостерігається з боку державних структур. Водночас є певне скорочення кількості запитів від приватного сектору. Відеокамери допомагають знаходити злочинців практично по гарячих слідах. Багато камер розпізнають обличчя і номери авто. Як не парадоксально це звучить, але поки в Україні в цьому аспекті стає безпечніше. Проте після закінчення бойових дій це співвідношення зміниться на протилежне, оскільки, як свідчить історичний досвід, можливий певний сплеск злочинності. Тому експерти прогнозують бум технологій безпеки.

На фото: Денис Карельських чекає відновлення попиту з боку комерційних замовників

Наразі ж впровадження сучасних технічних рішень стикається з дефіцитом персоналу, який має обслуговувати такі системи. Тому, зокрема ритейлери, вимушені шукати рішення для торговельних об’єктів, де серед співробітників практично немає чоловіків. Наприклад, впроваджувати системи для аналізу відеозображення, прописувати спеціальні алгоритми задля швидкого реагування на певні ситуації. Скажумо, в компанії Епіцентр розроблені навіть спеціальні системи повідомлення центрального офісу. Компанії доводиться йти в ногу з часом, яким би важким цей час не був.

Сучасний ринок відеонагляду пішов далеко вперед і тепер зусилля фахівців зосереджуються на відеоаналітиці, для того, щоб можна було автоматизувати процеси. Наприклад, в житлових комплексах виклик ліфта чи відкриття воріт тепер відбувається автоматично (після розпізнавання авто чи самого власника житла), а чат-боти використовуються для пропуску на територію ЖК кур’єрів сервісів доставки, різноманітних майстрів тощо. Так, в одному із ЖК зробили для мешканців 260 квартир сервіс із розпізнаванням обличчя власників для доступу на територію, в будинок чи паркінг.

Практичні сценарії

Однією з цілей відеоаналітики є завчасне виявлення або навіть попередження якихось небезпечних чи протиправних ситуацій. Раніше в ТРЦ більше опікувалися спостереженням власне за самим ТРЦ та громадськими просторами, а вже його орендарі на свій смак і розсуд замовляють якісь інші рішення. Тут головне завдання стоїть в інтеграції рішень ТРЦ та його орендарів, оскільки для різних орендарів робили різне.

Під час Covid-19 актуальним було вимірювання температури відвідувачів та контроль носіння масок. Зараз це – розпізнавання облич та автомобільних номерів. Часи змінюються, а разом з новими задачами видозмінюється використання систем відеоспостереження. Тому системні інтегратори в галузі безпеки намагаються продавати клієнтам те, що їм дійсно буде необхідне. Наприклад, система зчитування номерів задля заїзду на паркінг. Тепер чеки за парковку зберігати не потрібно – відповідна інформація про оплату задля відкриття шлагбауму підтягується автоматично. Краще звісно, чеки зберігати, бо будь-яке обладнання може дати збій.

Також колись були популярні «теплові» схеми відстеження трафіку в ТРЦ, щоб наочно показувати точки, де можна брати більшу плату за оренду в прохідному місці. Або відслідковування мертвих зон. Також ця інформація використовувалася для направлення покупців у певні ділянки торгівельного об’єкту. Наразі через повномасштабну війну такі технології не дуже затребувані, бо подекуди в ТРЦ можна побачити вільні місця. Але після закінчення бойових дій цей інструмент буде знову популярним.

Не лицем єдиним

Водночас в торгово-офісному центрі, де знаходиться близько сотні офісів, управляюча компанія поставила на вході в приміщення розпізнавачі обличчя. Аби отримати доступ орендарю потрібно лише отримати QR-код або занести в базу своє фото. Так само це стосується і коворкінгу і зони загального користування ТОЦ. Тому орендарі, наприклад, офісних приміщень починають більш дисципліновано платити, оскільки автоматика просто вимикає доступ, коли скінчився час оренди. Згодом аналогічне рішення застосували в паркінгу ЖК по розпізнаванню номерів авто і це спонукало власників до більш акуратної оплати.

На фото: Віктор Логойда відзначає підвищення платіжної дисципліни орендарів

На думку експертів, розпізнання облич – це тренд на найближчі 5-10 років. Наприклад, ритейлери використовують розпізнавання облич для створення чорних списків, аби завчасно виявляти потенційно небезпечних осіб. Є напрацювання по базах (авто і людей) і ними діляться між маркетами в рамках мережі.

Але вже не тільки обличчя розпізнають. Для цілей маркетингу важливо розрізняти гендер та вік покупців. Також використовують контроль касових операцій та контроль черг, аби своєчасно викликати додаткового касира у разі потреби. Значне здешевлення відповідного обладнання сприяє активному поширенню цих технологій.

Так само обов’язковим став контроль парковки через розпізнавання номерів. Свого часу біля ТРЦ Lavina на під’їзді до території торговельного центру встановили камери системи «Безпечне місто», що значно полегшило боротьбу з викраденнями авто, відслідковуванням машин двійників тощо. Це гарний приклад співпраці держаних структур із представниками ритейлу.

Технологія замовлення

Замовник має точно знати, що він хоче отримати. При необхідності інтегратор може йому підказати, наприклад, що має бути лише один варіант виконання певної операції (скажімо, оформлення оплати на касі). Також виникає одвічне питання: наймати інтегратора чи обходитись власними силами. Єдиного варіанту відповіді не існує, бо важливіше точно ставити задачу. Має бути відповідальна за впровадження людина чи навіть відділ. Інколи цим займається сам власник. Але в будь-якому випадку в результаті співпраці замовника та постачальника обладнання (системного інтегратора) має бути сформована кінцева ціль і необхідні параметри проєкту.

Компетентних замовників в технологічних питаннях не так багато. Інтегратор зазвичай пропонує існуючі технології. Якщо вони вирішують поставлену задачу, пропонується конкретне рішення. Якщо ж готові рішення не підходять, в такому випадку розробляється спеціальне ПО (коли інтегратор розуміє що такий запит може повторюватися і готується наперед).

Технологія – це інструмент, а процес відіграє більшу роль. Набір стандартних функцій особливо не змінюється. А от те, як ці функції будуть виконувати співробітники, особливо в умовах дефіциту персоналу, важливо. Тому відеонагляд давно став комплексною процедурою, а не просто спостеріганням за моніторами. Завдяки автоматизації можна аналізувати події і виокремлювати важливе для різних підрозділів. При меншій кількості задіяних працівників.

На фото: Олександр Крігер вважає за краще масштабувати діючі пілотні проєкти

Наприклад, в мережі Епіцентр близько 700 поштоматів (з приблизно 1500) обладнані відеоспостереженням. Проєкт масштабується й ритейлер шукає правильні рішення аби слідкувати за цим господарством.

Робота над помилками

Інколи компанії припускаються помилок, набуваючи новий безцінний досвід. Наприклад, компанії Performance свого часу довелося кілька тижнів виправляти помилку, якої припустилися її клієнти в одноу зі столичних ЖК з великою системою домофонів – на 800 квартир. Фахівці управляючої компанії ЖК так налаштували свій «дзвоник» на вході, що це зачепило інші об’єкти, підключені до централізованої системи. Відтоді в Performance знають, що в замкненій системі безпеки не можна передавати паролі клієнтам – системою має опікуватися лише інтегратор (за певну абонплату), а замовник може налаштовувати лише свою частину сервісу.

Також свого часу в ТРЦ будували мережі WiFi, але не для загального користування відвідувачами, а для внутрішнього вивчення певних маркетингових параметрів. Це були досить дорогі рішення, з великою кількістю елементів, щоб зрозуміти переміщення клієнтів. Але з точки зору затрат і отриманої користі, на думку інтеграторів, це доволі сумнівна штука. Тому важливо рахувати економіку таких рішень.

З іншого боку, буває, інтегратори пропонують все разом, що в них є в портфелі. Але якщо в реальності ритейдер використовує 20-30% від всіх можливостей системи, виникає питання: навіщо переплачувати? Адже для впровадження та використання всіх можливостей, по-перше, треба мати навчений персонал. По друге, варто зробити пілотний проєкт і порахувати ефективність такої новації, наприклад, по збору певної аналітики. І потім вже приймати рішення про встановлення системи, що теж займає певний час та вимагає ресурсів.

Також часто інтегратори пропонують: ви скажіть що хочете, а ми зробимо. Проте на практиці виходить, що реалізувати можна лише певний існуючий алгоритм. Якщо його немає, створити щось нове дуже важко (зняти технічне завдання з різних підрозділів замовника, передати інтегратору узагальнені вимоги, а потім на черговій зустрічі з’ясувати, що один із підрозділів вже змінив свою думку). Значно краще масштабувати щось, що вже працює й виходячи із розуміння потреб бізнесу доносити замовникам, що можуть робити певні технічні засоби.