Руслан Шостак, Varus та EVA: Процес розвитку має бути постійним, не залежно від того, що відбувається навколо

Співвласник провідного українського рітейлера в сегменті drogerie EVA та мережі продуктових супермаркетів Varus про побудову ефективної команди та розвиток бізнесу в умовах війни, а також про досвід, трансформацію й перспективи проекту “Дитинство без війни”, в рамках якого було евакуйовано та розміщено в турецькій Анталії понад 2700 дітей-сиріт з опікунами.

Український бізнесмен і благодійник Руслан Шостак, в інтерв’ю Укрінформ окрім опису роботи свого бізнесу, докладно поділився власним досвідом про те, як держава та бізнес можуть ефективно діяти як одна команда заради великої мети. RAU пропонує ознайомитися із основними тезами цієї розповіді.

Про запоруки успіху будь-якої команди

Щоб отримати більший результат, потрібно, аби команда працювала з повною самовіддачею, як єдиний злагоджений механізм. Побудова команди масштабом одного проекту чи в рамках цілої країни – це фактично один і той самий принцип. Він полягає в тому, що кожен повинен працювати над досягненням єдиної мети, як от зараз ми всі, українці, маємо однією командою наближати перемогу. Десь у грудні усвідомили, що буде війна, і почали готувати наші компанії до цього. Не настільки ретельно, як могло бути, але готувалися.

Про втрати та можливе відшкодування

В перші тижні березня втратили 15 000 -20 000 кв. м складських площ, де було знищено дуже багато товарів. Матеріальні збитки були колосальні. Знищені склади не відновлювали, а переїхали на інші.

Переконаний, що це була цілеспрямована російська операція. Вони знищували продовольчі склади, або посіяти паніку та загрозу голоду серед населення. Тоді в один день були знищені склади АТБ, Varus та Сільпо.

Оскільки жоден український бізнес самостійно не може подавати на відшкодування, сподіваємося, що це буде загальна державна програма. Поки збираємо факти втрат, юристи працюють над тим, щоб контролювати всі дані, готують юридично обґрунтовані претензії до росії. Також надаємо ці дані у відповідні міністерства.

Про необхідність інвестування у внутрішній ринок

Зараз Україна як ніколи потребує бізнесменів вдома та, як ніколи, потребує інвестицій з-за кордону. Хто хотів вийти за кордон, потрібно було виходити раніше, але ж не зараз. Зараз, навпаки – прекрасна можливість дбати про бізнес в Україні. Безперечно, є ризики нових втрат. Але треба вкладатися в країну аби вона вистояла. Для мене це принципова справа: відстояти країну, переламати цей тренд виводу коштів та пошуку «кращої долі» деінде. Інвестиційний ринок дуже простий: гроші «тікають» – країна падає, гроші надходять – процвітає. У цей час ми не можемо розраховувати на іноземні інвестиції – тільки на українські інвестиції.

Зараз в Україні відкриваємо нові магазини, будуємо склади, інвестуємо мільярди гривень, тому що віримо в перемогу. Процес розвитку має бути постійним, не залежно від того, що відбувається навколо.

Україна може стати точкою зростання для заходу, для Європи, тому що Європі вже немає куди інвестувати. Диво не буває тільки економічним. Воно спільне та потребує комплексних реформ. Загалом, кожна людина має нести відповідальність за свою країну, і буде нам щастя.

Проект «Дитинство без війни» – це спільний успіх держави та бізнесу

Із початком війни поняття захисту дітей набуло нових вимірів, стало справою тих, хто цим раніше не займався. Серед них – проект “Дитинство без війни”, який був реалізований усього за два тижні. Перша зустріч з посольством була 7 березня 2022 року, а перші діти виїхали з України 25 березня. Перша група нараховувала близько 500 дітей та супроводжуючих осіб, потім доїжджали інші, й приблизно у квітні минулого року їх вже було під 2000. Загалом у рамках проекту з України було евакуйовано та розміщено в турецькій Анталії понад 2700 дітей-сиріт з опікунами.

Не маючи відповідного досвіду, стукали у всі можливі двері та змогли вибудувати систему безпечного та наповненого життя для дітей. Це спільна справа бізнесу й держави, можливість вчитися співпрацювати, також і для майбутніх проектів. Держава не допомагає коштами чи організаційно, але піклується про дітей, контролює, аби все відповідало встановленим нормам. Зокрема, фахівці з Мінсоцполітики та Міносвіти допомогли вибудовувати систему та налагодити освітній процес. Навчання відбувається в онайн-режимі. Завдяки спонсорам отримали тисячі планшетів для навчання.

Для дітей з особливими  потребами організовано індивідуальний освітній процес. Це фактично кожна п’ята дитина. Окрім особливого освітнього процесу, такі категорії дітей вимагають медичного забезпечення. Від самого початку ми не чекали на гуманітарний статус захисту від Туреччини, одразу оформили страхування для всіх.

Дітей зараз стало менше, аніж на старті проекту, тому що деякі батьки-опікуни прийняли рішення повернутися з різних причин. Проте є багато дітей, які хочуть приїхати вдруге, але вже для відпочинку. Ми підтримуємо ідею відпочинку та оздоровлення дітей-сиріт в Туреччині, зараз є вільні місця та йде робота над другою фазою проекту. В Туреччині орендували й навіть купували транспорт, аби щодня по 50-100 дітей могли кудись поїхати й щось цікаве побачити. Держава Туреччина опікується безпековою складовою – надала нам жандармів, медичних працівників, які постійно живуть у готелях. Проект “Дитинство без війни” вже досяг позначки 5 млн євро, і це не межа. Він триває і триватиме доти, поки триває війна.

Наша мета – знищити сирітство в Україні як явище, це цілком можливо. Тому що ніякий спонсор, щедрий дядько, не може дати дитині-сироті те, що потрібне найбільше – сім’ю. Мені соромно, що 70 000 дітей-сиріт в Україні не мають сімей. Це величезна цифра. І внаслідок війни вона лише зростає.