Історія успіху “цинічного хижака”: як власник LVMH Бернар Арно став найбагатшою людиною світу

73-річний Бернар Арно понад 30 років очолює “імперію розкоші” LVMH Moët Hennessy – Louis Vuitton. За цей час він зібрав під своїм крилом майже 80 дорогих брендів: від сумок Louis Vuitton та елітного алкоголю Hennessy до виробника годинників Hublot та ювелірного гіганта Tiffany. Як Арно став лідером світового ринку люксового рітейлу і що планує залишити після себе.

У 2023 році статки французького бізнесмена Бернара Арно сягнули рекордної позначки – $210 млрд – через шалене зростання попиту на розкішні сумки та ювелірні прикраси з боку китайських покупців, які вийшли з найсуворіших у світі карантинних обмежень. Завдяки цьому власник Louis Vuitton зацементував позицію найзаможнішої людини світу. Економічна правда підготувала розлогий матеріал про те, як Арно отримав контроль над LVMH, що зробило його лідером ринку та як він готує дітей до керування імперією. RAU пропонує ключове з матеріалу.

Батьківський бізнес і переїзд до США

Майбутній мільярдер народився в 1949 році у французькому містечку Рубе, округ Лілль, в заможній родині власника будівельної компанії Ferret-Savinel Жана Арно та піаністки Марії-Жозеф Савінель. Рідне місто Бернара вважалося центром ткацького та прядильного ремесла і саме текстильне підприємство пізніше стане першою цеглиною у фундаменті транснаціонального конгломерату. Здобувши фах інженера, 21-річний Арно пішов працювати у фірму батька, а згодом її очолив.

На початку 1980-х, коли до влади у Франції прийшли соціалісти, Арно продав батьківський бізнес і перебрався в США. Осівши у Флориді, він відкрив компанію з будівництва таунхаусів. Тодішні будівельний та іпотечний буми в США швидко принесли великі гроші: за чотири роки Бернар заробив майже $20 млн.

Розвиваючи бізнес, він вивчав у США прийоми злиттів і поглинань, тому повертався додому у середині 1980-х озброєний типово американськими методами агресивного захоплення компаній. Згодом Арно пригадував, що Америка дала йому головний урок: серйозний бізнес не терпить мрійників та фантазерів.

Перші кроки в індустрії краси

К 1984 році Арно дізнався про продаж текстильного конгломерату Agache-Willot-Boussac. Отримавши $80 млн кредиту в банку Lazard Frères та доклавши $15 млн власних коштів, він придбав контрольний пакет акцій цієї компанії. Boussac володів перспективним домом високої моди Christian Dior та прибутковим універмагом у центрі Парижа Le Bon Marché. Арно перейменував конгломерат на Financiere Agache, скоротив витрати, продав деякі активи, а Christian Dior залишив. Також він звільнив 5000 робітників і через це заробив репутацію цинічного хижака.

Бернар прагнув стати одноосібним власником корпорації. Щоб досягти цього, він скористався родинними зв’язками. Його перша дружина була кузиною колишніх власників Agache-Willot-Boussac, тому бізнесмен на правах родича переконав їх продати йому їхню частину акцій. Згодом він викупив в уряду Франції решту акцій та отримав статус одноосібного власника. Для цього йому довелося взяти зобов’язання відродити текстильний конгломерат. Це йому зрештою вдалося.

Бізнесмен загорівся ідеєю створити групу, яка б стала світовим лідером з продажу предметів розкоші, тож він почав скуповувати перспективні проекти. Спочатку під його контроль перейшов бренд Celine, а згодом він допоміг молодому дизайнеру Крістіану Лакруа відкрити власний дім моди.

Як Арно забрав собі LVMH

Після перших успіхів Бернар наприкінці 1980-х років поставив собі не менш амбітну мету: за наступне десятиліття очолити найбільшу у світі компанію із сфери розкоші. Він націлився на Louis Vuitton.

Після злиття у 1987 році Moët Hennessy (виробник алкоголю преміум-класу) та Louis Vuitton (створення люксових сумок і валіз) група стала світовим лідером у цій сфері. Оскільки Moët Hennessy була втричі більшою за нових партнерів, головою конгломерату став представник першої – Ален Шевальє, а керівник другої – чоловік правнучки дизайнера Луї Вюїттона Анрі Ракам’є – віце-президентом. Незабаром розбіжності між ними призвели до судової тяганини. Як компроміс Ракам’є запросив на пост керівника LVMH Арно, який давно поклав око на компанію.

Арно за допомогою банку Lazard Frères та британської компанії Guinness придбав 45% акцій групи, а до 1989 року, заручившись підтримкою родин Хеннессі та Мое, повністю витіснив представників Louis Vuitton з конгломерату, які його саме і впустили в конгломерат. Так француз став основним акціонером та гендиректором компанії.

Анрі Ракам’є (Louis Vuitton), Ален Шевальє (Moët Hennessy) та Бернар Арно

Підйом LVMH і конкуренція за Gucci

Отримавши бажаний “діамант”, Бернар узявся за реалізацію мрії зі створення імперії розкоші. На інвестиції в провідні світові парфумерні бренди, виробників розкішних годинників та ювелірних прикрас, легендарних шато і продавців елітного алкоголю він витратив мільярди доларів. На початку 1990-х років щорічна виручка LVMH становила $5 млрд ринкова капіталізація – $10 млрд. У 1996 році за $2,6 млрд він придбав контрольний пакет акцій мережі безмитних магазинів DFS Group і будинок моди Loewe. Наступного року за $267 млн під контроль LVMH перейшла французька мережа магазинів парфумерії та косметики Sephora. 

За таку агресивну манеру ведення бізнесу Бернара прозвали “вовком у кашемірі”. У 1999 році група придбала кількох виробників годинників (Tag Heuer AG, Zenith, Ebel, Chaumet) і на їх основі створила підрозділ годинників та ювелірних прикрас. Тоді ж загострилося давнє публічне суперництво Арно з французьким мільярдером Франсуа Піно, який володіє брендом Gucci та аукціонним домом Christie’s. Піно в ті роки скупив низку брендів, паризький торговий центр Printemps і меблеву компанію Conforama.

LVMH у 1999 році спробував придбати контрольний пакет акцій Gucci. Попри провал з Gucci, за понад 20 років LVMH здійснив кілька десятків успішних угод, завдяки чому в конгломерат наразі входять майже 80 брендів. Одне з останніх гучних придбань Арно – Tiffany&Co. Група купила американську ювелірну компанію за $15,8 млрд, що вважається найдорожчим придбанням бренду розкоші в історії.

Із зростанням конгломерату росли і статки його власника. У січні 2019 року Арно за день заробив $4,3 млрд після того, як акції LVMH зросли на 6,9%. Через півроку Бернар знову з’явився на обкладинках журналів, ставши третьою людиною у світі зі статками понад $100 млрд. Пандемія коронавірусу погіршила позиції Арно в рейтингу мільярдерів. Але вже у грудні 2022 року, після чергового вдалого періоду на біржах, Арно потіснив Ілона Маска з першого рядка рейтингу багатіїв зі статком $178 млрд. Наразі він залишається найбагатшою людиною світу. Forbes оцінює його капітал $238 млрд, а Bloomberg – $210 млрд.

Арно із старшими дітьми, Антуаном та Дельфіною

Сімейний підряд

Описуючи діяльність бізнесмена, провідні видання часто пишуть: “Арно і родина”. Це пов’язано з тим, що п’ятеро дітей Бернара перебувають на керівних посадах в LVMH і впливають на розвиток бізнесу. Свою справу 73-річний підприємець планує передати саме їм. Двоє його старших дітей від першого шлюбу – Антуан та Дельфіна Арно. Саме Дельфіну, старшу дочку, називають найбільш очевидною спадкоємницею імперії батька. Вона почала кар’єру в McKinsey&Co., а згодом стала наймолодшим віцепрезидентом Louis Vuitton в історії.

У січні 2023 року Дельфіна очолила Dior. Її молодший брат Антуан є виконавчим директором бренду чоловічого одягу Berluti й очолює бренд одягу з кашеміру Loro Piana. Обидві компанії входять до LVMH. Крім цих посад, Антуан у червні 2018 року став керівником відділу комунікацій та іміджу LVMH, а наприкінці 2022 року – генеральним директором сімейного холдингу Christian Dior SE.

Александр Арно, ще один син Бернара, був гендиректором німецького бренду валіз Rimowa, а після придбання конгломератом Tiffany став її віце-президентом з питань продукту та комунікацій. Молодший брат Александра Фредерік також працює в LVMH. У 2018 році він приєднався до конгломерату як директор із стратегії та цифрових технологій швейцарського бренду годинників TAG Heuer, найбільшого годинникового бренду LVMH. У 2022 році Фредерік став його гендиректором. Наймолодший син Арно, 23-річний Жан, почав працювати в LVMH у 2021 році, приєднавшись до Louis Vuitton на посаді директора з маркетингу та розробки продуктів.