Роман Романчук, Multiplex: Ми працюємо з NATO, але не з тим

CEO мережі Multiplex Роман Романчук в інтерв’ю порталу Media Business Reports розповів як компанія зустріла російське вторгнення, з якими викликами керівництву доводиться стикатись майже щодня, чи вірить він у майбутнє галузі та де їй варто шукати допомоги. RAU пропонує ознайомитись з головними тезами матеріалу.

Про перші дії після вторгнення російських військ та релокацію команди

Ми використали левову частку нашого плану дій з періоду ковіду. Там були схожі завдання: працювати віддалено, доволі швидко консервувати кінотеатри і взаємодіяти зі всіма партнерами й контрагентами. На жаль і на щастя водночас, процеси вже були відпрацьовані, а команда – готова.

Вранці 24 лютого ми прокомунікували всім працівникам, що ніхто нікуди не рухається, кінотеатри не відкриваються. Ми повідкривали внутрішні канали, завдяки котрим будь-яка людина з компанії – а на час початку вторгнення це було 929 працівників – дуже швидко могла зв’язатися зі мною щодо будь-чого: від робочих моментів до особистої безпеки.

Ми зібрали все цінне, а наприкінці дня, виходячи з офісу, я забрав це із собою.

Загалом якщо консервація охоплює переміщення товарів з одного кінотеатру до іншого, то це займає дві доби. Коли товари потрібно перемістити до іншого міста, то йдеться вже про три-чотири доби – залежить від логістики.

Про прийняття рішення щодо відновлення роботи кінотеатрів

Плануючи перші відкриття (а це було три кінотеатри: два у Львові й один у Хмельницькому), ми передусім оцінювали безпеку, потім дивилися на наявність команди, а третій фактор був економічним. Все залежало від того, чи погодиться ТЦ відчутно зменшити оренду – щоб відкриття дозволяло нам не бути суттєво збитковим. Тобто якщо ми могли працювати, перекриваючи поточну оренду та зарплатню, то відкривалися, оскільки саме питання зарплатні було визначено як ключовий пріоритет.

24 лютого, не чекаючи кінця періоду, ми виплатили всім повну зарплатню за місяць, а на початку березня наперед виплатили за півмісяця.

Із середини березня ми мусили розробляти диференційовані рішення. Умовно це були три категорії: ті, хто могли працювати; ті, з ким ми юридично призупинили трудовий договір, але виплачуємо певну матеріальну допомогу; суперскорочена команда, потрібна для виконання ключових функцій. Це люди з центрального офісу (з 83 лише 19). Їм зарплатня зараз теж виплачується не у повному обсязі: спочатку йшлося про коефіцієнти в 20–30% від окладу, згодом вони трохи підвищились, але до довоєнного рівня поки дуже далеко.

Про перспективи та діяльність мережі

Зараз у нас працює 17 кінотеатрів (три з них – франчайзі) і 54 зали. Загальна кількість до повномасштабної війни – 162 зали та 29 кінотеатрів.

Ми дивимося на ліквідність, щотижня робимо доволі глибокий аналіз, проекцію на наступний період, розуміючи, що протягом року ситуація не буде радикально кращою. Це умовний горизонт, до котрого ми маємо якось виживати. Щодо стратегічного завдання не збанкрутувати, дивимося два критерії: перший – щоб ситуація буде не гіршою, ніж зараз, другий – що ми й надалі зможемо домовлятися з партнерами та кредиторами.

Про зруйновані та пошкоджені кінотеатри

Наразі сім кінотеатрів мережі зруйновані, ще чотири – пошкоджені.

Ми вже спілкувались з владою щодо відшкодування та відновлення, але конкретного бачення поки немає. Ми багато спілкуємося з міжнародними кінотеатральними організаціями та найактивніше наразі опрацьовуємо співпрацю з Американською асоціацією власників кінотеатрів. Англійською вона називається NATO, тож ми працюємо з NATO, але не з тим.

Йдеться про те, аби зробити фонд і акумулювати в ньому кошти для підтримки кінотеатральної індустрії під час війни та для відновлення галузі. Але наскільки це вдасться, якими будуть результати та скільки грошей збереться у цьому фонді – покаже час. До цієї ініціативи також приєдналась Європейська асоціація кінотеатрів UNIC. Якщо в результаті це не конвертується в окремий потужний міжнародний фонд, то ми спробуємо створити власну програму на базі якогось уже існуючого міжнародного фонду.

Про відновлення кінотеатру в ТРЦ Retroville

Так, ми плануємо відновити цей кінотеатр. Кінотеатр перебуває у тій частині будівлі, що постраждала менше, тому руйнування не дуже значні, але три зали точно не запрацюють найближчим часом. Не певен, чи решта чотири працюватимуть на повну потужність, позаяк саме зараз ми інспектуємо систему вентиляції та кондиціонування.

Про динаміку відвідуваності у кінотеатрах, що працюють

Загалом динаміка позитивна. Але це дуже залежить від того, наскільки взагалі безпечно почуваються люди. Ще один фактор – інформованість: наприкінці березня багато хто просто не міг зорієнтуватися, що вже працює, а що – ще ні. Значний вплив має тривалість комендантської години. Спочатку вони розпочинались о 19:00 або о 20:00, а ми мали завершувати останній сеанс за 1,5–2 години до, аби глядачі встигали доїхати додому. Ну і, звісно, на кількість глядачів дуже впливає наявність контенту: у березні-квітні його уже бракувало, бо взагалі не було міжнародних релізів.

Ми свого часу провели дуже багато роботи, аби повернути контент світових студій, бо останні просто не розуміли наших реалій. Але поступово вони зрозуміли, що ми не лише не збираємося вмирати, а й плануємо відновлювати бізнес та економіку і загалом щасливо жити. Для того аби розхитати бюрократію, знадобилося три-чотири тижні, але це вдалося.

Тобто ми вели перемовини не з дистрибуторами, а безпосередньо зі студіями. Багато дистрибуторів першими тижнями виходили з того, що більшість кінотеатрів закриті, тому випускати релізи економічно недоцільно, збори будуть невеликими. Краще почекати, коли відновиться більше кінотеатрів. Але ж це так не працює: кінотеатр не може відновити роботу, якщо немає чого показувати. Тому я й домагався комунікацій безпосередньо з виробниками, бо проактивної позиції з боку дистрибуторів не було.

Про кількість сеансів на день та відвідуваність 

Зараз в одному залі проводиться три-чотири сеанси на день. Проти довоєнного періоду це суттєво менше, бо, по-перше, не працюють сеанси до 10:00, а по-друге, не працює щонайменше один (а в деяких містах – два) вечірній сеанс. Це пов’язано з комендантською годиною, тривалість якої в країні відрізняється.

Якщо говорити про кінотеатри, що працюють, то йдеться приблизно про зменшення у 2,5 рази. Хоча це, звісно, залежить від контенту: якщо він очікуваний, то різниця менша – десь 1,5–2 рази. Крім того, час від часу з’являються фактори, котрі ще більше знижують відвідуваність у всій країні – наприклад, атака на ТЦ у Кременчуці. Хоча по регіонах реакція відрізняється: у Кривому Розі її вплив був меншим, ніж у інших.

Про зміни у вартості квитка

На зміну вартості квитка впливають два важелі: з одного боку, це складова PnL – на жаль, суттєво змінюються експлуатаційні та комунальні витрати, дорожчає, наприклад, бар та ще багато чого. З іншого боку, є від’ємна динаміка купівельної спроможності громадян, тому ми просто не можемо піднімати свої ціни. Щодо змін проти довоєнного часу, то у березні-травні ми працювали зі знижкою у майже 50% від довоєнної вартості квитка, а зараз потроху відновлюємося до цього рівня. Цін, що були б вищими за довоєнні, в нас немає, але наразі важко сказати, скільки ще часу зможемо їх втримувати.

Про правила роботи мережі

На жаль, у всіх регіонах маємо повітряні тривоги майже щодня. Тому процес переривання сеансів та розміщення людей у сховищах уже відпрацьований: вони є в усіх ТЦ, де ми відкриті. Так само відпрацьований механізм дій з квитками, але ми продовжуємо його вдосконалювати з огляду на побажання клієнтів. Наразі пропонується кілька опцій. Наприклад, якщо тривога тривала менше ніж 20 хвилин, глядачі можуть повернутись і додивитися фільм. Коли більше – пропонуємо сеанс цього самого дня в іншому залі, а у разі, коли це не влаштовує глядача, він може обрати сеанс в інший день протягом певного часу. У крайньому разі повертаємо кошти за квиток.

Хоча є випадки негативного фідбеку від глядачів, особливо у ТЦ, котрі не дуже сумлінно зважають на тривоги: я виходжу з кінотеатру, маю йти до сховища, а тим часом усі магазини працюють. Утім, інакше ми не можемо, бо це наш стандарт.

Про відносини з дистрибуторами 

Передусім стало набагато більше комунікації – як із дистрибуторами, так і з іншими партнерами. Щодо поступок, вони також є, за що ми дуже вдячні. Переважно щодо наявності контенту та відтермінування заборгованості, котра з’явилася до війни. Десь ми переглядаємо поточні умови контрактів, десь дистрибутори дають можливість відтерміновувати платежі за минулі періоди.

На поточному рівні у суперскороченому режимі нам вдається щомісяця виходити в нуль. Це завдяки тому, що персоналу в кінотеатрах наразі приблизно у шість разів менше, ніж у довоєнний час, офіс скорочено у п’ять разів, а зарплати в офісу скорочені більш ніж наполовину. Плюс нам суттєво скоротили оренду, а у деяких випадках ми платимо лише комунальні.

Про ситуацію на ринку кінопрокату загалом

Коли фізично рахувати кількість відкритих кінотеатрів до та після війни, то вона зменшилася приблизно вдвічі. Щотижня кількість екранів коливається, але приблизно становить 300–350, а у довоєнний час ішлося про 600–680 екранів. Відвідуваність в окремо взятому залі, як я вже казав, зменшилася майже у 2,5 рази. Тому загалом, зважаючи на це, ринок зменшився у 4–5 разів.

Повернення до рівня січня-лютого 2022 року залежатиме від фінансування. Якщо це відбуватиметься коштом наших операційних прибутків без зовнішньої підтримки, то може тривати років із десять, та й то за умови, що з економікою в країні все буде ок. А ще ж потрібно буде відновлювати зруйновані кінотеатри, що залежно від об’єкту може коштувати $1,5–4 млн. Це великі гроші. Якщо ж будуть програми з відновлення кінотеатрів, і якщо економіка країни розвиватиметься так само стрімко, то питання буде лише у фізичній відбудові, й розв’язати його можна буде впродовж 1,5–2 років.

У мене немає песимістичних настроїв про те, що індустрія втратить актуальність чи буде звужуватися. Кінотеатральна індустрія, якщо прибрати фактор війни, глобально розвиватиметься: попит на неї є, і надалі він лише зростатиме. Якщо ж повернутися до реалій та зважати на війну, то тут я не можу робити жодних прогнозів. Це ситуація цілковитої невизначеності, тому все, що ми можемо робити – бути максимально ефективними тут і тепер. Маємо підтримувати країну й одне одного, йдучи разом до перемоги, в якій я цілковито певен. Питання лише у термінах.

Читайте також – 

Незламні: які нові торгові центри відкрилися в Україні у першому півріччі 2022 року