Шок, адаптація, новий початок: як національна мережа Техно Їжак пережила перший місяць війни

Засновник національної мережі гаджетів та техніки Apple Техно Їжак Олексій Гулий розповів AIN як компанія прожила перший місяць війни. RAU пропонує ознайомитись з основним тезами цього матеріалу.

Цього року компанія Техно Їжак відзначила своє десятиліття, за цей час вона встигла побудувати мережу зі 100 магазинів по всій Україні, команду з 500 співробітників та півмільйонну базу клієнтів. Їхній головний офіс, склад та основний штат співробітників базувався в Харкові, місті, яке зазнало одного з найзначніших руйнувань внаслідок вторгнення росії на територію України.

Про перші дні війни та чи була компанія підготовлена до потенційного вторгнення

Як і більшість людей, я не сприймав серйозно можливості повномасштабної війни, але наша служба безпеки розробила план дій. За кілька днів до початку ми перемістили велику частину товару на київський склад. А вночі 24 лютого ми забрали з наших магазинів та офісу документи, гроші, частину товару та під звуки перших вибухів шістьма машинами виїхали у напрямку заходу України. Інші приєдналися пізніше.

Перші дні я провів на телефоні, вирішуючи абсолютно різні завдання. Я був разом із нашим СЕО Олександром Зінченком, тому зручно було приймати робочі рішення разом. Пріоритет був — порятунок співробітників та близьких. Заяву від мене і топ-менеджерів «про ситуацію і план дій» ми зробили через три дні, але за цей час деякі співробітники відчули себе «покинутими». Це зворотний бік нашої сильної корпоративної культури. Для нас норма, що компанія завжди дбає про кожного працівника в будь-якій ситуації. Ми переконалися у важливості простих відеозвернень, де можна поділитися своїми планами та переживаннями. Тепер це на регулярній основі. 

Про допомогу співробітникам у цей період

Ми запустили програму допомоги співробітникам з будь-яких питань: від переселення в інше місто та перетину кордону, до – «нагодувати кота» та «привезти медикаменти родичам». Наша команда в 500 людей по всій Україні готова допомагати один одному.

Про допомогу ЗСУ та волонтерам

Ми долучилися до допомоги практично з перших днів. Спочатку ми передали всі павербенки, дрони та частину техніки, яка залишалися на наших складах. Загалом, ми передали більш ніж 1000 гаджетів на суму понад 1,5 мільйона гривень. А також перенаправили велику кількість донатів, що надійшли від наших іноземних партнерів та постачальників. Деякі наші хлопці навіть передали свої авто.

Згодом запитів ставало дедалі більше, а наші фінансові можливості виснажувалися. З огляду на це, ми вирішили йти далі, не зупиняти цей потік — і створили ініціативну програму HELP UKRAINE. Її мета — допомога Україні. Ми знаємо, де і що купити за найкращими цінами та термінами, як оперативно доставити у потрібному обсязі, та як зробити так, щоб це потрапило в потрібні руки. На сторінці нашої ініціативи ми активно починаємо збір коштів на закупівлю найнеобхіднішого. Дуже вражає та надихає участь наших постійних клієнтів та іноземних партнерів.

Про втрати бізнесу та кроки щодо його підтримки та відновлення

Бізнес дуже постраждав. Наш головний офіс, менеджмент, багато складів — у Харкові. Головний із шоу-румів Харкова з великою кількістю техніки був знищений, багато магазинів із самими ТРЦ зрівняли із землею. Офіси теж зачепило. Семеро наших працівників залишилися без житла. Але головне, що всі живі та сповнені рішучості. 

Перші два тижні війни ми займалися порятунком співробітників та наших активів. Перевозили на захід України сім’ї, боролися з мародерами у Харкові, збирали товари. Дякуємо постачальникам, що проявляють себе з кращого боку — тож ми не зустрічаемо натиску з приводу зобов’язань та термінів. 

Ми розгорнули невеличкий штаб у селі під Львовом та керували процесами звідти. Впадати у депресію було ніколи. Нова фаза почалася, коли ми переїхали до Львова на третій тиждень. У місті — велика кількість людей, що гуляють, працюють ТРЦ і є затори на дорогах. Стан дуже дивний, коли просидів два тижні у селі. Здавалось, що це все не по-справжньому. Пам’ятаю, як мені важко було повірити, що я сиджу в кафе і мені приносять каву. Але вже за день-два ти перебудовуєшся і починаєш думати по-новому. Вже думаєш про майбутнє.

Про перезапуск роботи компанії

На третій тиждень ми запустили інтернет-магазин фактично «на колінках» та відкрили частину наших магазинів на заході України. Склади були у шафах, а кур’єрами були усі. Оператори кол-центру працювали з різних точок України.

Спочатку продавці боялися виходити на роботу, але щойно вийшли — говорили, як круто повернутися, спілкуватися з людьми та займатися улюбленою справою.

На четвертому тижні ми зняли та укомплектували офіс та склад у Львові. Весь цей час ми стягували ключову команду сюди. Почали проводити щотижневі наради. Зараз у нас вже є плани та напрямки до відновлення та запуску. А зараз ми вже перезапустили Одесу, Харків та сім точок по Києву. Загалом – 37 магазинів – це 37% довоєнного покриття мережі.

Про підприємців, які не готові до відновлення роботи

Ми повинні розуміти, що підприємці потрібніші Україні з ноутбуками, ніж з автоматами в руках. Даючи робочі місця, виплачуючи податки та допомагаючи нашій армії — ми робимо великий внесок у перемогу та майбутнє нашої країни.

Я знаю багатьох людей, які їдуть за кордон лише тому, що вони не мають тут роботи. А це потужні спеціалісти своєї сфери. Ветеринари, маркетологи, ресторатори. Повернути їх буде важко. Станом на кінець березня, у нас поїхало лише 2% співробітників. Вважаю це важливим показником стійкості та вмотивованості команди. 

Знайти зараз квартири у Львові важко та й ціни на них піднялися у 2,5 раза. З офісами легше, вони тільки починають дорожчати, проте гарні — швидко розбирають.

Загалом настрій бойовий. Головне для нас сьогодні — зберегти Україну та нашу команду. Решту відбудуємо. Упевнений, що скоро в Україні будуть великі можливості, і ми побудуємо наймогутнішу країну.

Читайте також –

Валентин Івакін, MOYO: Ми зберігли ціни на довоєнному рівні