Гарік Корогодський, ТРЦ Dream: Якщо виникло питання, звільняти чи ні – значить, звільняти

Власник ТРЦ Dream Гарік Корогодський про роботу з командою, причини звільнення співробітників та формування ідеального колективу.

Читати російською мовою

На бізнес-саміті U Tomorrow, який пройшов на початку вересня, підприємець та власник ТРЦ Dream Town Гарік Корогодський розповів, як можна зібрати ідеальну команду, що він пропонує своїм співробітникам і за що готовий звільнити підлеглого. MC.today підготувало друковану версію цієї розмови, а RAU пропонує ознайомитись із його короткою версією.

Команда зірок

Команда збивається десятиліттями. Хороших людей я по крихтах збираю з усього міста, перетягую. Директора ТРЦ та співробітників на деякі ключові посади ми шукали через хедхантерів. Також ми виховуємо людей. Наприклад, нашого фінансового директора ми взяли ще студенткою.

Я за “команду зірок”. У нас багато відомих, публічних осіб. Я хочу, щоб усі співробітники у своїй галузі розбиралися краще за мене і розповідали мені, як треба, а не я їм.

Про команду та царизм

В нас принцип царства. Є ієрархія в компанії, її потрібно дотримуватись. Тобто, ми не за демократію, ми за царизм. І стиль керування у нас повністю авторитарний. Я знаю, що на директора ТРЦ Dream працює 800 людей. А на мене, мабуть, людей 15.

Під час карантину у нас нікого не звільнили, але зарплати дуже урізали. У таких випадках ми говоримо прямо, свої рішення ні ущо не завертаємо. Намагаємося по життю не торгуватися.

У мене працюють практично лише дівчата. Вони працюють краще. Я не інвестор, але якщо переді мною покладуть два рівні проекти – в одному чоловік, а в іншому жінка, я піду в жіночий.

Якості ідеального співробітника

Людина має бути передбачуваною, вона повинна перейнятися тим, що ми їй “набили” при влаштуванні на роботу. У нас є русло, треба з нього не випадати, не робити вчинки, які не містяться у нас у голові.

Фінансовий директор, про яку я говорив, прийшла на зміну своїй сестрі. Та одного дня зробила вчинок на нашу користь, але який для мене не сумісний із посадою.

Топовий співробітник має не боятися приймати рішення, сперечатися з акціонером. Може відрізнити, коли акціонер сказав так і можна заперечити, а коли акціонер сказав так і заперечення вже не приймаються. Він упевнено представляє компанію зовні. Його не соромно та не страшно відпустити на будь-які переговори.

Право на «на х*й»

Усі мої топ-менеджери, з якими я працюю, мають право на «х*й». Це обмежена кількість людей, 18 осіб та 18 карток. Це означає, що вони можуть “посилати” від мого імені, не радячись зі мною. Це багато дає. Багато дає позиція, коли людина сама приймає рішення під час переговорів. У нас практично всі мають повноваження, коли йдуть на переговори.

Повна захищеність

Всі наші співробітники знають, що вони повністю захищені, що за ними стоїть вся компанія з безпекою, юристами та публічним полем.

Була ситуація, коли у нас забирали ТРЦ Dream. Це було ще за Януковича. Як тільки почалися рухи з правоохоронцями, я відразу став генеральним директором. Це дало відчути всьому колективу, що ми не боїмося, що нікого не підставимо. До цього генеральним директором була наймана людина.

А ще одного разу охоронець вибив у журналістки телефон із рук, коли був сигнал про замінування ТРЦ. Пішла хвиля в соцмережах з вимогою, що я маю принести голову цього охоронця на блюді і віддати його на поталу. Я сказав, що це я вибив телефон та що це я мудак. Можу принести свою голову. Взяв усе на себе. І так у всьому. Якщо хтось захворів, ми завжди поряд, ми йому допоможемо. І ця захищеність багато дає.

KPI, бонуси та штрафи

KPI простий: було класно, стало ще краще. Все. Крапок немає, засічок немає, цілей, до яких ми йдемо, немає.

Я вважаю, що штрафувати, принижувати, ображати не можна. Преміювати – так. Прив’язувати до кінцевого результату – ні. Премії прив’язуємо до власних бажань, ні до чого більше.

Якщо ви запитаєте мене, то я згадаю якусь незвичайну велику премію при продажі Globus або ще щось. А якщо запитати співробітника чи близьку людину, то він скаже, що це картка, про яку я говорив, – право на «х*й».

Звільнення та другі шанси

Якщо звільняємо людину, завжди робимо так, що людина як би сама пішла від нас, що вона сама захотіла. Ми не тримаємо людей, щодо яких виникло питання, звільняти чи не звільняти. Якщо питання виникло, значить, звільняти.

Непробачна крадіжка, зневага обов’язків – це навіть не обговорюється. Якщо в присутності людини можна відгукнутися про мене та моїх партнерів погано, і вона промовчить або навіть усміхнеться, а я про це дізнаюся – це одразу до побачення.

Я звільняю одразу, я не прихильник інших шансів. Хорошого співробітника можна лаяти, можна з ним дуже жорстко розмовляти, але жодних останніх попереджень. Я не розумію такої форми.

Я добре ставлюся, коли людина змінює напрямок своєї діяльності або йде у свій бізнес. Але назад ми нікого не беремо. Це ж не секс із колишньою, це трохи інше. Пішов – все до побачення.

Виховую своїх ворогів

Я виховую своїх ворогів. Ми маємо зошит, куди ми заносимо їх, і іноді нагадуємо неприємним мені людям, що вони мені неприємні. І це стало добрим драйвом. У нас, крім бізнесу, є фонд «Життєлюб». Нещодавно ми з фондом збиралися, і темою було, що ми стали надто добрими. Ми вирішили, що нам треба бути злішими і нам не потрібно, щоб нас любили усі підряд.

Пасіонарії

Я вважаю, що чим менше команда, тим краще. У нас кожен працює за п’ятьох і це не перебільшення. Якщо хтось не може працювати за п’ятьох чи за трьох, вони у нас випадають.

Я думаю, що люди, коли приходять, розуміють, куди вони приходять. Посадових інструкцій майже немає. Етичний кодекс у голові у кожного.

Вночі, коли редагував книгу, я натрапив на застосування слова пасіонарій. І зрозумів, що ми пасіонарії. Ще це можна назвати “у самурая немає мети, тільки шлях”. Тобто ми в дорозі все пояснюємо, ми маємо отримати задоволення від процесу роботи.

Читайте також –

Планово чи примусово: як і чому відбувається реконцепція торгових центрів в Україні