«Ідеолог» торгових центрів: як австрійський емігрант зробив революцію у світовому рітейлі

Віктор Грюн першим у світі сформулював концепцію торгових центрів, але не відчував гордості за це, і навіть відхрещувався від них, запевняючи, що його «неправильно зрозуміли» і перекрутили його ідеї.

Цей матеріал також доступний російською мовою

Торгові центри є невід’ємною частиною міської інфраструктури. Складно уявити, що колись не так давно цього формату зовсім не було. Нікому і в голову не приходило змусити споживачів їхати за покупками «в степ» на машині. RAU пропонує дізнатися історію того, хто сформулював концепцію торгових центрів, і чому другу половину життя активно з нею ж боровся.

Успішний початок

З появою революційної ідеї створення гігантських торгових центрів пов’язане ім’я Віктора Давида Грюнбаума з родини австрійських євреїв. Він спішно закінчив Віденську Академію мистецтв і був готовий розпочати кар’єру.

Першим місцем роботи Грюнбаума стало бюро німецького архітектора Петера Беренса, одного із основоположників конструктивізму в архітектурі й піонера промислового дизайну. У 1933 році у віці 30 років Грюнбаум відкриває власне бюро, яке робить ремонти в квартирах, магазинах та інших об’єктах соціальної інфраструктури.

Однак у 1938 році після анексії Німеччиною, до влади в Австрії приходять нацисти, які відразу починають активну боротьбу за чистоту крові. Для людини з прізвищем Грюнбаум життя в компанії з новою владою стає небезпечним для життя, він кидає все, і втікає максимально далеко – до США.

Повторний старт

За океаном Віктору довелося все починати, буквально, з нуля. А вірніше – з $8. Саме стільки залишилося у нього після покупки квитка на пароплав і витрат на харчування, коли він приїхав до Нью-Йорка. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що дизайнер абсолютно не знав англійської мови.

Перше, що робить австрієць – скорочує своє довге важке прізвище до гучного Грюн, і починає займатися тим, що любить і вміє – оформляти магазини. Грюн приїхав у США в дуже вдалий час – після багаторічного спаду в 1933-36 роках, коли країна переживала «рузвельтівську рецесію». Виробництво повертається на рівень 1929 року, безробіття падає, і відкриваються нові магазини.

Грюн практично задарма робить проект для бутика товарів зі шкіри та, буквально, однією роботою потрапляє в обойму найбільш затребуваних дизайнерів США.

Він залишає Нью-Йорк, і поселяється з другою дружиною в більш тихому і богемному Лос-Анджелесі. Займаючись окремими замовленнями, він, звичайно ж, мріє про власне бюро, і він відкриє його – через 10 років. Серед проектів його бюро – інноваційні житлові та комерційні проекти, такі як Wilshire Terrace Co-Op (1958), перша житлова вежа Уїлшир в Вествуді, й офісна будівля Wilshire Beverly Center у Беверлі-Хіллз (1962), визначна висотна будівля, побудована на складній трикутній ділянці.

Перший торговий центр у світі

Американська торгівля середини ХХ століття – це стріт-рітейл і різного роду невеликі ринки. Поступово у фуд-рітейлі розвиваються супермаркети, які приходять на зміну вузькоспеціалізованим торговим точкам. У 1950-ті ще немає Walmart, але грунт для його появи активно створюється і американці починають активно розселятися далеко від міського шуму, створюючи ландшафт тієї самої «одноповерхової Америки». Їм зовсім не з руки їздити за покупками в мегаполіси, а місцева сільська торгівля не задовольняє їх попит.

Грюна зацікавило завдання – «подружити» шопінг і заміську аудиторію. Так народжується концепція першого у світі справжнього торгового центру – Southland Mall в Міннесоті. Його прообраз – Northland Mall – з’явився у 1954 році також у Міннесоті, проте це були окремі будиночки магазинів під відкритим небом.

Цікаво, що головним елементом в архітектурі молла була парковка. Причому, спершу Грюн хотів розташувати магазини навколо паркінгу, а згодом йому прийшла в голову протилежна думка – розмістити кілька тисяч паркувальних місць навколо будівлі моллу. Центральною точкою центру Грюн робить великий універмаг («якірний орендар»), навколо якого розміщує невеликі магазини. Для того щоб вийти на парковку, відвідувач повинен пройти через ці магазини, тим самим, забезпечивши орендарям трафік.

Проект архітектора так сподобався керівнику роздрібної компанії, який погодився на дорогий експеримент, що було вирішено побудувати не один, а одразу чотири торгові комплекси, які отримали назви по регіонах їх розташування: Northland, Eastland, Southland і Westland Centers.

Грандіозне непорозуміння

Грюн ніяк не міг забути красу та зелень улюбленого Відня. Він мріяв створити простір, в якому люди будуть не тільки здійснювати покупки, але і відпочивати. Галереї між магазинами він наповнив зручними лавками, зимовими садами, картинами та іншими елементами, які й створювали настрій приємного дозвілля.

У Southland ідеї Грюна оформилися остаточно: це вже був повністю критий торговий центр з двома «якорями» в протилежних сторонах будівлі. У центрі молла був створений «Вічнозелений весняний сад» з кав’ярнями, ресторанчиками, затишними альтанками та зонами відпочинку. Тут навіть був влаштований невеликий зоосад з райськими птахами, який став точкою тяжіння для сімей з дітьми.

У 1968 році Віктор Грюн раптом закрив американський бізнес і переїхав до рідного Відня. Він присвятив останні роки життя впорядкуванню улюбленого міста, створенню пішохідних зон, скверів і боротьбі із засиллям автомобільного транспорту. Він не відчував гордості за грандіозні рітейл-проекти в США, і навіть відхрещувався від них, запевняючи, що його «неправильно зрозуміли» і перекрутили його ідеї.

За матеріалами: New Retail

Читайте також –

Прабатьки торгових центрів: топ-10 найвідоміших універмагів світу