Віктор Корсак, Volwest Group: Коли зайдуть західні оператори, конкуренція буде страшна

Голова правління Volwest Group про невдале об’єднання з Колібріс, конкуренцію на ринку продуктового рітейлу та посилення кадрового дефіциту через безвізовий режим.

Цей матеріал також доступний російською мовою

Керівник групи компаній VolWest Group, яка об’єднує мережі супермаркетів Наш Край, Spar та низку інших проектів, дав велике інтерв’ю каналу Перший. Портал RAU публікує найцікавіші тези Віктора Корсака щодо рітейл-бізнесу.

Про невдале об’єднання з Колібріс та оновлення маркетів

Сергій (власник мережі супермаркетів Колібріс Сергій Голіков – прим. ред.) вибрав інший шлях розвитку, вирішив сконцентруватись на будівництві. Мабуть, вирішив, що це більш вигідно, тому й продав мережу ЕКО маркету.

Зрозуміло, що рік був важкий для нас. Складні були переговори про об’єднання. Це забрало багато ресурсів. Але така доля. Сильний той, хто може впавши – піднятись.

Під нашим брендом працює 250 супермаркетів в Україні, але тут діє правило «краще нехай буде не 100 мільйонів, а 100 мільйонерів». Тому супермаркети працюють за франшизою. Беремо підприємця, який не дуже розуміється на рітейлі, вчимо його, далі він стає професіоналом і починає відкривати нові магазини.

Оновлення – це постійний процес. Супермаркет на Шевченка у Луцьку нещодавно оновили, відкрили Spar в Адреналін-Сіті в тому ж місті. На Заході магазини через кожні 5-7 років повністю міняють обладнання. Але треба врахувати, що в Європі середній чек – десять євро, в нас – два, а вартість обладнання однакова. У нас складно зараз вести цей бізнес, чекаємо кращих часів.

Про конкуренцію з мережею Сім23 та західними операторами

В мережі Сім23 30 чи 40 магазинів, які вони відкрили за 5 років, а у нас – 250 і цього року ми плануємо відкрити 70. Менеджмент там професійний з мережі Вопак, [вони] в цьому бізнесі з 90-х років. До того ж починати з нуля часто простіше, ніж перебудовувати, переробляти. В нас є магазини, яким по 15-17 років. Зрозуміло, що там потрібно переробляти все, але завжди шкода це робити, бо ніби ж і так працює.

Зрештою, це не найстрашніші конкуренти. Страшна конкуренція буде, коли зайдуть західні оператори. Це ще не Lidl і не Aldi.

Cерйозна наша перевага в тому, що в нас є [бренд] Spar. Це нам коштує недешево – багато грошей платимо цій голландській мережі, але разом з тим у нас є постійний доступ до інновацій. Якщо, наприклад, Сільпо доводиться платити дорогим менеджерам, Сім23 потрібно кудись поїхати і шукати ідеї, то в нас доступ до інформації безперешкодний. Кожен місяць-два у нас відбуваються форуми, конференції. Їздимо в різні країни Європи, Азії, Південної Африки.

Про каси самообслуговування та кадрову проблему

Планували поставити каси самообслуговування ще минулого року, але через історію з Колібріс це відклалось. Все тестується, найближчим часом будемо розставляти.

В майбутньому в магазини можна буде зайти, набрати товарів, а гроші в тебе просто з кредитної картки автоматично спишуться. В Китаї до 2020 року таких магазинів планують відкрити мільйон. В США прогнозують, що через це скоротять 30 мільйонів людей. А в Луцьку і без того безвіз перетворився на безлюд.

Касирів тільки половина є, споживачі дуже ображаються через це, думають, що каса стоїть, а касир десь там відпочиває. А його просто фізично немає.

Ця проблема є у всіх супермаркетів. Взимку легше, а влітку більше виїжджають. Це була очевидна річ, що люди більше виїжджатимуть. В політичному плані все було зроблено добре, але натомість нічого не зроблено для того, щоб люди не їхали працювати закордон. До Порошенка немає питань по зовнішньополітичній діяльності, але є по внутрішньо економічній. Нічого не робиться для того, щоб втримати людей. А треба піднімати малий бізнес, треба дати доступні кредити дітям, які зараз виїжджають, щоб натомість вони могли зробити тут бізнес.

Про закриття піцерій Тарантелла й інші проекти в сфері громадського харчування

Все вирішують люди. Просто не трапилось такого менеджера, який зробив би ці заклади успішними. Хоча, бізнес цікавий і багато в кого виходить його робити. Шукали людину довго – і своїх менеджерів брали, і чужих, але не склалось.

Піцерії Тарантелла залишились в Ратному, Любомлі. Вони працюють на франчайзингу. А в Луцьку більше немає цих закладів. Останній закрився близько року тому, а працювали вони років п’ять.

Коли відкривав Арт-кафе, в мене офіс був на барній стійці, я прочитав пару тисяч сторінок про цей бізнес, розібрався, як він працює, спілкувався з нині відомим ресторатором Дмитром Борисовим.

Роки 3-4 цей заклад не мав проблем, було все спокійно, добре. Але цей бізнес дуже ручний – він потребує постійної уваги. А коли в мене багато різних напрямків, я не можу займатись тільки цим. Тому знову ж таки все залежить від людей. У ресторану повинен бути власник, який живе тим. Якщо у магазині 1000 чеків за день і двоє людей залишаться незадоволеними – це одне, а коли в ресторані 100 чеків і ті ж двоє залишаться незадоволеними – це вже зовсім інше. Ціна помилки в ресторані набагато вища.

За матеріалами: pershyj.com

Читайте також – 

Ігор Баленко, Фуршет: Рітейлер – це перш за все психолог