Дмитро Заходякін: Рентабельність ресторанного бізнесу в Україні 20-30%

Відомий український ресторатор – засновник ресторанів MUST, Sho, The Burger та інших – розповів про старт в бізнесі, інвестиції, рентабельність та продаж своїх ресторанів.

Дмитро Заходякін розвиває ресторани вже більше десяти років. Найвідоміші з них – Holy Burger, MUST, Sho. Останній з цього списку Дмитро продав влітку, разом з The Bar, The Cake, The Burger та іншими закладами.

Журналіст MC Today розпитав ресторатора про його шлях в бізнесі, чому Дмитро більше не займається нерухомістю і коли відкриється його новий проект на 500 точок. RAU публікує скорочену версію матеріалу.

Про торгівлю нерухомістю та перший ресторан

На старті дорослого життя у мене була складна ситуація: зі школи вигнали, потрібно було кудись вступати. Закінчив технікум за спеціальністю «радіоінженер». У 17 років пішов працювати. І далі – по накатаній.

Все життя працював, раніше перепродував нерухомість. Була цікава історія: у 2007-му році у мене було кілька квартир. Як і всі тоді, купував їх на етапі будівництва, щоб потім продати.

У мене було шість квартир, на той момент вони коштували по $220 000.

Потрібно було продати останню квартиру. Але поки я оформляв всі документи, ціни на житло через кризу впали. Приїжджаю на угоду і відчуваю, що все: з цією квартирою я точно залишаюся. Буду в ній жити. Вдалося домовитися і продати за $195 000. Більше квартирами не займався.

Я прийшов в ресторанний бізнес абсолютно випадково. Орендував приміщення, в якому був комп’ютерний клуб. Цей бізнес приносив $2000 на місяць при орендній ставці $2100. Це було на початку 2007-го.

Власник повідомив, що підніме оренду до $13 000. Приміщення хороше – в центрі, на вулиці Богдана Хмельницького. Виїжджати не хотілося, але клуб не «тягнув» цю оренду. Вирішив, що потрібен якийсь маржинальний бізнес. Ресторанний, наприклад.

Міське кафе «7 п’ятниць» відкрилося в тому ж році й стало одним з перших закладів демократичного формату. Його відкриття обійшлося в $650 000 – досить багато для закладу в напівпідвальному приміщенні площею 240 кв. м.

Ресторан перший час нічого не заробляв. Не вистачало досвіду, припускався багатьох помилок. Це була ціна навчання новому напрямку.

Зрозуміло, що першу інвестицію ніколи не поверну. Але це була хороша школа: всі помилки, які можна допустити, там були допущені. Наступним проектом вже була Пивна Дума, в яку інвестували $5 млн, включаючи придбання будівлі, пивного заводу та всього необхідного. І він теж починався в кризу. Я оформив для цього кредит.

Про ресторанний бізнес в Україні та роботу в київському ЦУМ

Рентабельність ресторанного бізнесу в Україні – 20-30%. У глобальному масштабі близька до світової, тільки з дуже високими ризиками. Коли інвестую, завжди думаю: а чи потрібно? Чи не трапиться знову якась революція? Багато виплат в доларах, а бізнес – гривневий.

Як було в 2012-14 роках: все добре, всі моделі побудовані, працюють, а потім – чотири місяці роботи «в нуль», і всі твої моделі окупності й прибутковості розсипалися.

Коли ми відкривали MUST, нам ЦУМ говорив, який це має бути ресторан. Дорогий, із середнім чеком $50. В обов’язки ЦУМ входило забезпечити трафік. Не вийшло.

Потім вони вирішили, що вони – магазин-подарунок киянам. А ресторан – не подарунок жителям міста. І тому універмаг працює в одному форматі, а ресторан – в іншому. І виникла складність.

Не хочеться його переформатовувати, тому що він вийшов досить цілісним. Коли приходиш в цей ресторан, виникає відчуття, ніби потрапив в ресторан п’ятизіркового, преміального готелю.

З одного боку, це плюс. З іншого – перешкода для трафіку. Парковка, сьомий поверх. Люди приїжджають в ЦУМ купувати собі вино, їжу, речі – мас-маркет. А MUST – це продукт не для мас-маркету.

Про продаж ресторанів та нові проекти

Мені запропонували продати THE і SHO, ми швидко прийняли рішення. Суму, звичайно, не назву. Думаю, що це найбільша угода в історії ресторанного бізнесу України.

Якщо є можливість продати актив, то його потрібно продавати. Тим більше коли пропонують гроші. Покупці були дуже зацікавлені створити компанію, в якій будуть і операційні ресторани, і нерухомість. А мені це нецікаво.

У мене є проект на 500 торгових точок, в який я вплутався. Це трохи інший формат ресторанів – громадське харчування. Точки будуть відкриті по всій Україні протягом трьох років.

За матеріалами: MC Today

Читайте також –

Гжегож Хмелярський, McDonald’s Україна: Середній термін окупності ресторану – 5-10 років