Ростислав Русаков, співзасновник ЮБК: Готовий перейменувати клуб, як тільки Крим буде деокупований

Співзасновник клубу ЮБК про труднощі ведення бізнесу на березі Дніпра, створення фуд-корту, команду, вечірки і початок нового сезону.

Цей текст доступний також російською мовою

Проект “Южный Берег Киева”, або, як його називають, – ЮБК – з’явився в 2015 році на місці колишнього Angar Beach. Це масштабний культурний хаб біля Пішохідного мосту через Дніпро на Трухановому острові, в який входять фуд-зона з барами, спортивними розвагами, танцполом і відкритим для всіх пляжем. Напередодні старту п’ятого сезону роботи майданчика RAU розпитала творця проекту Ростислава Русакова про принципи роботи проекту, його філософську та комерційну складову, труднощі, з якими стикається проект, і речі, які ріднять Південний Берег Києва та Криму.

– Що таке ЮБК?  

– Це точно не клуб, в класичному розумінні, як багато його собі уявляють. Швидше арт-простір, культурно-безкультурне царство. За 14 років подорожей і 107 побачених країн я побачив сотні локацій, фестивалів і найдивніших заходів. І ЮБК ввібрав в себе все найкраще з побаченого. Одне з натхнень останніх років – Burning Man в штаті Невада, США, де наше ком’юніті бернерів Куренівка який рік робить найбільший український кемп. На ЮБК також ми завжди раді бачити талановитих непересічних особистостей у різних культурних сферах і завжди готові надавати їм простір для самовираження, експериментів і відпочинку.

– Коли починається і скільки триває сезон?

– Підготовку починаємо з зими. Щороку ставимо дедлайн почати сезон в кінці квітня, але ніколи його не витримуємо. Як правило, через погоду. В Україні останні роки сильно змінився клімат і, судячи з усього, він тепер у нас субтропічний. Так що технічне відкриття припадає на середину травня, і працюємо “до переможного”, поки на деревах іній не з’явиться.

– Вже відомо, що буде в цьому сезоні на ЮБК?

– У нас є циклічні заходи протягом сезону: стендапи, театральні постановки, закатні лайви (причому в цьому сезоні спільно з ДК Masterskaya і трансляціями на Megogo live), кінопокази у партнерстві з Артхаус Трафік, живий джаз, нічні рейви. Щоп’ятниці і щосуботи робимо Hedonism Sunset Live -концерти з українськими артистами. З безкоштовним або вкрай демократичним входом. А по неділях у нас “вінілові пікніки”.

І, звичайно, багато років, привозимо артистів, яких ніхто і ніколи не запрошував в Україну. Зокрема, в рамках Hedonism Festival, який три роки поспіль робили в липні на самому ЮБК і найближчій території.

В цьому сезоні ми вирішили розтягнути фестиваль на все літо, і серед інших запросили виступати Black Lips, ЛУНА, DaKooka, Мы, Jonathan Bree, The Unsleeping, Kikagaku Moyo, Beissoul & Einius, Com Truise. Boddika, Oceanvs Orientalis, СПБЧ, Guano Apes, Dakh Daughters, Пошлая Молли, Acid Arab і ще десяток світових артистів, яких ми оголосимо протягом декількох тижнів. Географія імен як завжди максимально широка – від Японії до Нової Зеландії, від Харкова до Атланти.

– Велика команда працює?

– Постійно – людей десять. Це і наш магічний дизайнер, і арт-менеджер, і рекламна команда, і адміністрація. З барменами і персоналом може бути, як 30 осіб, так і 300. Залежить від рівня івенту.

– На чому заробляєте, крім івентів?

– Основні статті доходу – бар, вхід, партнерська підтримка. У нас працює три-чотири бари і чотири точки стріт-фуду.

– Ким представлений фуд-корт?

– Одна кухня від нас, називається Giros & Hummus і це найкраще що у нас було за всі роки. Інші віддаємо на аутсорс. Цього року на ЮБК точно буде представлений Bistro Bistro з їх шикарними хот-догами, Furgoneta і ще одна на етапі підготовки. Щось тасується щороку, щось залишається. Хочемо давати публіці різноманітність – змінюватися не тільки візуально, але і по наповненню.

– Які критерії при відборі фуд-операторів?

– Кухня повинна бути смачною, красивою і актуальною. Розглядаємо різні варіанти і завжди відкриті до нових пропозицій.

– Який середній чек на фуд-корті?

– По кожній окремій точці статистику не знаю, але в цілому по нашій кухні чек 200 гривень. У нас прості закуски, не особливо велике меню – близько десятка ходових позицій. Зате завжди все свіже і зроблено як для себе.

– Важко доставляти все необхідне? Труханів острів – закрита території для транспорту.

– Логістика – одна з наших проблем. Технічні машини заїжджають через шлагбаум за перепустками, але для простих відвідувачів в’їзд на Труханів острів закритий. Артистів теж не завжди можуть пропустити. Я ж не можу їм, як відвідувачам, запропонувати прогулятися по пішохідному мосту, насолоджуючись пейзажем, якщо вони несуть інструменти. А найближча офіційна парковка за мостом. Але на літо ночами до шостої ранку в’їзд на Труханів острів для машин буде відкритий.

– Якщо замовити сюди їжу з Glovo або Uber Eats – вони приїдуть?

– На велосипеді через пішохідні міст приїдуть. Геолокація у нас є. Та й ми не так далеко від “міста” – пішки всього 15 хвилин від Поштової площі.

– Що з розважальної частини монетизується?

– У нас все безкоштовно або за самий символічний депозит: теніс, волейбол, фрісбі, шезлонги. Хотіли зробити пірс, але тут проточна частина Дніпра, під каяки або човни це дуже складно. Коли до нас приходять з цікавими пропозиціями, завжди намагаємося розглядати і впроваджувати.

– З якими труднощами стикаєтеся?

– Глобальна проблема практично будь-якого бізнесу в Україні – персонал. Основний керівний колектив у нас плюс-мінус постійний, і, сподіваюся, буде таким багато років. Але з тимчасовим обслуговуючим і технічним персоналом – все складно. Це загальноукраїнська проблема, яка в розважальних закладах і на пляжах масштабується в рази.

Люди, приходячи на короткий сезон, намагаються з одного боку урвати скільки можна, не думаючи про довгострокові відносини, з іншого – не сильно напружуватися: «Я ж на пляжі, яка робота?!»

Це суперечливі філософії, але вони іноді дають тут якийсь дивний симбіоз.

– А хто займається персоналом? У вас є HR?

– HR є. Але я, як найбільш зацікавлена особа, вникаю в міру можливості у відбір. Є люди, яких вибираю безпосередньо, бажаючих безліч. Але багато хто часто не розуміє на що підписується і який темп на них чекає. Крім цього, займаюся арт-директингом, фандрайзингом, продажем подій. Коли перебуваю в Києві, мій графік це дім-ЮБК-дім, іноді можу заїхати по дорозі дізнатися, що там у колег.

– А з інших локальних проблем, що можете виділити?

– Логістика по острову, бродячі тварини, люди, які не відчувають межі зони комфорту інших людей, не розуміють, навіщо вони сюди прийшли. За моєю життєвою філософією, ти повинен відпочивати і жити максимально вільно, але твоя свобода закінчується там, де починається свобода інших людей. І це аксіома.

Локація законсервована більшу частину року, і за цей час відбувається дрібне злодійство, підпали і шкідництво. У січні цього року нам спалили кухню. Я в цей час перебував у Майамі і за іронією долі, мені надіслали фото палаючого ЮБК мої друзі-бернери.

Деякий час у нас поблизу жив волелюбний хіпі. Викопав собі укріплену землянку прямо на території ЮБК. Його не лякали ні люди, ні рейви, він собі спокійно рибку ловив. Ми його не видворяли, тільки один раз оплатили йому готель і горілку, щоб він змінив обстановку, поки у нас буде проводитися фестиваль.

– Що відбувається з ЮБК в зимовий період?

– Частина конструкцій розбирається, інші залишаються, консервуються і ставляться на сигналізацію. Але невидима робота відбувається цілий рік. Це і партнерство, і букінг артистів, і юридичні формальності, і підготовка нового сезону.

– А чим займається команда, коли сезон закінчується?

– Я кожного члена команди стимулюю на розвиток, і завжди за те, щоб вони вели сторонні паралельні проекти. Єдина умова: щоб ЮБК від цього не страждав.

– Оновленням піску в пляжній зоні займаєтеся?

– Так, до речі, багато хто не знає і не бачить рівня вкладень. Думають, напевно: «Ага, ЮБК сидять на цьому пляжі, як кліщі, який рік і споюють малолітніх рейверів».

Насправді крім низки різноманітних культурних подій, багато з яких нагадує меценатство, ми вкладаємо багато сил і грошей в інфраструктуру.

Торік завезли 40 камазів білого піску, і постійно його чистимо, навіть за межами нашої території. Висадили траву, встановили лавочки, переробили похмурий радянський туалет на сучасний – все безкоштовно і доступно для будь-якого гостя.

– Складно було отримати пляжну зону під проект?

– По-перше, ми знаходимося не на пляжі, а трохи далі – на бетонному фундаменті, побудованому не нами. Виграли конкурс і щороку платимо місту офіційну оренду. Але в 2016-му, в перший рік фестивалю Hedonism, до нас все одно примудрилися прийти «контролюючі органи». Так, тоді вже була нова поліція, але вона тільки починала працювати.

Прийшли олдскульні товариші з анекдотів про ментів і закрили частину фестивалю на кілька годин.

За їх інформацією, ліцензія на алкоголь поширювалася не на всю територію, а у нас були офіційні папери, що підтверджують зворотнє. Ми підняли максимальний шум в ЗМІ, публічно показали всі договори з ліцензіями на алкоголь і тютюнову продукцію, документи, які підтверджують, що ми виграли міський конкурс на проведення сезонного фестивалю. Перед нами не особливо вибачилися, але наступного ранку повернули конфісковане.

– Хто міг викликати поліцію – конкуренти?

– Конкурентів прямих немає, по суті. Думаю, нам натякнули: «Давайте ви з нами просто поділіться чимось». Але ми принципово хабарів ніколи нікому не давали. У нас все легально. Ми готові офіційно платити податки місту і країні, але не готові давати “на карман”, щоб нас хтось «кришував». Ми трохи іншої формації.

– Яка місткість на ПБК?

– Я люблю говорити – “безліміт”, але ліміт все-таки є. Комфортно може бути і 100 гостям. А коли робимо фестиваль, то і 3000 – 5000 людей можемо вмістити.

– Дохід ПБК зростає від року до року?

– Плавно зростає. Ми вчимося, розвиваємося. Екстра-прибутку у нас не буває, і якщо з’являються надлишки, то направляємо їх на інфраструктурні та культурні проекти: дозволяємо собі більше артистів, якісь експерименти для поліпшення локації.

Концепція ЮБК виросла з того, що мені і моїм друзям ніде було проводити час влітку в місті. Вирішили створити місце, де класним людям завжди буде чим зайнятися – цикл задоволення, з якого майже неможливо вирватися.

– Складно було окупити проект?

– Відбився за один сезон, але в якійсь мірі це ілюзія швидкості. Так як потім з цього заробітку потрібно утримувати місце взимку, платити частину зарплат, готувати наступний рік. Його мало розконсервувати, тут багато чого робиться з нуля.

Все як у Кримському ЮБК, тільки сезон у них довший.

– Скільки людей проходить за сезон через ЮБК?

– 150 000 чоловік.

– Чому саме «ЮБК» – хіба це не викликає асоціацій з Південним берегом Криму?

– У кого з Кримом, а у кого з Києвом. Я за освітою юрист з незакінченою кандидатською. Відповідно політологія, філософія, історія для мене рідні науки. Коли навесні 2015 року я придумав назву ЮБК, Крим рік як був окупований. Ми відчували, як нам його не вистачає і зробили певне посольство кримського ЮБК в Києві, провівши своєрідну алюзію. У моїй особистій домовленості зі мною я готовий перейменувати ЮБК відразу, коли Крим повернеться в Україну.

– Якими проектами при створенні ЮБК надихалися?

– Багато переміщаюся по планеті і дуже люблю океанічні узбережжя, постійно знаходжу аналоги в Південній Америці, Індії, Азії, з останнього – в ПАР і Намібії. У моїй голові стався сплав Берліна, Порто, Барселони, Лос-Анджелеса, Сіднея, Таїланду, Балі, Філіппін і ще бог знає чого – і з’явився ЮБК. При цьому в такій цілісній концепції жодного разу не бачив нічого подібного.

– Чому?

– Є країни, де можна було б зробити щось і концептуальніше, але їм, наприклад, законодавство не дозволяє. Дорога оренда відразу зобов’язує робити багаті заклади – “еліточку з басейнами”. У США взагалі не можна на березі проводити заходи. А в Азії або Латинській Америці часто трохи інші формати відпочинку, без особливої культурної освіти – простий чілл, фан або угар.

– Привозите нові ідеї для “Южного берега Києва”?

– І не тільки ідеї. У нас, наприклад, на пляжі стоїть скульптура Burning Man, з першого українського івенту бернерів. І в цьому сезоні з’явиться ще кілька інсталяцій з тим же корінням. Взагалі у мене максимальна проф-деформація: коли я приїжджаю в пляжні заклади, починаю ними гуляти і дивитися, як все працює, що у них краще, що гірше, чого не вистачає.

– Бухта – конкуренти?

– Взагалі ні. Колеги в якійсь мірі. Я навіть (засновнику Бухта Роману, – прим.) Тугашеву запропонував запустити поромчик від нас до них.

– Але між вами чимало спільного, хіба ні?

– Не вся аудиторія Бухти прийде до нас, і навпаки. І це на краще. Ми начебто і масові, але при цьому інтимні, камерні. Ми без особливих вивісок, навігації. У них граніт і транзитна зона, у нас – пляж і кінець острівної стежки. Бухта – це місце, куди прийшов, поїв і побіг. До нас публіка приходить точково і націлена на особливі події або на острівну атмосферу в центрі європейської столиці. І залишається надовго, що особливо цінно.

– Це ваш єдиний бізнес?

– Основний. Дещо нове епохальне ще готуємо в Києві. Є проект в Каліфорнії. Є постійна участь у фестивалі Burning Man в Неваді, але це вже скоріше анти-бізнес. Ставлю іноді музику в дружніх місцях по всьому світу. Більше для душі, ніж для заробітку.

– Що вас надихає на все це?

– Любов, подорожі, люди. Є навіть кілька кумирів, одного з яких я не можу не згадати. Це Лев Термен – винахідник першого електронного інструменту в історії. Для мене він – уособлення того, як повноцінно потрібно прожити життя, і того, що відбувалося протягом усього бурхливого ХХ століття. Хотів би зняти про нього фільм або назвати на честь нього новий заклад. І до речі, його прізвище красується на всіх дореволюційних фонтанах Києва, побудованих його дядьком-меценатом і промисловцем з 1898 по 1902 роки.

– Які найближчі важливі події на ПБК хотіли б відзначити?

– Концерти Guano Apes 23.06, Луна 29.06, Jonathan Bree 05.07, Kikagaku Moyo 10.07, Dakh Daughters 26.07.

Читайте також

Андрій Худо, Холдинг емоцій !FEST: Ми наївно думаємо, що про нас знають у світі