Галина Герега, Епіцентр: 2024 рік виявився чи не найтяжчим для нашого бізнесу за час великої війни

Співвласниця компанії Епіцентр К в ході свого виступу на заході «Бізнес і війна: Діалоги про майбутнє з NV» розповіла про дефіцит персоналу, подолання енергетичної кризи, роботу в Польщі та плани на майбутнє.

Про найбільші виклики

Кожен український бізнес під час війни стикається з великими викликами. З першого дня ми працювали і були з Україною. Ми продовжуємо працювати тут, всіляко підтримуючи українців. Вся фінансова модель нашого бізнесу, яку ми будували двадцять років, з початку повномасштабного вторгнення «склалася» як картковий будинок. Нас закидали листами з вимогами повернути гроші, кредитні ресурси тощо.

Проте нам вдалося знайти вихід і крок за кроком почати відбудову бізнесу. На жаль, якщо зруйновані торговельні центри можна відбудувати, то не можна повернути до життя загиблих – працівників компанії та їх колег, що пішли в лави ЗСУ боронити Україну. Наразі більше 4000 наших співробітників знаходяться у війську. Вже є декілька ТЦ Епіцентр, де всі позиції зайняті жінками. Ми навчили їх керувати вантажівками, навантажувально-розвантажувальною технікою та ще багато чого.

Для нас завжди найціннішим капіталом були люди. І зараз дефіцит кадрів, спричинений війною (призов та еміграція співробітників), не дає змоги підсилити бізнес. Наприклад, до нещодавнього відкриття нового ТРЦ Green Gallery в селищі Чабани під Києвом ми не змогли набрати навіть 100 співробітників при наявності 450 створених робочих місць.

Про брак енергії та коштів

Але ж одними ТЦ діяльність компанії не обмежується. Є ще напрямок електронної комерції, логістика, велика аграрна компанія Епіцентр Агро з елеваторним господарством на 2 млн тонн. Ці елеватори завантажені лише на 47%. Звісно, ще триває збір врожаю, але потужності на 100% не будуть завантажені.

Так само є завод із виробництва керамічної плитки в Калинівці Epicentr Ceramic Corporation, який виробляє 3 млн кв. м плитки на рік. Ця продукція експортується у 30 країн Європи, що свідчить про рівень конкурентоспроможності нашої продукції. Але тепер постало питання енергоефективності та енергонезалежності. Через брак енергії були змушені зупиняти печі. Попри заяви з високих трибун української влади пільгового кредитування на такі цілі так і не змогли отримати.

Тому довелося збудувати на дахах вже шести ТЦ Епіцентр сонячні електростанції, що дозволяє заміщати до 30% потреби в енергії. Є ще одне ефективне джерело енергії – газопоршневі генератори. Але для їх встановлення потрібно ще більше коштів. Тому якщо держава хоче, аби українські компанії інвестували в свій розвиток та піднімали економіку, потрібно їм допомагати в цьому. Ми на межі виживання, оскільки 2024 рік виявився чи не найтяжчим для нашого бізнесу за час великої війни. Але я вірю в Україну та її народ. Тому подальший розвиток ми бачимо тільки тут.

Про вихід у Польщу

Поки не були збудовані ТЦ по всій Україні, питання виходу на інші ринки не розглядалося. Агресивний розвиток магазинів Епіцентр тривав до 2010-х. В кінці 2023 року ми зайшли в Польщу з нашим проєктом магазинів Intersport (купили активи польської компанії – прим. ред). Компанія Intersport Україна вже досить давно працює тут, і головний офіс цієї міжнародної мережі високо оцінив результати її роботи. Тому запросили нас до співпраці у польському активі мережі, який був збитковим та не мав сталих інвесторів.

Проте я вважаю, що треба все-таки працювати в Україні, бо для іноземців ми завжди будемо чужими. Наприклад, в тому ж польському Intersport ми стикнулися так само із дефіцитом персоналу. Навіть із українців, що виїхали в Польщу, не можемо знайти ефективні кадри.

Також нагадаю, що в Чернігові був сучасний завод Пласт-Бокс Україна, який було зруйновано обстрілами. Тому наразі група компаній Plast-Box розвиває виробництво в Польщі, маючи гарного партнера. Але ми бачимо ті самі проблеми польського бізнесу, з якими стикається Україна. Тільки в нас на додачу йде повномасштабна війна.

Тому ми не змінюємо своїх намірів та маємо перспективні плани розвитку саме в Україні аж до 2030 року. Хоча в Польщі такі структурні елементи бізнесу як логістика обов’язково потрібно буде розвивати. Оскільки є потреба в накопиченні запасів плитки українського виробництва для подальшої доставки її по території Європи.

Про подальшу стратегію

Зрозуміло, що довоєнні плани розвитку до 2030 року поки не актуальні. Головне завдання натепер – відновити все, що було втрачено під час війни. Нагаю, що Епіцентр втратив 10 торговельних центрів загальною площею 200 000 кв. м у Маріуполі, Бучі, Чернігові, Харкові, Херсоні, Нікополі, Мелітополі. Також у цих магазинах було знищено товарів на 2 млрд грн. Наприклад, зараз жителі Бучі та Чернігова, які звикли купувати в Епіцентр, постійно питають у зверненнях до компанії, коли буде відновлено роботу магазинів. Звичайно, хочеться зробити це якнайшвидше. Але без вільних обігових коштів це зробити дуже важко. Ми вже маємо всю проєктну документацію для відбудови в обох містах – справа лише за отриманням коштів.

Також розвиваємо нову мережу дитячих розважальних центрів Epiland. Перший відкрився в київському ТЦ на вул. Полярна 20 Д, другий відкриється разом із другою чергою в ТРЦ Green Gallery.

Маємо плани розвитку логістики. Ефективна логістика – це ключ до успіху будь-якої роздрібної компанії. За час війни вдалося відкрити першу чергу фулфілмент-центру на заході країни, а на зведення другої черги поки бракує коштів. Вона потрібна аби закрити кільце логістики та вчасно доставляти всі замовлення.

Рухаємося в напрямку придбання важкої будівельної техніки. Бо, скажімо, власний автопарк на більш ніж 3000 автомобілів дуже допоміг у час, коли були закриті морські порти. Свого часу ця техніка, включаючи 50 олієвозів, була взята в лізинг і допомогла експортувати нашу продукцію через сухопутний кордон.

Про кошти на розвиток

Є таке українське прислів’я: з миру по нитці – бідному сорочка. Так само і ми. З початку війни отримали максимальне кредитне навантаження, але витримали завдяки банкам, які розвивалися разом із нами. Так, колись наш другий кредит в 50 млн грн в 2005 році організував один із банків за тиждень. В Україні є багато далекоглядних банкірів. Війна коли-небудь закінчиться, а партнерські стосунки мають тривати вічно. Колись настане той час, коли не ми будемо просити гроші у банків, а навпаки – будемо пропонувати банкам розмістити наші кошти. Я сподіваюся дожити до того часу.

Натомість західні банки розглядають зараз Україну як місце з дуже високими ризиками. Ми витратили майже 2,5 роки на переговори з однією такою фінустановою щоб врешті решт отримати відповідь: «ми повернемося о цієї теми після закінчення війни». Тому допомагають старі надійні партнери в Україні. По 10-30-50 млн грн кредитних коштів отримуємо на свій розвиток. Я особисто зустрічаюся з головами правління банків і ми отримуємо умови кращі за ті, що можуть запропонувати західні банкіри.