Дмитро Борисов: Вклали в Білий налив $100 000, а окупили його за 54 дня

Дмитро Борисов розповів про перші гроші, роботу в рекламному бізнесі та нерухомості, а також найбільш успішні ресторани своєї мережі.

Цей матеріал також доступний російською мовою

Засновник клубу молодих підприємців Young Business Club Андрій Остапчук провів інтерв’ю з відомим українським ресторатором Дмитром Борисовим. Редакція MC Today вибрала все найцікавіше з розмови. Портал RAU публікує адаптовану версію матеріалу.

Про перші гроші та рекламний бізнес

Мене часто просять розповісти про мій ресторанний бізнес, як я його будував. Я кажу, що треба починати з 11 років. У 1995 році я був кращим мийником машин на всьому бульварі Лесі Українки в Києві. Так я заробляв пару сотень доларів на місяць.

У 15 років я почав підробляти рекламним агентом і через півроку заробляв $500-1000.

Я прийшов до майбутнього шефа в широкому піджаку і в окулярах без діоптрій, щоб здаватися старшим. Мені відразу почали давати завдання: йдеш по вулиці, заходиш в магазин, продаєш їм послугу – адресна e-mail-розсилка.

Тоді я міг продати за восьми адресами з десяти. На що всі дивилися як на феномен, а для мене це було легко: зайшов, позитивно поспілкувався – і готово. Цей досвід мене навчив того, що можна доручати людині складну роботу незалежно від її статі, віку та інших характеристик. Тоді я заробив перші $30 000, в той час як квартира на Печерську коштувала $10 000.

У 18 років відкрив своє рекламне агентство. Ми займалися розробкою комплексних рекламних кампаній і брендингом. Наш середній чек був $100 000.

Це було сміливо, але ми не знали, як працювати інакше. Мережеві агентства тільки почали з’являтися, а Procter&Gamble, Tefal, Rowenta та інші іноземні бренди вже зайшли в Україну.

Про інвестиції в нерухомість та перший ресторан

У 2004-05 роках, коли відбулася революція і до влади прийшов Ющенко, до нас нарешті пішли інвестиції, почався банківський бум. Відповідно, масштабування було дуже просте. Умовно кажучи, у нас було 10 гектарів землі, ми її розбили по 10 соток і будували на них будинки.

У 26 років я продав свій рекламний бізнес й інвестував у нерухомість, яку в підсумку здавав в оренду.

У мене було $300 000 своїх грошей. Я йшов до банку і говорив: «Дивіться, у мене є $300 000, а мені потрібно 900 000. Дайте мені ще 600 000».

Проблем не виникало: у мене були підприємства, агентства та великі обороти, а значить, хороша кредитна історія.

Потім сталася криза 2008 року. В результаті я вийшов з кризи з боргом у півтора мільйони доларів.

Я весь час знаходився в гастроподорожах, а в голові складалася картинка: на старості років відкрию маленький гастрономічний бар. З відкритою кухнею, маленьким космополітичним меню і на 50 посадочних місць. Без інтер’єру, без ремонту, щоб все було сконцентровано на їжі, і за чесну ціну. Це стандартний підхід в усьому світі.

Свій перший ресторан Барсук я відкрив у 30 років. Вклав у нього $50 000 і окупив за півроку. Сьогодні сім’я ресторанів Діми Борисова налічує близько 24 закладів в Україні та Польщі.

Оборот Борсука тоді й зараз становив 1-1,5 млн грн на місяць, рентабельність іноді доходила до 30%, тому ми окупилися дуже швидко.

20% – це планова рентабельність, закладена в бізнес-модель кожного ресторану. Тут є сезонність, тому по місяцях вона змінюється, але в рік виходить 20%.

Про найуспішніші ресторани

Ресторан Охота на овец обійшовся мені в 600 000 євро. Ресторан ми відкривали з партнером і він окупився швидко, десь через два роки, напевно. Зараз його оборот становить 4,5 млн грн.

Ресторан Канапа зайняв у нас трохи більше часу – приблизно 1,5 роки. Вклали ми у нього 800 000 євро. Рік шукали приміщення під ресторан сучасної української їжі.

З окупністю складніше, ми, по-моєму, навіть її не рахували. Відкрили Канапу в травні 2013 року. Рівно через 9 місяців “навернувся” курс.

У Baby Rock вклали небагато, адже там немає складної ресторанної інфраструктури. Все обійшлося нам десь $10 000-20 000, окупилося дуже швидко, десь за півроку. З усіх наших закладів він найбільш рентабельний: на рівні 50%.

В абсолютних грошах він, звичайно, генерує менше, адже, по суті, це дитяче кафе. Але оскільки там немає великих витрат, він рентабельний. Оборот там теж невеликий, близько 500 000 грн.

Ronin – це ресторан перуанської та японської кухні. У запуск вклали близько $700 000.

У зимовий період, коли наші тераси не працюють, оборот там приблизно 3 млн грн на місяць. Влітку, коли у людей нібито є мотив поїхати за місто, оборот становить 5 млн грн.

Білий налив – це сегмент fast-casual, де ти отримуєш той же рівень гастрономії, що й в ресторанах середньої та високої категорії. Ключове тут – швидкість, доступна ціна та якість, що перевищує очікування. У нас 1500 гостей в теплу пору із середнім чеком в $5.

Вклали в Білий налив на Хрещатику близько $100 000, а окупили його за 54 дня. Це наш рекорд. Річний оборот – десь $3,5 млн.

Рентабельність більше 30%, тому що це дуже вигідна бізнес-модель. Немає технології, немає персоналу, дуже мало витрат. Я думаю, Білий налив заробляє більше мільйона гривень на місяць.

Джерело: MC Today

Читайте також – 

Даруючи емоції: як створювався та розвивався ресторанный холдинг !FEST