Тетяна Вовк, Vovk: Коли поруч із нами відкривається інший український бренд, наші продажі зростають. Ми підсилюємо один одного
Як створювався український бренд Vovk, як мережа працює зараз, з якими труднощами та провалами довелось зіткнутись в роботі, чому вирішили відкрити власне виробничтво та чому бренд виходить з ринку Польщі:
- Ви маєте виробництво в Черкасах, але воно не єдине. Чому обрали Черкаси?
- Взагалі виробництво Vovk починалося в Києві, і, власне кажучи, зараз воно там і є. Друге виробництво ми відкрили в Кривому Розі. Третіми були Черкаси, а четверте зараз у Тернопільській області. Ми відкриваємо виробничі цехи у різних містах через концентрацію швачок. Зокрема, у Черкасах ми відкрили виробничий цех, тому що це регіон легкої промисловості.
Загалом на наших виробництвах працює близько 650 людей.
Я не знала, що Черкаси - це центр легкої промисловості. Раніше у нас було понад 20 підрядників, які нам відшивали. Це було дуже складно, тому що не дотримувалися ні термінів, ні якості.
Бували ситуації: сьогодні цех є, ти завозиш туди два кілометри тканини, а завтра цеху фізично немає. Його кудись перевезли або просто закрили. Тканини немає, ніхто слухавку не бере. Найскладніше в цій історії - недотримання термінів пошиття у 90% випадків. А це ж колекція: вона має або вчасно продатися, або не продасться зовсім.
Тому ми виріши при придбати стару фабрику, яка була на межі закриття. Після огляду ми спочатку ми відмовились від цієї ідеї, але до мене звернулася керівниця з проханням: «Тетяно, люди на вас чекають». Через сім місяців ми відкрили там фабрику і в перший день запуску у нас уже було 28 швачок.
- Чи часто буваєте тут на виробництві?
- Я їжджу сюди за потреби: або за відчуттям, або коли скучила. І з магазинами так само - коли відчуваю, що треба зазирнути в «шухлядку». Колись в Одесі це так спрацювало: знайшли готівку, яку не провели через касу. Ой, там таке було... Я на них подивилася, дещо сказала — і вони мені одразу все розказали.
- З чого почалася історія бренду Vovk і як ви почали займатися одягом?
- Мені пощастило, що в родині мама шила досить довго. Це ж історія з 90-х, коли були проблеми з одягом. Потім це стало ремеслом, яке допомагало родині виживати. Також із галуззю пов’язана моя тітка: вона навчалася на дизайнера-конструктора та технолога. Мені з дитинства це подобалося. Хоча вчилася я на інженера-технолога харчових виробництв. Але я розуміла: якщо ти розберешся в принципах технології, то зможеш легко перейти з харчової галузі в легку промисловість. Технологія - це процес.
Починала я з того, що відшивала легінси приблизно на третьому курсі університету, мені було років 19. Тоді була соцмережа ВКонтакті, я там створила сторінку і просувалася. Усе робила вручну: додавала друзів, вираховувала час постів. Так потихеньку зайшла в нішу одягу. Було кілька ситуацій, коли я, як дівчинка, щось хотіла, а мама казала: «Не можемо зараз купити, немає можливості». Приблизно через рік після старту мій чистий прибуток уже становив близько 1000 доларів на місяць.
Це стало відправною точкою: я вирішила, що хочу купувати те, що подобається, і ні від кого не залежати. Потім закінчила університет, познайомилася з майбутнім (уже колишнім) чоловіком, і через пів року ми відкрили перший магазин у моєму рідному Вишгороді. Так воно і пішло.
- Бренд вирішили назвати Vovk.
- Так, бо це зрозуміле для українців слово: коротке, всіма мовами читається однаково. З погляду неймінгу — це бінго: чергування голосних і приголосних.
- Домен був вільним?
- Поки його не викупили китайці. Ми викуповували домен vovk.com у китайця за 15 000 доларів. На той момент для нас це була дуже серйозна сума. Вони ж як роблять: викуповують імена, а потім перепродають. Перша ціна, яку нам назвали, була мільйон доларів. Ми були в шоці. Зрозуміло, що це було для набивання ціни, але в результаті ми його викупили.
- Виробництво в Черкасах виглядає масштабно. Розкажіть про нього.
- Розкрійний комплекс у нас у Києві - там найбільша дільниця. А в Черкасах дівчата роблять крій вручну. Тут ми відшиваємо найважчий асортимент: верхній одяг, жакети, костюмну групу, шовкові речі та вечірні колекції. Тут працюють найкваліфікованіші швачки.
На виробництві в Черкасах також розташовані наші технологи. Ми брали приміщення в готовому вигляді, і цей подіум тут уже був. Ми ним скористалися: це зручно, коли керівний склад знаходиться трохи вище і може спостерігати за процесом. Це візуальний менеджмент у чистому вигляді.
Розробка моделей відбувається в Києві. Відділ розробки продукту включає експериментальний підрозділ, дизайнерів та арт-креативного директора. Він відповідає за розробку колекцій та їх візуальну подачу — зйомки, вибір сировини. Конструктори розробляють усе разом із технологами.

- Скільки у вас дизайнерів?
- Троє: креативний директор і двоє помічників. Я теж долучаюсь. Не все буде під мій смак, але переважно я відчуваю: подобається чи ні. Останнє слово за мною.
- А буває так, що аргументів немає, але «просто хочу»?
- Ні, зараз такого не буває. Ми комерційний бренд. Тут технологи слідкують за процесом. Потоки розділені: хтось спеціалізується на верхньому одязі, хтось на легкому асортименті. Ми стараємося, щоб кожен відшивав те, що в нього виходить найкраще. Технологи з майстрами розподіляють операції, вираховують час, щоб забезпечити стовідсоткове завантаження потоку. Майстри слідкують за якістю та швидкістю.
Китайці свого часу зареєстрували нашу торгову марку в Китаї. Це сталося десь за рік до повномасштабної війни. Коли ми почали міжнародну реєстрацію, виявилося, що в Китаї бренд уже зареєстрований у категорії «жіночий одяг». І знаєте, після чого це сталося? Ми їздили на виставку в Узбекистан, там до нас підходили китайці. У нас були хустки з логотипом, вони ними зацікавилися, одну взяли собі. Думаю, тоді все і сталося. Тому всім раджу десять разів подумати перед такими заходами.
На деякі виставки тканин представників Китаю навіть не пускають - не дають акредитацію ні учасникам, ні відвідувачам. Така от дискримінація через масове копіювання.
- А зараз вас більше копіюють китайці чи українські бренди?
- Щодо українських брендів: є тренди, є база, на яку всі орієнтуються. Я знаю, що багатьма нашими лекалами в Україні користуються.
- А як так стається? Через аутсорс чи зміну конструкторів?
- По-перше, зміна конструкторів. Документи підписуються, але проконтролювати це неможливо. По-друге, часто наші вироби просто купують і розбирають. Мені казали, що в трикотажі це складно зробити правильно через термообробку, але ніхто ж не каже, що вони знімають копію ідеально.
- Як ви з цим боретеся?
- Ми не патентуємо кожну модель, бо їх дуже багато. Я вважаю, що копіювання - це показник нашого рівня. Зараз тут працює близько 250. Частина людей працює 5/2, частина - 2/2.
- Звідки ви берете тканини?
- Туреччина та Китай. Європу розглядаємо, але співвідношення ціни та якості має бути адекватним. Клієнти люблять нас саме за доступні ціни.
- Процес замовлення з Китаю триває пів року?
- Ми замовляємо по-різному. Наразі у нас сплановано 70–80% колекції «Весна-літо 2026». Почали розробку ще в червні 2025-го. Класно розробляти колекцію на наступний рік у той самий сезон - тоді правильний настрій.
- Скільки зазвичай моделей одягу у колекції?
- Сезон «Весна-літо» довший, ми рахуємо його як сім місяців. Це високий сезон, бо дівчата люблять оновлювати гардероб. У середньому нам потрібно від 20 до 30 нових моделей на місяць. Ми формуємо їх як капсули, щоб речі легко підбиралися в комплекти. На зиму робимо не більше 20 моделей на місяць, бо асортимент важчий. Зараз ми працюємо над відшліфовуванням: менше моделей, але більше глибини в кожній.

Кадр з рекламної кампанії осінньо-зимової колекції «Made in Vovk» 2025-го
- Така кількість моделей - це Fast Fashion?
- Так, це класичний Fast Fashion.
- Як це поєднується з відповідальним споживанням?
- Ми робимо якісний одяг, який носиться роками. Цей костюм на мені я можу носити три роки, якщо не захочу подарувати. У мене постійне оновлення: мішок речей приїхав — мішок на роздачу. Я речі не викидаю, їх потім подружки носять роками.
- Велика кількість моделей потрібна, щоб залучити різні категорії людей?
- І це також. І цікавого хочеться. Жінки завжди люблять одягатися. До речі, перед повномасштабним вторгненням ми планували запуск чоловічої колекції, вже працювали над нею, але зараз це не на часі.
- Якісь курйози чи факапи у вас були?
- У 2026 році нам виповнюється 14 років. А тоді було років п’ять. Ми вирішили, що пора запускати верхній одяг. Пальто вийшли круті, клієнти в захваті. І тут підкладка почала просто розлазитися. Хоч контроль якості був, ми з таким асортиментом раніше не працювали й пропустили цей момент. Був масовий обдзвон і повернення. Причому клієнти не хотіли повертати гроші — вони приносили пальто, ми переробляли підкладку і віддавали назад. Це був хороший урок, після якого ми посилили контроль сировини.
- Наскільки складно зараз знайти швачок?
- За швачок зараз точиться шалена конкуренція. Вона була завжди, а з початком повномасштабної війни відкрилося багато виробництв військового одягу. Крім того, Черкаси - регіон відносно безпечний, центр України, тому сюди релокувалася частина підприємств із Харкова та Херсона. Вони теж активно набирають людей.
Зараз ми глобально змінюємо підхід. Ми розвиваємо напрям пошиття як підрядник і вже працюємо з кількома відомими українськими брендами. Тому ми постійно шукаємо людей. Графік у дві зміни дає високу рентабельність робочих місць - вона зростає у 2,4 рази порівняно зі звичайним п'ятиденним тижнем. Потік працює без вихідних, лише два дні відпочинку на рік: 1 січня та Великдень.
- Якщо збільшувати кількість замовлень, людей треба десь брати.
- Так, тому в серпні 2025-го ми відкрили в Черкасах тестовий навчальний клас. Приходять люди, які або шили дуже давно, або зовсім не вміли, але мають велике бажання. Ми проводимо тестування на вході, щоб не витрачати час тих, у кого точно не вийде. Навчання триває 2–3 місяці та оплачується нами. Одночасно можуть навчатися до восьми людей. Зараз клас повністю завантажений.
- Скільки зараз магазинів у вашій мережі?
- Зараз мережа має 55 магазинів по всій Україні, а також магазин у Польщі та інтернет-магазин. Також ми відкрили другий аутлет у київському ТЦ Городок. Це вже 56-та локація.

Vovk outlet у столичному ТРЦ Караван Outlet
- Наскільки для бренду важливо мати аутлети?
- Спеціально працювати в цьому напрямі не дуже цікаво, але для великої мережі це вихід. Накопичуються залишки або дрібний брак (наприклад, затяжка на шовку або некоректна довжина). Ми не продаємо зіпсовані речі, просто є люди, яким підходять такі позиції за нижчою ціною. Досвід показує, що це рішення добре працює.
- Ви згадали, що тепер шиєте і для інших брендів. Чому виникла така ідея?
- Усе просто: чому б не зробити виробництво окремим підрозділом, який заробляє гроші? Завдяки графіку 2/2 ми маємо вільні потужності. 95% виробництв в Україні заробляють саме так, тож ми відкриті до співпраці. Мінімальна партія - від 300 одиниць на модель. Ми підписуємо договір про нерозголошення і гарантуємо відсутність повторів дизайну. Ми можемо робити все «під ключ»: від закупівлі тканини до розробки лекал. Наша задача - щоб виробництво повністю себе утримувало, а бренд Vovk був просто одним із замовників.
- Коли ви вийшли на ринок Польщі?
- Два роки тому. Хотіли розширити ринок і мати певну «подушку». Але чесно скажу: ми проінвестували туди великі кошти, близько 300 000 євро тільки на старті, і постійно дотували проєкт. Зараз ми виходимо з Польщі.
- Не пішло?
- Не пішло. Ми зробили ставку на українців, які там живуть, але умови бізнесу в Польщі зовсім інші: оренда, значно вища оплата праці. Крім того, ми обрали невдалий торговий центр у Варшаві. Онлайн-магазин відкрили лише через рік після офлайну - це теж була помилка. Зараз закриття може обійтися дорожче за відкриття через штрафні санкції ТЦ за розірвання договору довгострокової оренди. Але це не значить, що ми не повернемося - просто наступного разу зробимо все інакше.

Магазин мережі Vovk відкрився у 2023 році у Варшаві в торговельному центрі Blue City
- А як щодо культури споживання в Польщі?
- Там дуже люблять робити повернення. У Європі це зараз глобальна тенденція, на якій бренди багато втрачають. Люди можуть взяти річ, поносити її та повернути. Для мене це неповага до людської праці. В Польщі також дуже сильне гасло «Купуй польське».
- Чому українці іноді не хочуть купувати українське?
- Я часто бачу коментарі в соцмережах про те, що «український бренд знову пробив дно». Не розумію, як таке можна писати. Можливо, немає усвідомлення, наскільки це важливо для нашої економіки. Також є відгуки, що українські бренди - це дорого. Почасти я згодна, але враховуйте, що пошити - це лише частина справи. Маркетинг, оренда мережі по всій країні - усе це входить у вартість. Ми намагаємося балансувати, щоб ціна була доступною і в Києві, і в Кривому Розі.
- Хто ваші головні конкуренти?
- Серед міжнародних брендів - це Zara, H&M та Reserved. Серед українських ми перетинаємося з MustHave, One by One, Andre Tan. Але цікавий момент: коли поруч із нами відкривається інший український бренд, наші продажі зростають. Ми підсилюємо один одного. Наша головна перевага сьогодні - це сервіс.
Джерело: Youtube-канал неЛегка промисловість.
Читайте також
SPAR в Україні: підсумки 2025 року – рік інновацій, розвитку та відповідальності (+фото)
