Тетяна Бурда, Invogue Fashion Group: Як інтроверту стати успішним в бізнесі

У чому особливість ведення сімейного бізнесу в Україні, як розділяти особисті та робочі відносини, підбирати людей і досягти успіху.

Цей текст доступний російською мовою

Тетяна Бурда, співзасновник Invogue Fashion Group, розповіла про те, як вони з чоловіком Владиславом Бурдою (СЕО RedHead Family Corporation) навчилися допомагати один одному в бізнесі, та при цьому не змішувати відповідальність за його успішність. Розмовляли з топ-менеджером журналісти Leadership Journey. RAU наводить витяги з інтерв’ю.

Від викладання до бізнесу

До бізнесу я викладала в музичній школі – я педагог з класу скрипки. У шкільних стінах мені було тісно: бо зі мною завжди був підприємницький дух. У якийсь момент я зрозуміла, що мені не цікава робота, було не по собі від думки, що доведеться займатися цим все життя.

Я займалася музикою все життя – з п’яти років, я більше нічого не вміла. Я влаштувалася продавцем-консультантом одного з перших магазинів одягу в Одесі – Escada. Я почала швидко зростати: спочатку стала кращим продавцем в магазині, потім заступником директора.

Шлях до свого бізнесу

У нашій команді було лише кілька людей, тому довелося освоїти безліч професій – в тому числі байера,  митного брокера та інші. Перший рік мало відпочивала: постійно шукала інформацію, мучила всіх колег та партнерів, питаючи, що і як вони роблять. Через рік мене призначили директором компанії. Я пропрацювала в ній чотири роки. За цей час ми відкрили ще чотири магазини.

А потім, у 2000 році, я разом з партнером відкрила перший мультибрендовий магазин Invogue в Одесі.

Потім ми вирішили інвестувати в бренд Max Mara. Це було ризиковано, тому що мультибрендовий магазин завжди дає можливість люфту: якщо колекція не успішна, ти змінюєш її на іншу, а тут дуже залежиш від марки і бачення дизайнерів.

Бізнес – сімейний, відповідальність – особиста

Коли ми з Владом створювали сім’ю, кожен з нас був самостійним, успішним підприємцем. Ми домовилися, що будемо розвиватися паралельно, а не об’єднувати наші бізнеси. Перший час так і було. Звичайно, вечорами ми ділилися новинами та допомагали один одному порадами. У Влада були бізнес-юніти Антошка і Daniel. Вони відрізнялися за розміром та позиціонуванням. Daniel – преміум-сегмент, невеликий, тому уваги йому приділяли менше. До моменту знайомства з Владом я виростила мережу з 13 магазинів і бачила в Daniel перспективу зростання.

Коли мережа ледве пережила складний 2014 рік ми зрозуміли, що треба або щось змінювати, або закривати цей підрозділ. У підсумку рада директорів запропонувала передати цей бізнес мені.

Я не змогла закрити такий перспективний бізнес. Ми вирішили, що Daniel буде спільним проектом, я приєднала його до своєї компанії. За три роки ми зробили ремоделінг майже у всіх магазинах і навіть встигли відкрити чотири нових. З того моменту ми все більше інтегруємося з чоловіком: я допомагаю в fashion-підрозділі Антошки, а Владислав став головою ради директорів в моїй компанії.

Але все одно кожен керує своїм бізнесом, відповідальність ми не розділяємо.

Сімейним наш бізнес зробили діти

У нас чотири сини від різних шлюбів. Нам хотілося об’єднати їх і залучити в сімейний бізнес. Влад майже 10 років керує Family Business Network (FBN) – асоціацією в Україні, яка об’єднує близько 50 сімей по всій країні.

У нас є правило – перші п’ять років після закінчення університету діти отримують досвід поза сімейної компанії. Після – вже можуть прийти працювати в сімейний бізнес. Але до цього рада директорів повинна затвердити їх кандидатури.

Старший син Саша п’ять років працював адвокатом і аудитором в KPMG. Дмитро, має досвід роботи в європейській компанії Runtastic, він займався власним бізнесом в комерційній нерухомості. Цієї весни вони, з різницею в кілька днів, стали активними топами: Саша – аудитором, а згодом CFO RedHead, а Діма – керівником департаменту нерухомості. Незабаром в компанію прийшла працювати дружина Саші – Маша, яка до цього була юристом в «Оболоні». А Діміна дружина Яна прийшла до мене в компанію працювати івент-менеджером.

З приходом дітей ми по-справжньому відчули, що наш бізнес – сімейний.

Двоє молодших дітей поки ще вчаться, але на канікулах працюють в Антошка. У нас в сім’ї дуже багато приємних традицій: наприклад, щонеділі ми обідаємо разом. Тепер ці обіди перетворилися в збори однодумців, стало дуже багато розмов про бізнес, чому ми дуже раді.

Сім’я та бізнес

З Владом дуже легко, тому що ми обидва люди бізнесу і дуже добре один одного розуміємо. Ми знаємо, що таке бізнес, коли іноді після роботи потрібно просто помовчати, дати один одному час. Він не питає, чому я затримуюся на роботі або чому мені потрібно в 8 ранку бути в офісі. Такого не було в попередніх шлюбах. Я, чесно кажучи, багато років боролася за своє право займатися улюбленою справою. Чоловіки важко приймають лідерство жінки, тому, напевно, я навчилася поєднувати роль жінки і бізнесвумен, перемикатися з одного режиму на інший.

Адже в офісі ти лідер та повинна надихати та направляти людей, а вдома – ти дружина і мама. А це вже інша роль – тут потрібні терпіння і любов.

Чоловік завжди мене підтримує. У багатьох питаннях він мій головний порадник. У колишніх шлюбах я витрачала дуже багато енергії на те, щоб пояснювати, що я повинна розвиватися як особистість, що мені потрібно багато працювати, вчитися, їздити у відрядження, а не сидіти вдома, чекаючи чоловіка з роботи. Може, тому мої попередні шлюби не збереглися. З Владом я дуже гармонійно розвиваюся, рухаюся вперед.

Не вірю в академічну освіту

Базової економічної освіти я не отримала. Моя бізнес-освіта – це курси, саміти, форуми та необхідні навчальні модулі. Зараз думаю щодо МВА в Барселоні. Але це буде вже не для бізнесу, а для мене. Я 18 років керувала компанією, а рік тому передала кермо влади зовнішньому CEO. Вся операційна діяльність здійснюється СЕО, я дуже задоволена її роботою.

Часи, коли всі закінчували університет, ховали диплом та більше не вчилися, давно пройшли. Я не вірю в академічну освіту, де ти склав іспит – і вже фахівець.

Де шукати “сервісних” людей

Важливо, щоб СЕО, операційні та фінансові директори мали гарну освіту. Але у нас все-таки сервісна сфера, тому наші співробітники повинні бути перш за все «сервісними» людьми. Цього не дасть ніяка освіта. Коли я наймала співробітників, я дивилася в першу чергу на їх готовність подумати спочатку про потреби інших, а потім про себе. Навчити того, хто хоче вчитися, нескладно, але знайти відповідних людей за цінностями – непросте завдання.

Коли я наймала людей сама, я намагалася зрозуміти, наскільки вони «сервісні». Тут є маленькі хитрощі: наприклад, ти сидиш з людиною в кафе, в тебе випадково впала серветка. Якщо людина навіть не спробувала її підняти, це означає, що так само він буде вести себе з клієнтами.

Важлива саме ця перша реакція. Важливо не прислужувати, а служити людям.

Крім того, я намагалася почути людину та зрозуміти, що нею рухає: кар’єрний ріст, гроші, навчання, статус? Дуже важливо знайти того, для кого це задоволення. До нас приходять дівчата і кажуть, що для них не так важлива зарплата, як цікава робота. Вони не будуть працювати за три копійки, але вони настільки хочуть бути в fashion, що їм непринципова стартова зарплата. Ось таких людей ми шукаємо, тому що вони будуть рости.

Я дуже щаслива людина, тому що знайшла своє покликання  – у мене абсолютно немає відчуття, що я вранці їду на роботу. Це просто продовження мого життя, хоча досить довгий період я працювала по 14 годин. Якщо мені не треба буде їхати в офіс, я просто не розумію, чим мені займатися.

Час для себе

Зараз я теж займаюся бізнесом: це нові проекти, ремоделінг, FBN. В цьому році я вирішила, що настав час для себе. Захопилася йогою, тенісом, почала танцювати, багато читаю, дивлюся фільми, які довгий час були записані в waiting list. Я насилу справляюся з бізнес-літературою, а ось художні книги читаю одну-дві на тиждень. Може, тому що сьогодні я вчу себе не займатися операційної роботою, а думати тільки про стратегію в бізнесі.

Відхід від операційної діяльності неминучий, якщо ти приймаєш на роботу генерального директора: тобі потрібно віддати йому зону відповідальності. Ми дуже виросли – працюємо в трьох містах України. Я розумію, що для того, щоб продовжувати бути СЕО, я повинна відсунути на задній план дуже багато важливих для мене речі. Операційна робота мене вже не так надихає, як раніше. У мене сьогодні інші пріоритети.

Не заради грошей

Коли по піраміді Маслоу закриваються базові потреби, у тебе більше не стоїть питання виживання, починаєш думати про те, як поліпшити світ навколо себе. Адже ти можеш жити в достатку та гармонії, але ти не живеш тільки в своїй сім’ї, тобі і твоїм дітям все одно потрібно спілкуватися зі світом. Мені здається, що свідомість у людей зростає, особливо це стало помітно після Майдану.

У мене теж є усвідомлення, що прийшов час давати – я даю. Я почала виступати, навчаю, у мене є кілька людей, які звернулися до мене як до ментора.

На кожному життєвому відрізку у мене були хороші вчителі. До речі, саме завдяки моєму пошуку нового вчителя ми познайомилися з Владом. Я прийшла в FBN із запитом про старшого сина, тому що він після закінчення університету працював юристом, а я хотіла його інтегрувати в компанію, але не знала, як це зробити. Там я почула майбутнього чоловіка. Він завжди блискуче виступає і я закохалася в нього відразу.

Про сервіс

Ми вже не fashion-компанія, а сервісна компанія, яка продає fashion. До недавнього часу сервіс-середовище в Україні було не особливо розвинене. Мені дуже подобається вислів: «Сервіс починається тоді, коли закінчуються черги». Раніше ти купував просто продукт та був щасливий, тому, що міг знайти його в умовах дефіциту. Зараз клієнта практично неможливо здивувати продуктом.

Ми одні з перших почали працювати над поліпшенням сервісу, і вже три роки відпрацьовуємо сервісну програму з Анастасією Владичінской.

Спочатку ми змінили внутрішній сервіс, а тільки потім – зовнішній. У нас кожен співробітник – внутрішній клієнт для іншого. Ми рік перебудовували внутрішній сервіс та втратили близько 30% співробітників, тому що не кожен готовий думати спочатку про інших, а потім про себе. Але тепер кожен член нашої команди – наша гордість.

Я знайшла себе та реалізувалася як особистість і як жінка. Незважаючи на те, що я проводжу багато часу з людьми, насправді я сама собі джерело енергії і відглвлення. Я інтроверт. Коли я втомлююся, мені просто потрібно побути наодинці з собою. Іноді це займає дві години, іноді – цілий день, а потім я знову готова спілкуватися зі світом.

Читайте также –

Владислав Бурда, Антошка: Як мрії допомагають досягти успіху