Зірковий бізнес в Україні: чому впізнаваність не гарантує прибутку та як виживають найсильніші

На початку квітня 2026 року легенди тенісу Еліна Світоліна та Сергій Стаховський відкрили у Києві власний падел-клуб, давши поштовх новій хвилі зіркового підприємництва. Редакція RAU пригадала й інші подібні бізнес-кейси від публічних людей та проаналізувати, чому одним вдається побудувати стійкі бізнес-екосистеми, а інші не витримують ринкового тиску та операційних викликів.

Падел-клуб Svito від зіркових тенесистів пропонує сім сучасних критих кортів для гри, що стрімко набирає популярність завдяки своїй динамічності та меншій технічній вимогливості порівняно з класичним тенісом. Для засновників цей проєкт став втіленням давньої мрії та спробою створити якісний майданчик для емоційного розвантаження українців. Варто зауважити, що Світоліна та Стаховський – не єдині, хто побачив потенціал у цьому виді спорту. Падел в Україні активно підтримують й інші легенди спорту, зокрема, Андрій Шевченко з партнерами розвиває падел-клуб A7 Padel, відкритий восени минулого року. У Києві працює A7 Pechersk на Кловському узвозі, а у Великій Британії зареєстровано A7 Padel Holding Ltd, що відповідає за масштабування проєкту та вихід на європейський ринок.

Незважаючи на потужний старт та зірковий статус власників, історія українського селебріті-бізнесу знає як приклади довготривалого успіху, так і гучні закриття через ринкові виклики. Кейси Svito та A7 Padel мають всі шанси на успіх завдяки професійній експертизі засновників та зростаючому попиту на соціальні формати тренувань, проте лише час покаже, чи вдасться цим проєктам зберегти операційну стабільність та стати прибутковою екосистемою у довгостроковій перспективі.

Зіркові бізнеси, що витримали іспит ринком і часом

Україна має чимало прикладів, коли медійні особистості стали успішними підприємцями. Секрет їхнього успіху полягає у переході від простого використання імені до створення сталої бізнес-системи із глибоким залученням власника. Поєднання системного менеджменту, вертикальної інтеграції та соціальної місії дозволяє зірковим бізнесам не просто виживати, а ставати лідерами ринку.

Наприклад, Сергій Стаховський вже має гарний досвід підприємництва. Його виноробний бізнес Stakhovsky Wines виріс із особистого захоплення у повноцінний бізнес.

Інтерес до виноробства сформувався у Стаховського ще під час активної тенісної кар’єри. Тоді у Франції він познайомився з культурою вина та базовими принципами його виробництва, що згодом стало основою для власного проєкту.

Практична реалізація бізнесу розпочалася у 2015 році, коли підприємець почав працювати з виноградниками на Закарпатті, в районі міста Берегове - одному з ключових виноробних теруарів України. Протягом перших років фокус був на відновленні та адаптації виноградників, а також на побудові виробничої моделі. Перші комерційні релізи вин з’явилися у 2018–2019 роках.

Філософія бренду Stakhovsky Wines базується на використанні класичних європейських сортів винограду та традиційних підходах до виноробства. Портфель бренду охоплює як білі, так і червоні вина, із фокусом на середньому та преміальному сегментах. Продукція бренду представлена в українських винних магазинах, спеціалізованих бутиках і закладах HoReCa. Паралельно компанія працює над розвитком міжнародної присутності, тестуючи експортні можливості та поступово виходячи на зовнішні ринки.

Основний успіх бізнесу забезпечила комбінація класичних європейських технологій та особистого контролю власника за маркетингом і дистрибуцією. Навіть під час війни бренд зберігає стійкість, інтегруючи благодійність у свою діяльність, що лише підсилює лояльність аудиторії до продукту.

Позитивний підприємницький досвід у б’юті-сегменті має також співачка Віра Брежнєва, яка розвиває бренд декоративної косметики VERA by Vera Brezhneva, заснований у 2019 році.

Бренд позиціонується у сегменті натуральної декоративної косметики з фокусом на концепції “beauty без зусиль” і виробляється у співпраці з італійськими лабораторіями. Такий підхід дозволив продукту досить швидко вийти у роздрібні канали продажу, включно з профільними б’юті-мережами та онлайн-платформами.

Після 2022 року бізнес пройшов етап трансформації, пов’язаний із виходом із російського ринку та переорієнтацією на інші географії, зокрема Україну (наприклад, бренд можна купити в онлайн-магазині Eva) та окремі європейські країни. Водночас бренд адаптував комунікацію відповідно до нових репутаційних і етичних вимог.

Цей зірковий кейс демонструє, що б’юті-бренд із чітким позиціонуванням, контрольованою якістю продукту та гнучкою стратегією може зберігати життєздатність та формувати навколо себе лояльну аудиторію.

Як поєднувати театральну кар’єру, медійну популярність та підприємницьку діяльність, знає акторка Даша Малахова. Широку впізнаваність вона отримала у 2000-х роках як ведуча кулінарного шоу «Картата потата», після чого почала розвивати власні гастрономічні проєкти у Києві.

У 2010-х роках Малахова була залучена до запуску ресторанних форматів і кулінарних ініціатив, а також працювала над освітніми проєктами у сфері гастрономії. З 2018 року вона розвиває приватну школу Claris Verbis, яка фокусується на сучасних підходах до освіти та індивідуальному розвитку дітей. Цей навчальний заклад став відповіддю на потребу в сучасній освіті, орієнтованій на розвиток креативності та психологічний комфорт учнів.

Окрім освітньої сфери, важливою частиною її активів стала родинна екоферма Klymivka Farm на Кіровоградщині. Це господарство, що спеціалізується на органічному виробництві, у 2026 році демонструє успішне поєднання агробізнесу та соціальної відповідальності, активно залучаючи аудиторію в Instagram до благодійних зборів на потреби ЗСУ. Соціальний вектор підсилюється роботою фонду Educare, який з 2023 року опікується освітніми проєктами. Усі ці ініціативи функціонують як цілісний родинний бізнес.

Диверсифіковану модель бізнесу на перетині гастрономії, медіа та соціальних ініціатив вибудував Євген Клопотенко. Після перемоги у шоу МастерШеф у 2015 році він трансформував особистий бренд у систему проєктів із комерційною та просвітницькою складовою.

Ключовим напрямом є ресторанний бізнес. У 2019 році разом із Інною Поперешнюк він відкрив ресторан «100 років тому вперед», який став основою для подальшого розвитку гастропроєктів, зокрема бістро Полтава та форматів під брендом Інші. Після 2022 року ці активи були об’єднані в гастрохолдинг Інакші, який за 2024 рік згенерував дохід у 300–350 мільйонів гривень.

У 2024 році бізнес масштабувався у ритейл – із запуском продуктової лінійки 100РОКІВ та онлайн-магазину 100ШОП. Паралельно розвиваються dark kitchen для корпоративного харчування та експериментальні напрями виробництва продуктів.

Окремим центром прибутку є медіа: сайт, соцмережі, відеоконтент і кулінарні книги, що працюють на монетизацію та масштабування бренду.

Соціальний напрям зосереджений навколо ГО CultFood (заснована у 2017 році). У партнерстві з державою та за підтримки Олени Зеленської було реалізовано реформу шкільного харчування: станом на 2024 рік розроблено понад 600 рецептів для навчальних закладів. Клопотенко також долучився до просування української кухні на міжнародному рівні, зокрема до включення борщу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО у 2022 році.

Таким чином, його діяльність формує комплексну, хоча й гнучку бізнес-модель, де ресторанний сегмент, медіа та соціальні ініціативи взаємно підсилюють один одного.

Зіркові бізнеси, які не пройшли випробування реальністю

Аналіз зіркового бізнесу в Україні демонструє, що медійна впізнаваність є потужним маркетинговим інструментом лише на старті, проте вона не стає панацеєю від ринкових криз чи стратегічних прорахунків. Кейси останніх років підтверджують: успіх проєкту залежить не лише від кількості підписників у соцмережах, а й від операційної стійкості, вдалого вибору локації та здатності власників балансувати між творчістю та складними бізнес-процесами.

Концепт-стор SO DODO Наді Дорофєєвої, створений у 2017 році у партнерстві з досвідченою підприємицею Лєрою Бородіною, став уособленням нішевого підходу до моди. Магазин на Подолі просував ідею унікальності, реалізуючи молоді корейські бренди та лімітовані колаборації It’s my DoDo в обмеженій кількості. Попри чітке позиціювання для «вільних духом дівчат» та успішну рекламну кампанію за участю самої артистки, бізнес-модель, орієнтована на офлайн-досвід та емоційні покупки, зіткнулася з викликами пандемії COVID-19.

У 2021 році проєкт припинив своє існування, ставши прикладом того, як глобальні локдауни можуть нівелювати потенціал навіть найяскравіших зіркових стартапів.

Бренд Mashsh, запущений Машею Єфросиніною та Ксаною Нечипоренко у 2019-му, мав амбітну соціальну місію – змінити домашній гардероб українських жінок, запропонувавши естетичну альтернативу халатам. Стиль easy living wear успішно розвивався протягом шести років, залучивши значні початкові інвестиції та італійських дизайнерів.

Попри оновлення айдентики та перехід до концепції from bed to street у 2024 році, проєкт був закритий на початку 2025 року. Причиною стали об’єктивні фактори та особистий вибір засновниці змістити фокус на громадську діяльність, благодійний фонд та власні медіапроєкти, що підкреслює вразливість бізнесу, який тримається на особистому часі та енергії головного ідеолога.

Бренд одягу Wanderlust Антона Птушкіна починався як концептуальний «інтернет-кіоск» мерча, у 2021-му переріс у повноцінний бренд для мандрівників. Продукція виготовлялася на українських потужностях, а попит був настільки високим, що анонси виводили сайт з ладу.

Проте на початку 2025 року блогер оголосив про закриття, назвавши проєкт «візійною історією», а не класичним комерційним механізмом. Вихід із команди ключового менеджера та складнощі ведення бізнесу в умовах війни змусили автора відмовитися від подальшого масштабування, що ілюструє ризики проєктів, де процеси не є автоматизованими та критично залежать від окремих особистостей.

Показовим також є кейс ресторану-бару INCH від фудболіста Олександра Зінченка. У липні 2024 року його відкриття стало однією із найбільш обговорюваних подій на ресторанному ринку Києва. Але заклад із преміальним оснащенням та величезними екранами для трансляцій закрився менше ніж через рік після запуску.

Експерти галузі вказують на сукупність критичних помилок: складну підвальну локацію на Жилянській із поганим трафіком, відсутність паркування та невідповідність між елітарним інтер’єром і форматом спорт-бару. Високі інвестиції та зірковий статус не змогли компенсувати операційні прорахунки, що призвело до виставлення об’єкта на продаж і стало черговим нагадуванням про важливість фундаментальних законів ресторанного бізнесу.