Анастасія Левкова, Книгарня Є: Конкурентів на ринку в нас немає

Анастасія Левкова, Книгарня Є: Конкурентів на ринку в нас немає

27.01.2017 08:30
  2827
Юлия Бондаренко

Якою є ситуація на книжковому ринку України та як вона змінювалася протягом останнього десятиліття,  історію найбільшої книжкової мережі в країні та про перспективи традиційної паперової книги розповіла арт-директор мережі Книгарня Є.

Говорити про серйозну конкуренцію на книжковому ринку України, на жаль, не доводиться. Адже великі книгарні у будь-якому місті можна перерахувати на пальцях (можливо, навіть однієї руки), а мереж – то й поготів. Однак, справжні книгомани обов’язково знають, де шукати книги. Так, велика літера Є, що є логотипом однойменної книжкової мережі, знайома багатьом. Наприкінці 2016 року Книгарня Є відсвяткувала 9-річчя свого існування. 24 магазини в 12 містах України – поза всяким сумнівом, ця мережа є найбільшою в Україні. Але Книгарня Є – це не просто місце, де можна придбати книги. Однією із найважливіших особливостей мережі є проведення різноманітних презентацій, зустрічей, майстер-класів. Крім того, це книгарня у форматі вільного простору, де можна неквапливо прогулятися поміж стелажами, погортати книги, почитати.

Про особливості роботи на українському книжковому ринку, про плани на майбутнє та про те, чому Книгарня Є не бачить поки що для себе конкурентів RAU розпитала арт-директорку мережі Анастасію Левкову.

– Які загалом тенденції спостерігаєте на книжковому ринку, як змінилась ситуація за той час, що ви працюєте?

​ – Мережа працює з 2007 року, а стрімкі зміни в українському книжковому ринку я бачу з 2014-го. Той рік — рік після Майдану й рік початку війни, — як на мене, став вододолом, який розділив наш книжковий ринок на «до» і «після». Це «після» характеризується зростанням інтересу українців до власної культури. З видимих змін — швидке наповнення сегменту зарубіжної перекладної ліретатури, причому як сучасної, так і класики, як художньої, так і нон-фікшну. Зараз навіть не встигаю відстежувати всі новинки бізнес-літератури, а дев’ять років тому їх не було взагалі.

Щодо вітчизняного письменства, то тут по-різному: також з’являється бізнес-література, психологія, есеїстика; як і завжди, в нас напрочуд добра поезія, але з прози знакового виходить дуже мало.

Втім, я думаю, що це питання часу. Тішить те, що за останні роки з’явилися нові перспективі імена, маємо кілька цікавих дебютів. Демократизуються форми популяризації книжок — тепер, завдяки новим технологіям, розповідати про улюблені видання може будь-хто охочий: з’являються книжкові відеоблоги, групи читачів у соцмережах тощо.

​ – Як щодо попиту? Він збільшується?

​ – У нас часто запитують: «Ви зараз відкриваєте багато книгарень — напевно, тому що це користується попитом?» Тут варто розрізняти інтерес і попит. Так, інтерес до культури, зокрема до літератури, зріс. Але дуже важливо підтримати цей інтерес і перетворити його на попит. Бо якщо цього не зробити, він згасне. Таке зростання й потім згасання було, наприклад, на початку 1990-х років. Після падіння тоталітарного режиму був сплеск інтересу до літератури, до української культури, але українське книговидання не могло запропонувати чогось якісного. Так само було після Помаранчевої революції. книгарня є

Зараз усе ж таки наш книжковий ринок тішить більше, ніж раніше. книгарня є

Не можна сказати, що немає претензій до книжок, які видають, а особливо до того, чого не видають, а варто було б, але все ж таки помітно, що ринок розвивається.

Якщо говорити про переважно російськомовні міста, то, як на мене, одна з важливих місій нашого книжкового ринку — в тому, щоб через літературу люди приходили до української мови. Ринок має задовільняти попит у цих містах зокрема. І я бачу, що це відбувається: наприклад, до книгарні Є в переважно російськомовних містах часто приходять люди в пошуках якоїсь книжки російською, але коли ми пропонуємо їм цю або іншу книжку на подібну тематику українською, вони захоплені якістю видання — вони навіть не уявляли, що українські книжки могли бути такими якісними, красивими, приємними. Врешті-решт обирають українське видання.

​ – Чи є провали в якихось нішах? Якої літератури бракує?

​ – Бракує вітчизняної бізнес-літератури, психології, підліткової літератури. Ще б я хотіла, аби з’являлося більше репортажів українських авторів — на різні теми, але особливо — про інші народи. У поляків є безліч репортажів про Чехію, Грузію, Італію та про багато інших країн.

Українців же — «нашого цвіту по всьому світу», але вони, живучи за кордоном, про цей свій досвід не пишуть.

Може, тому що займаються переважно не інтелектуальною працею, не мають можливості писати. А ті, хто інтелектуали — наприклад, викладачі університетів, — пишуть про щось інше. Хотілося б, щоб більше з’являлося хороших інтелектуальних романів. Ще у нас мало книжок із вивчення української мови для іноземців.

​ – На кого більше орієнтується книжковий ринок в Україні?

​ – Боюся, що моє враження суб’єктивне. Оскільки я орієнтуюся на європейський ринок, мені здається, що всі інші роблять так само. Можливо, щоб відповісти на це питання, варто підрахувати кількість поїздок українських авторів і видавців на міжнародні ярмарки та фестивалі. Мені здається, що таких поїздок більше до країн за західним кордоном, ніж до тих, які за східним і північним. книгарня є

​ – Як почалася історія Книгарні Є?

​ – Наша історія почалася 21 грудня 2007 року, коли відкрилася перша книгарня в Києві на вулиці Лисенка. В ній переважна кількість книжок була українською мовою — і, як не дивно, на той час це виглядало революційним. Усі звертали увагу на те, що в нас великий асортимент книжок українською мовою, українські видавці нарешті стали мати надійного партнера з розповсюдження.

Адже всі наявні на той час мережі були відгалуженнями від російських підприємств і дуже неохоче брали на продаж вітчизняні книжки, а якщо і брали, то нерегулярно за них розраховувались, а часом узагалі не розраховувались.

Книгарня Є показала іншу модель співпраці. Крім того, ми одразу почали проводити культурні заходи. Звичайно, заходи — це важлива іміджева складова. Але керівництво мережі ніколи не розглядало їх як щось, призначене винятково для піару, — навпаки: було переконання, що культура твориться, зокрема, у розмовах, що проговорення — це важливо для розвитку суспільства. Мені здається, що саме Книгарня Є налагодила системність у проведенні книжкових заходів. До її появи вони також відбувалися — на ярмарках, подекуди в університетах, але видавець не вважав за обов’язкове презентувати новинки.

Зараз видавці звикли: якщо виходить новинка, то перше завдання — її презентувати, причому тепер уже намагаються поїхати з нею в різні міста, наживо розповісти про неї аудиторії в різних куточках нашої країни.

Фото: Тарас Хімчак

​ – За якими принципом обираєте міста, де відкрити новий магазин?

​ – Звичайно, передусім намагаємося відкритися у містах-мільйонниках. Хоча, наприклад, Одеса – мільйонник, але там у нас іще немає книгарні, бо є проблема з приміщенням. А от у Тернополі й навіть Володимирі-Волинському книгарні є, бо там простіше з локаціями.

Для відкриття книгарні важливими у місті є дві речі: платоспроможність мешканців та їхня освіченість.

Покупцями книгарні є переважно представники середнього класу — але середнього класу не в марксистсько-веберівському значенні, а у сучасному значенні: люди, які мають освіту, які є соціально активними. У містах, де є критична маса таких людей, книгарні стають успішними. На жаль, в Україні не так багато міст із критичною масою таких мешканців. Це замкнене коло: нам потрібно розвивати середній клас, щоб було більше споживачів культури, але нам конче потрібно творити культуру, щоб міг розвиватися середній клас.

Найбільша проблема, з якою ми зіштовхуємося при відкритті нових книгарень, — це відсутність доброго приміщення (у місці з гарною прохідністю, з доречними для нас площею, плануванням) за прийнятну ціну.

Часто на Facebook ми пишемо про відкриття нової книгарні, і люди радіють, вітають нас, але майже під кожним таким постом є коментар: а коли ви прийдете в таке-то місто? В Полтаву, Чернігів, Запоріжжя? Часто це звучить як претензія. Але ми не відкриваємо книгарень у певних містах не тому, що не хочемо, а тому що розуміємо: це дуже важко окупити. книгар

– Як оцінюєте перспективи традиційних книгарень, адже дедалі більше людей віддають перевагу книжкам на електронних носіях. Окрім того, паперові книжки коштують доволі дорого, а зараз, зважаючи на падіння доходів населення, більшість споживачів намагається скоротити витрати.

​ – Я бачу перспективу і за електронним книговиданням, і за паперовим. Думаю, що електронні книжки — це дуже зручно. Кілька років тому я взагалі була апологетом електронних читалок, вважала, що більша частина книговидання перейде в електронний формат.

Але зараз бачу, що є, по-перше, дуже багато людей, які все ж хочуть читати книжки в паперовому вигляді.

По-друге, я сама почала більше цінувати паперові книжки і поясню, чому. Раніше мені було байдуже, а зараз, коли багато працюю з ґаджетами, хочу мати час без них. Людство дедалі більше користується і користуватиметься електронними приладами, і хочеться уникати їх там, де це можливо. Тим паче це стосується дитячого книговидання.

​ – Чи бачите когось своїми конкурентами?

​ – Якщо чесно, то ні. Якщо з’явиться інша мережа, яка орієнтуватиметься на українське книговидання, тоді можна буде говорити про конкуренцію. І, чесно кажучи, я не знаю, чи можна чекати на появу такого конкурента найближчим часом, адже з досвіду знаю, наскільки це складно і скільки потребує ресурсів, передусім фінансових.

​ – Чи орієнтувалися на якісь закордонні мережі при відкритті першої книгарні? Кого брали за приклад?

​ – Орієнтувались, але не так, щоб копіювати. Керівництво мережі – це освічені люди, які бувають за кордоном, відвідують різні книгарні, я вже не кажу про те, що інвестором є австрійська компанія ECEM Media GmbH, але щоб повністю перенести чийсь досвід, то ні. Обирали те, що може підійти українському читачеві.

​ – Зараз багато хто поєднує формат книгарні і кав’ярні. Чи не виникали у вас такі плани?

​ – Виникали. Можливо, реорганізуємо принаймні деякі книгарні, хоч це трохи складно. Але ми над цим думаємо.

​ – Хто ваш клієнт? книгарня є

​ – Дослідження показують, що це переважно жінки 28-40 років з вищою освітою. Хоча зрозуміло: це дуже згрубша, і дослідження свідчать, що лише на незначний відсоток більше жінок, ніж чоловіків, купують книжки. Зрозуміло, до нас ходять і старші люди, і студенти. Є книгарні, в яких постійно присутні діти — просто приходять читати книжки. книгарня є

​ – Від чого залежить націнка на книги?

​ – Якщо говорити в цілому, то в націнку мусять закладатися ті витрати, які несе компанія. Якщо це мережа, то, природно, більші витрати на логістику, на великий штат працівників. Якщо це магазин, у який книжки завозять раз на кілька тижнів, то націнка буде одна, якщо кілька разів на тиждень, то інша. Є різниця між книгарнею, яка продає з-за прилавка, і книгарнею, у якій є вільний доступ до книжок, адже у книгарні з вільним доступом книжки частіше можуть бути пошкоджені. Усі ці речі враховуються, коли визначається націнка.

​ – Як щодо перспективи кар’єрного росту у Книгарні Є?

​ – У Києві ця перспектива беззаперечна: певна кількість співробітників, попрацювавши певний час касирами-консультантами, стала працівниками логістичного центру, керівниками певних відділів. Найчастіше людей на вищі посади ми беремо зсередини структури. Щодо інших міст, то такі перспективи теж є.

У моєму персональному словнику є ще таке поняття, як «горизонтальний кар’єрний ріст», – це коли людина, обіймаючи ту саму посаду, може займатися більшою кількістю проектів і завдяки цьому мати додатковий прибуток.

Наприклад, якщо бачимо, що консультант або консультантка гарно робить дизайн поліграфії, то замовляємо йому чи їй дизайн. Якщо знаємо, що він або вона гарно пише рецензії, то можу порекомендувати цю людину знайомим редакторам книжкових видань як автора чи авторку. Якщо вміє працювати з дітьми, то може проводити дитячі заходи у нашій книгарні.

​ – Які плани на майбутнє? Які нові проекти плануєте?

​ – Мабуть, багато хто помітив, що ми стрімко розширюємось, — на початку минулого року було 15 книгарень, а тепер 24. Плануємо відкривати нові книгарні. Також найближчими місяцями запускаємо новий сайт і реорганізовуємо інтернет-магазин. книгарня є

За останній рік збільшилася кількість заходів, особливо дитячих, і буде збільшуватись надалі. Хочемо також демократизувати формати, аби люди не тільки прийшли послухати когось розумного, а могли більше висловлюватися самі.

Є й інші плани, але поки що не хотіла б їх озвучувати. книгарня є

​ – Чи не боїтеся, що після сплеску в 2014 році зацікавлення до книг і до літератури почнеться спад інтересу?

​ – Це питання було гострим у 2014 році. Ми думали, що, може, це люди від стресу хочуть втекти у культуру. Але вже третій рік поспіль інтерес не спадає. Я думаю, що тут уже завдання тих, хто видає, розповсюджує й популяризує книги, — вони мають задовільняти цей інтерес, формувати й підтримувати попит.

Все буде Барбукан: на київському Подолі відкрилася нова книгарня


До останніх новин До популярних новин Підтримати редакцію

Раз на тиждень

ми будемо відправляти Вам 

найцікавіші новини тижня


Поділіться цією новиною в соціальних мережах


Читайте також

Володимир Матвійчук: У своєму новому проєкті GABAR я бачу великий потенціал, мережу Галя Балувана розвиваємо з діючими партнерами

Володимир Матвійчук: У своєму новому проєкті GABAR я бачу великий потенціал, мережу Галя Балувана розвиваємо з діючими партнерами

Співзасновник мережі Галя Балувана та власник бренду Multi Cook розповідає про концепцію свого нового проєкту – мережі...
time icon  
  446
Усі новини ринку