Дмитро Деревицький, Алло: Війна – це можливість збанкрутіти чи перейти в нову лігу

Голова ради директорів Алло Дмитро Деревицький під час RAU-вебінару “Антикризове управління рітейл компанією 2.0” розповів про керування компанією під час війни, зміни в продажах, втрачені магазини та нові можливості.

Про складні рішення

На початку війни найскладнішим рішенням було питання часткової релокації бізнесу. Релокація була частковою, оскільки ми готувались і до більш песиместичних сценаріїв. Наш бізнес будувався багато років підряд, процеси були добре оптимізовані. Але під тиском війни ми були змушені за півторатижня переробити все, що створювалось роками. І, звичайно, це було дуже складно, тому що довелось власноруч зруйнувати те, що ми разом з командою створювали і вивіряли з моменту заснування компанії. 

Про релокацію

Частину офісу ми вивезли в Болгарію. Нам допоміг партнер, який прийняв наших співробітників (жінок з дітьми). Він допоміг знайти їм тимчасове житло і надав кілька кімнат в своєму офісі, щоб вони могли там працювати. В основному це були фінансисти. 

Також в західні регіони ми частвоко перемістили активи компанії, склади і релокували деяких співробітників.

Про корпоративну культуру та керування компанією під час війни

В самий складний час, коли война тільки почалась, наглядова рада набула віртуальної форми, оскільки хтось був без зв’язку, а хтось в дорозі. Доводилось централізовувати владу і не проходити всі етапи обговорення і узгодження. Але поступово робота наглядової ради почала повертатись у звичний режим. 

Певною мірою я взяв штурвал в свої руки. В умовах воєнного часу те, чим я займався, було пов’язано з критичними ризиками компанії. Я вирішував як уникнути чи адаптуватись до тих ризиків, які виникли в Україні. 

Звичайно, ми готувались, але все одно виявились не готові до варіанту, який стався. До того ж, емоційно було дуже важко прийняти факт повномаштабної війни практично по всьому кордону з росією. Тому ті антикризові інструменти, які ми освоїли до війни, були хороші, але їх було недостатньо. Крім того, щодня потрібно було приймати рішення, які стосувались життя людей, ризику втрати активів, валютних ризиків і  тд. 

І, я вважаю, що моя головна роль як на початку війни, так і зараз – оберігати компанію від цих ризиків. 

Про внутрішні комунікації, зовнішній піар і рекламні компанії

Зовнішні комунікації завжди повинні базуватись на честному підході та транслювати неприємні рішення так само, як інші новини. Альтернативи цьому просто не існує. 

У внутрішніх комунікаціях зараз ми намагаємось зберегти відчуття причетності, незважаючи на те, що офіс роз’їхався по кільком містам. Я постійно їзджу по містах, де у нас є підрозділи і торгові точки, і намагаюсь особисто зустрічатись з командою. Також ми активно використовуємо корпоративні канали комунікації (такі як workplace), щоб співробітники відчували себе однією командою, наскільки це можливо в існуючих умовах. 

В зовнішніх комунікаціях ми прибрали все, що не допомогає людям та армії в існуючих умовах. Наприклад, комунікація з аудиторією про відпочинок чи рибалку зараз просто недоречна. Але ми вже почали робити деякі промо, наприклад до Дня Конституції. Та ми намагаємось робити це дуже обережно, враховуючи ситуацію в країні та у наших клієнтів. 

Про продажі, середній чек та зміни клієнтської поведінки

Після початку війни попит знизився в 5-10 разів на все, що неможливо взяти з собою в дорогу – це телевізори, велика побутова техніка, вбудована техніка. Зберігся попит в штуках, але не в грошах, на те, що можна взяти з собою (смартфони, планшети, різні гаджети, powerbank і тд). 

Коли почався дефіцит бензину, значно виріс попит на зелені види транспорту – електросамокати, електровелосипеди, просто велосипеди. Якраз на цей момент стало тепло і багато людей пересіли на електротранспорт. У нас був в наявності цей товар, оскільки ми встигли підготуватись до літнього сезону. Попит в цій категорії був дуже хороший. На наш погляд, саме через дефіцит на пальне. 

Останні місяць-півтори відновився попит на облаштування тимчасового житла (телевізори невеликої діагоналі, СВЧ, дрібна побутова техніка). 

За моїми підрахунками, ринок електроніки впав приблизно на 40% в грошах в порівнянні з довоєнним періодом. Думаю, що це має десь перетинатись з падінням ВВП. 

Про зачинені магазини через відсутність консенсусу з орендодавцем 

Через спад попиту ми зачинили один чи два магазини. Але в цілому нам вдається домовитись з орендодавцями. 

Ми самі є орендодавцем в БЦ “Ступени” (Дніпро), де ми здаємо приміщення в оренду. Компаніям, які вирішили залишитись, в березні-травні ми надавали знижку 75%. Тобто вони оплачували 25% в гривнях від довоєнного тарифу. В червні-липні піднімаємо цю цифру до 50%. Віід своїх орендодавців ми так само очікуємо на схожий дружній підхід. Не завжди виходить так лояльно як у нас, але ми знаходимо компроміс. 

Про втрачені магазини 

У нас достатня кількість магазинів, які залишились на окупованих територіях в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях. Тут головне – правильно все зафіксувати і зареєструвати в правоохоронних органах факт втрати. 

Це складний процес, в якому хочеться спрощеної процедури та більшого сприяння з боку держави. Адже зараз потрібно отримувати довідку, що ці території окуповані. Тобто доводиться оформлювати і підписувати купу якихось паперів, незважаючи на загальнодоведений факт. Через це наші юристи дуже завантажені, хоча їх потрібно задіяти в інші сфери, зокрема, в роботу з дебиторами та іншими контрагентами. 

Про можливості, які відкрила воєнна криза

Війна, як і будь-яка інша криза, дає можливість пройти шлях з меншими ресурсами, на який в мирний час потрібні мільйони доларів. Але це залежить від того, яке майбутнє компанії бачить її керівник. Тобто як керівник побачив свою компанію у січні 2023 року ще на початку війни – у березні цього року. 

На жаль, частина компаній втратили свої активи в результаті ворожих ударів по складах, інші вивели частину бізнесу закордон, щоб знизити свої персональні ризики, хтось вирішив зробити ривок за ці дев’ять місяців і багато інвестує в бізнес. Зараз ринок голодний до інвестицій. 

Інвестиції в діджитал-маркетинг зараз будуть набагато вигіднішими ніж раніше, оскільки майже весь ринок не інвестує. Так було в момент зародження ринку. 

Війна – це найсильніша криза, з якою не може зрівнятись жодна інша за 30 років незалежності України. Це жахливо, тому що гинуть люди. Але якщо ви вирішуєте рухатись далі – це трамплін можливостей, які в мирний час даються набагато складніше і дорожче. В мирний час менеджмент організований, всі роблять свою роботу і така висока конкуренція, що немає де впасти яблуку. 

Зараз конкуренція слабка, тому що не всі готові вмикатись, оскільки за негативного сценарію можна втратити все. Це можливість – можливість збанкрутіти, чи перейти в нову лігу. 

Рано чи пізно війна закінчиться, і коли почнеться відновлення ринку можна буде вже починати з нової сходинки і нової долі ринку.

Читайте також –

Ресторатор Дмитро Борисов: Навіть при загрозі ракетних ударів ми продовжуємо будувати та відкривати нові заклади