За законом Парето: рецензія на книгу “Принцип 80/20” Річарда Коха

Про що пише Річард Кох і чи варто читати книгу “Принцип 80/20. Секрет досягнення більшого за менших витрат”.

RAU продовжує раз на два тижні розповідати про нову бізнес-літературу, і про те, наскільки книги можуть бути корисні і цікаві менеджерам компаній роздрібної торгівлі, девелопменту комерційної нерухомості і B2B-компаній. Традиційно будемо вдячні за зворотний зв’язок на e-mail news@rau.ua.

Емпіричному принципу італійського економіста Вільфредо Парето більше 100 років. І формулювання про те, що “20% зусиль дають 80% результату, а решта 80% зусиль — лише 20% результату” вже перевірялася тисячі разів. Але ось вже більше 20 років книга британського письменника Річарда Коха, що викладає фундаментальну суть принципу, продовжує перевидаватися і займати перші позиції серед бестселерів бізнес-літератури. Ювілейне видання в українському перекладі КМ-Букс потрапило до RAU.

Згідно із загальноприйнятою легендою, ідея 80/20 осяяла Вільфредо Парето, коли той копався в городі. Він зауважив, що 80% горошин зосереджено в 20% горохових стручків. Пізніше він і його послідовники перенесли цю закономірність в різні сфери економіки і неодноразово підтверджували її. Однак дійсно масову популярність “Закону Парето” принесла саме книга Річарда Коха, вперше видана в 1997 році.

Автор детально викладає те, як мислити в категоріях 80/20, і підкріплює свої доводи прикладами, таблицями і графіками. Він міркує про співвідношення витрат і прибутку, причин і наслідків, зусиль і результату, доводячи свої судження до абсурду: єдиною проблемою не застосування даного принципу він називає світогляд людини. Не дивно, що одну з глав він іронічно називає “Невідомий культ”,  до якого, втім, себе і зараховує.

Численні перевидання бестселера йдуть книзі на користь – в останньому з них автор постійно посилається на приклади компаній, яких на момент першого видання ще не існували або тільки-тільки з’явилися: Amazon, Facebook, Alibaba та інші.

Першою хвилею поширення “принципу Парето” Кох називає революцію якості, яка проходила в 1950-1990 роках, і змінила якість і вартість споживчих товарів. Метою стало досягнення незмінно високої якості за найменшу ціну, визначити яку взялися шляхом використання статистичних і поведінкових технологій. Один з найголовніших пропагандистів цього руху Йосип Юран застосував “закон Парето”, щоб визначити проблеми погіршення якості і відокремити від них 20% тих дефектів, які і викликають 80% проблем з якістю. Пізніше цим принципом стали керуватися чимало фахівців з контролю за якістю.

Другою ж хвилею, на думку Коха, стала інформаційна революція, яка, привела до утворення “мереж” – Apple, Google, eBay, Amazon, Airbnb та інших.

Автор закликає читача прагнути до спрощення у всьому, а в бізнесі – ставити тільки на вигідних клієнтів, направляючи 80% зусиль на співпрацю з 20% партнерів. Ті ж акценти він робить в темі тайм-менеджменту, явно заграючи з прокрастинаторами: він стверджує, що ефективного використання всього 20% свого часу буде достатньо, щоб домагатися завидних успіхів.

Головний недолік всього цього цифрожонглювання – в однобокості інформації. Автор ігнорує можливість іншого розкладу сил в тій чи іншій сфері. Але хвацько виправляється ближче до фіналу, коли раптом з’ясовується, що світ -то змінюється і попереду нас чекають зміни в сторону принципу 90/10. Втім, це всього лише прогноз.

Річард Кох точно правий у головному, що ідеальний баланс 50 на 50 неможливий. Тобто всі ці танці з бубном навколо простої формули – всього лише про світовий дисбаланс у всьому.

Читайте також

Всередині Pixar: Рецензія на книгу “Корпорація творців” Еда Кетмелла