Траст, фонд і контроль: як великі власники структурують капітал. Український та міжнародний досвід

Передача великого бізнесу в траст або фонд - це рідко про «відхід з бізнесу», частіше - про контроль, податки, спадкування і гру в довгу. Від американських династій до українських підприємців логіка схожа: відокремити бенефіціара від операційного управління, захистити активи і зберегти вплив між поколіннями.

Протягом 2025 року чеський бізнесмен Томаш Фіала передав більшу частину своїх бізнесів до сімейного трасту Fiala Family Trust. Як пояснили в компаній Dragon Capital, це було здійснено, через необхідність розділення бізнесів та для безпеки й управління ризиками. Редакція RAU зібрала й інші цікаві кейси, як власники, дотичні до ритейлу, структурували свої активи через сімейні трасти, холдинги та фонди, щоб зберегти контроль над управлінням та забезмечити надійний механізм передачі бізнему наступному поколінню.

Український досвід

Сліпий траст Петра Порошенка

У 2014 році, після перемоги на президентських виборах, Петро Порошенко опинився перед класичною дилемою великого бізнесмена в політиці: як розділити владу і власність. Публічний запит був очевидний - уникнути конфлікту інтересів. Відповіддю став інструмент, який рідко застосовувався в Україні, але давно відомий у світовій практиці, - сліпий траст (blind Trust).

Сліпий траст - це модель, за якої власник передає активи в управління незалежним довіреним особам і формально втрачає вплив на бізнес-рішення. Власник не має права давати вказівки управителям, бенефіціар отримує лише узагальнену фінансову звітність без деталей операцій, а довірені особи можуть продавати або купувати активи без погодження з власником.

Саме цю модель було обрано для передачі частки Порошенка в корпорації Roshen. 14 січня 2016 року Петро Порошенко підписав договір про передачу своєї частки в Roshen у незалежний траст. Юридичний супровід забезпечували ICU та Avellum. Управління здійснювала міжнародна структура Rothschild Trust. У 2018 році Rothschild продала цей напрям бізнесу, і функції перейшли до компанії Sequent.

Цей кейс застосування сліпого трасту став одним із найрезонансніших в Україні, який подавався як інструмент відокремлення політики від бізнесу.

Після завершення президентського терміну у 2019 році та припинення політичної діяльності Олексієм Порошенком (старший син Петра Порошенка) структура власності знову трансформувалася. За рішенням трастового керуючого кінцевим бенефіціаром сліпого трасту став Олексій Порошенко. У пресслужбі Петра Порошенка тоді заявили, що це рішення забезпечує подальше розмежування політики та бізнесу.

За даними Opendatabot, Олексій Порошенко нині володіє 39 українськими компаніями. Серед них: юридичні особи Roshen, агрохолдинг «Укрпромінвест-агро», логістичні та зернотрейдерські компанії, підприємства з виробництва крохмалю.

В українському контексті цей кейс став одним з перших найпомітніших прикладів використання трастових механізмів для управління великим приватним капіталом. Формально сліпий траст виконав антикорупційну функцію на період президентської каденції Петра Порошенка, але зрештою бізнес залишився у сфері контролю родини.

Fiala Family Trust

Протягом 2025 року чеський підприємець Томаш Фіала, який понад 25 років працює в Україні, вийшов із більшості компаній і передав їх у родинний траст Fiala Family Trust. За даними YouControl, йдеться про 24 об’єкти комерційної нерухомості загальною площею понад 530 000 кв. м - торговельні центри, офіси та склади, а також про виробника мінеральної води Трускавецька, медіа finance.ua, Мінфін та Асоціацію ритейлерів України. У власності Фіали залишилися Українська правда, New Voice, Радіо НВ та Юнекс Банк.

У Dragon Capital пояснили, що зміни пов’язані з реструктуризацією бізнесу: розділенням фінансового напряму, нерухомості та інвестиційної діяльності. Окремо наголошується на управлінні ризиками та довгостроковому плануванні спадкування.

Активи, що володіють і управляють нерухомістю, були виокремлені в структуру з професійним менеджментом. Мета - зберегти капітал для наступного покоління. Попри формальний вихід Фіали з частини компаній, вони залишаються у групі Dragon Capital, оскільки бенефіціари пов’язані родинними відносинами.

Вигодонабувачами трасту є діти та мати підприємця. За даними відкритих реєстрів, частки дітей формально незначні, а більші пакети розподілені між іншими фізичними особами, пов’язаними з трастовою структурою.

У компанії підкреслюють: зазначені у реєстрах кінцеві бенефіціари не завжди тотожні з фактичними власниками - ключовими вигодонабувачами залишаються члени родини. Контроль за бізнесом розділений: частина активів працює у трастовій моделі без участі Фіали, інші - під його прямим бенефіціарним контролем.

Передача бізнесу у сімейний траст - поширена західна практика для управління спадкуванням і зниження персональних ризиків. Така структура дозволяє зберігати активи між поколіннями, ізолювати їх від можливих судових, санкційних чи особистих ризиків бенефіціара та уникати автоматичного поділу у випадку спадкових спорів. Водночас формальний вихід власника не завжди означає повну втрату впливу на бізнес - залежно від умов трастового договору.

Міжнародний досвід

Walton Family Holdings Trust

Коли у 1962 році Сем Волтон заснував Walmart, він навряд чи міг передбачити масштаб майбутньої імперії. Але вже після виходу компанії на біржу у 1970 році він почав думати категоріями спадковості. У своїй книзі Made in America Волтон прямо пояснював: активи потрібно передавати дітям якомога раніше - поки їхня оцінка відносно низька, інакше податок на спадщину (у США він може сягати 40%) змусить спадкоємців продавати частину бізнесу.

Архітектура сімейного контролю над великим бізнесом Walmart має дворівневу структуру. Першим рівнем стала холдингова компанія Walton Enterprises, через яку родина консолідувала значний пакет акцій. Другим рівнем - трастова модель Walton Family Holdings Trust. Траст дозволяє відокремити бенефіціарів від довірених керуючих (trustees), «заморозити» оцінку активів на момент передачі, мінімізувати спадкові ризики і водночас зберегти консолідований голос у публічній компанії. Разом із Walton Enterprises ця структура забезпечує родині близько 45% акцій та стратегічний вплив навіть через десятиліття після смерті Сема Волтона у 1992 році.

Важливо, що траст не є «замороженим сейфом»: він може продавати частину акцій для диверсифікації або фінансування благодійності через Walton Family Foundation. Але ключова функція залишається незмінною - збереження контролю без дроблення пакета між поколіннями.

INGKA Foundation

У випадку IKEA засновник Ingvar Kamprad ще у 1982 році створив нідерландський фонд INGKA Foundation.

Саме цей фонд став власником холдингу INGKA Holding, який контролює більшість магазинів IKEA у світі. Формально компанія не має приватних акціонерів у класичному сенсі: прибуток або реінвестується в розвиток бізнесу, або спрямовується через IKEA Foundation на благодійні програми. Така структура фактично «замикає» власність усередині фонду. Вона мінімізує ризики спадкового дроблення активів, захищає компанію від короткострокового тиску фондового ринку й забезпечує стратегічну незалежність - навіть після смерті засновника.

Bezos Expeditions

Після відходу з посади CEO Amazon Безос почав системно продавати частину акцій компанії, зберігаючи водночас значний пакет.

Його капітал і ключові інвестиції зосереджені у структурі Bezos Expeditions - це приватний сімейний офіс, через який здійснюються венчурні вкладення, купівля медіаактивів (зокрема The Washington Post), інвестиції в космічну компанію Blue Origin та управління великим портфелем нерухомості. Формально це не траст, але логіка подібна: активи акумулюються в окремій керуючій структурі, що дозволяє централізувати контроль і планувати спадковість.

Паралельно Безос активно передає акції Amazon до благодійних ініціатив, зокрема в межах Bezos Day 1 Fund, створеного у 2018 році. Передача акцій до фондів означає, що вони виходять із прямого приватного володіння і переходять під контроль благодійної структури. Це дає одразу кілька ефектів: зменшення податкового навантаження, диверсифікацію капіталу та формування довгострокової репутаційної стратегії. Фактично частина його пакета Amazon поступово трансформується у фондовий капітал, який працює поза межами персонального балансу.

Bill & Melinda Gates Foundation

Схожу, але ще масштабнішу модель реалізував співзасновник Microsoft Білл Гейтс. Після відходу від операційного управління він системно скорочував свою частку в Microsoft, передаючи акції до Bill & Melinda Gates Foundation - одного з найбільших приватних фондів у світі. Формально активи фонду використовуються для глобальних програм у сфері охорони здоров’я, освіти та боротьби з бідністю. Проте з фінансової точки зору фонд - це ще й масштабна інвестиційна структура.

Капіталом фонду управляє окрема інвестиційна компанія - Bill & Melinda Gates Foundation Trust, яка інвестує мільярди доларів у публічні компанії, облігації, інфраструктурні проєкти, комерційну нерухомість та аграрний сектор. Через цю структуру фонд володіє значними земельними активами у США, а також пакетами акцій у великих корпораціях. Таким чином, активи не просто «витрачаються» на благодійність, а працюють як інвестиційний портфель, що генерує дохід для подальших програм.

Загалом, попри різні масштаби і контексти логіка передачі бізнесу в управління фонду чи трасту однакова. Це дозволяє:

• відокремити бенефіціара від управління,
• захистити активи від персональних і спадкових ризиків,
• мінімізувати податкові наслідки,
• зберегти консолідований контроль над великим пакетом акцій,
• структурувати передачу бізнесу між поколіннями.

Формальний вихід власника рідко означає втрату впливу. Частіше це перехід від прямого володіння до інституційного контролю - складнішого, але стійкішого у довгій перспективі.