Олександр Соколовський, Текстиль-Контакт: Власне виробництво завжди складніше, але економічно більш виправдано

Засновник компанії розповів про шлях побудови бізнесу, який починався з шиття блузок на кухні й згодом розвинувся в мережу фабрик та магазинів.

Засновник групи компаній Текстиль-Контакт Олександр Соколовський розповів Liga.net про шлях компанії, якій вдалося, попри несприятливі економічні умови та повномасштабну війну, розвинути не просто успішне підприємство, а вийти в лідери ринку. RAU пропонує основні тези цієї розповіді.

Про початок бізнесу

У 1990 році почав на швейній машинці “Чайка 132-М”шити вечорами жіночі блузки на продаж, аби підзаробити. Підприємництво приносило 700-800 радянських рублів проти офіційної зарплати інженера у 200 рублів. На відміну від нинішнього часу, на початку 1990-х головною проблемою було знайти не покупця, а де купити тканину чи цікавий модний одяг. В міру зростання попиту найняв надомниць, які відшивали блузки за готовими лекалами. Однак потім в Україну прийшли перші іноземні бренди, товари з Польщі й Туреччини і дефіцит одягу почав зникати. Тоді вирішив продавати тканини для інших виробництв.

Переорієнтація на торгівлю тканинами

Для пошиття своїх блузок здебільшого купував матеріал в Узбекистані. Аби здешевити закупку, брав оптові партії, а залишки тканин, що не йшли на пошиття власного товару, продавав іншим виробникам. Коли ринок змінився, повністю згорнув виробництво блузок і зайнявся дистрибуцією тканин. Так у 1995 році з’явилася компанія Текстиль-Контакт, в яку були вкладені всі заощадження – $10 000. Їх вистачило, аби купити 20 тонн цукру – одну повну фуру, яка поїхала в якості оплати за тканину в Узбекистан. Бо тоді між колишніми республіками СРСР процвітав бартер. Знайомство з місцевими виробниками тканин дозволило отримати товар у кредит на суму $40 000. Розраховувався за них теж бартером: цукром, крупами, консервами, яєчним порошком, посудом і навіть пожежними машинами. Особливим попитом в місцевих користувався кисіль у брикетах.

Спочатку торгував лише бавовняними тканинами, згодом з’явилися трикотажні тканини, для спецодягу, меблево-декоративні, штучне хутро. Розширилась і географія постачальників: Китай, Туреччина, Італія, Іспанія. Їх шукали на виставках, використовували особисті контакти.

Розширення каналів збуту

Лінійку тканин розширювали, поки Текстиль-Контакт не став найбільшим оператором у країні. А згодом за кількістю артикулів у наявності на складі – і в Європі. Нині асортимент тканин у компанії налічує понад 30 000 найменувань. Вони продаються у найбільшому магазині-складі у Києві та семи магазинах-складах у Рівному, Чернівцях, Дніпрі, Запоріжжі, Одесі, Харкові, Хмельницькому. У 2010 році компанія вийшла в роздріб, і нині має п’ять магазинів ТК-Маркет у Києві. У 2016-му відкрили інтернет-магазин. Щоправда, у структурі продажів онлайн-торгівля займає приблизно 5%. Тканини – специфічний товар, багатьом покупцям обов’язково треба їх помацати власноруч.

Початок нового виробництва

Паралельно з розширенням каналів збуту тканин, повернулися до виробництва. Наразі в структурі групи компаній Текстиль-Контакт є 12 різних фабрик: із виробництва тканин, ниток, сумок, домашнього текстилю, пошиття одягу та спецодягу як для іноземних замовників, так і для внутрішнього ринку. Власне виробництво завжди складніше, але економічно більш виправдано. Повна залежність від імпорту – велика проблема, тому базові позиції краще виробляти тут, в Україні.

Втрата потужностей

Тому в 2002 році придбали збанкрутілу Донецьку бавовняну фабрику, що стала Донецьким виробничим об’єднанням “Текстиль–Контакт–Донбас”. Це було близько 160 000 кв. м приміщень та 23 гектари землі. Аби запустити виробництво, вклали $12,5 млн. Комбінат випускав до 2014 року 1,5-2 млн погонних метрів тканини на місяць. У структурі загальноукраїнського виробництва частка продукції заводу складала понад 50%, випускаючи щороку приблизно 20 млн погонних метрів тканин. Після подій 2014 року контроль над фабрикою було втрачено.

Нова спроба

У 2018 році орендували приміщення колишньої Чернігівської фабрики первинної обробки вовни, де налагодили виробництво бавовни й тканин для спецодягу. Фабрика отримала назву “ТК ДТ-Чернігів”, у її відновлення вклали понад 100 млн грн. На початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, виробництво постраждало – в нього влучили три ракети. Завдяки зусиллям працівників та партнера-управителя Володимира Марценюка вже влітку 2022-го виробництво відновили. Восени 2023-го для оновлення фабрики “ТК – Домашній Текстиль” викупив обладнання польської текстильної фабрики, що закрилась. Модернізація коштувала майже 2 млн євро. Польське обладнання дасть змогу втричі збільшити виробництво тканин і виготовляти полотна завширшки 260 см на противагу колишнім лімітам у 180 см. Окупність проєктів у легкій промисловості довга і 7-8 років є дуже хорошим терміном.

Диверсифікація бізнесу

Ще у 1990-х роках паралельно із торгівлею тканинами виник продаж фурнітури: ниток, ґудзиків, тасьми, застібок. Тепер це окреме підприємство «ТК-Фурнітура» (засноване з партнером-управителем Валерієм Рибасом), яке управляє ще одним виробництвом – єдиною в Україні фабрикою ниток Barva, заснованою у 2017 році. Пошиття одягу на трьох фабриках – ще один напрям роботи. Першою запрацювала фабрика ТК-Style у Чернігові. Під неї у 2003 році орендували приміщення ще однієї збанкрутілої державної швейної фабрики. Тут відшивають одяг і спецодяг для майже двох десятків американських і європейських брендів із давальницької сировини. Дві інші фабрики ТК-Коростень і ТК-Лубни працюють переважно на внутрішній ринок – шиють спецодяг і форму для Міноборони, Національної гвардії, Укрзалізниці, Укрпошти й інших державних і приватних компаній.

Про конкуренцію на ринку

На українському ринку в галузі легкої промисловості висока конкуренція, яку підсилює тіньове виробництво (близько 40% виробництва). Ще одна проблема – засилля в країні вживаного одягу. Згідно з даними асоціації Укрлегпром у структурі імпорту готових товарів легкої промисловості вживаний одяг займає 54%. Також під виглядом секондхенду в країну завозиться контрабандою новий одяг. І це гальмує розвиток вітчизняного виробництва.

Експансія у Європу

У січні 2023 року у Вільнюсі з’явилася компанія “Текстиль-Контакт Литва”. Орієнтована вона на В2В продажі. Зокрема, на пошук замовників на пошиття спецодягу (уніформи, спеціалізованої форми для приватних брендів), який відшиватиметься на українських фабриках. Виявилося, що в ЄС набагато краще купують товари дорожчі, гіршої якості, але з впізнаваним логотипом, ніж молоді українські бренди. Поки ще є складнощі з сертифікацією та європейськими протоколами. Подальші кроки спрямовані на державні тендери країн ЄС.